Ухвала суду № 43557350, 07.04.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 357/17418/14-ц Головуючий у І інстанції Дмитренко А. М.Провадження № 22-ц/780/2195/15 Доповідач у 2 інстанції КашперськаКатегорія 26 07.04.2015

УХВАЛА

Іменем України

07 квітня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Ігнатченко Н.В., Яворського М.А.,

за участю секретаря Лопатюк В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 лютого 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

У грудні 2014 року позивач ПАТ «Дельта Банк» звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитною лінією. Заявлені вимоги мотивував тим, що 30 липня 2013 року ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 уклали кредитну угоду, за умовами якої банк відкриває відповідачеві картковий рахунок в національній валюті із лімітом 50000 грн.; до підписання пропозиції ОСОБА_1 була ознайомлена в письмовій формі з інформацією про умови кредитування рахунку у формі встановлення кредитної лінії та орієнтовну сукупну вартість кредиту відповідно до законодавства України. Відповідач скористалася кредитною лінією, але не виконує належним чином зобов'язання за договором, в результаті чого виникла заборгованість станом на 18 серпня 2014 року на загальну суму 68230,54 грн. Просив стягнути із відповідача на користь позивача 68230,54 грн. та судові витрати.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 лютого 2015 року позов задоволено, стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» 68230,54 грн. та судові витрати.

Відповідач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просила змінити рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 лютого 2015 року, застосувати наслідки недійсності правочину, передбачені ч. 1 ст. 216 ЦК України, та визначити грошову суму заборгованості в розмірі 43981,38 грн., яку стягнути із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк», а також судові витрати 439,81 грн., розстрочити виконання рішення на 48 місяців шляхом сплати коштів рівними частинами.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» про стягнення заборгованості, суд першої інстанції виходив із того, що сторони добровільно уклали кредитний договір, умови якого відповідачем порушено в частині зобов'язання своєчасної сплати коштів на погашення кредиту, а тому позивач має право на стягнення даної суми заборгованості.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Із матеріалів справи колегія суддів вбачає, що 30 липня 2013 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір відповідно до умов заяви № 001-28172-300713, анкети позичальника, Тарифів. За умовами договору, викладеними в ч. 2 заяви, ліміт кредитної лінії складає 50000 грн., строк ліміту кредитної лінії становить 364 календарних дні. Згідно Тарифів на обслуговування платіжної картки, які є невід'ємною частиною договору, розмір процентної ставки за користування кредитною лінією складає 4 % в місяць, процент за недозволений овердрафт - 48 % річних, процент на позитивний залишок - 10 % річних, плата за обслуговування карткового рахунку - 9,90 грн.

Відповідно до п. 2.5 договору позичальник до його підписання був ознайомлений в письмовій формі з інформацією про умови кредитування рахунку та орієнтовну сукупну вартість кредиту, відповідно до законодавства України.

Згідно п. 5 договору позичальник повідомлений, що чинна редакція Правил та тарифів розміщені на офіційному сайті банку і клієнт зобов'язаний періодично ознайомлюватися з ними з метою перевірки їх чинності та ознайомлення з цінами до них.

В анкеті позичальника ОСОБА_1 підтвердила своїм підписом, що згодна з умовами договору щодо відкриття та обслуговування поточного рахунку з використанням платіжної картки і зобов'язується їх виконувати.

Умови надання кредитної картки Тарифний пакет «Кредитна картка № 1 Еволюція лояльна» (а. с. 37), які є невід'ємною частиною договору, містять інформацію про сукупну вартість кредиту, графік платежів, штрафні санкції, частка щомісячного погашення становить 2 % від суми використання кредитних коштів, дата щомісячного погашення - до 25 числа кожного місяця, строк кредитування - на 364 дні з можливістю пролонгації, форма повернення кредиту - щомісячно частку суми використаних коштів (обов'язковий мінімальний платіж), дострокове погашення - можливе без додаткових комісій. В Умовах наведено таблицю погашення заборгованості по кредитній картці та роз'яснення до таблиці.

Умови надання кредитної картки підписано 30 липня 2013 року ОСОБА_1

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. ст. 1050, 1054 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оскільки за кредитним договором, укладеним між позивачем і відповідачем ОСОБА_1, утворилася заборгованість внаслідок порушення умов кредитного договору, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про необхідність захисту права позивача шляхом стягнення даної заборгованості за кредитним договором.

Згідно розрахунку заборгованості, наданої позивачем, розмір заборгованості ОСОБА_1 станом на 18 серпня 2014, становить 68230,54 грн., яка складається із тіла кредиту 39214,25 грн., простроченого тіла кредиту 8779,23 грн., заборгованості за відсотками 20237,06 грн.

Оцінюючи правильність висновків суду першої інстанції щодо розміру заборгованості за кредитним договором, яка підлягає стягненню з відповідача, колегія суддів враховує наступне.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи розрахунку ПАТ «Дельта Банк», заборгованість на час пред'явлення позову складає 68230,54 грн., доказів на спростування даної суми заборгованості апелянтом не надано, таким чином доводи апеляційної скарги про відсутність детального розрахунку заборгованості з урахуванням пільгового періоду за користування коштами підлягають відхиленню.

Доводи апеляційної скарги щодо застосування відсоткової ставки в розмірі 48 % річних, яка не передбачена договором, спростовуються Тарифами на обслуговування платіжної картки, із змістом яких ОСОБА_1 ознайомлювалася під підпис (в такому розмірі встановлено процент за недозволений овердрафт), а тому підлягають відхиленню.

Крім того, апелянт вказував, що договір в момент укладення не містив належної інформації про орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов'язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; що банк не надав детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту, не зазначив дати і суми надання частин кредиту, якщо кредит видаватиметься частинами та право дострокового погашення кредиту; крім того позивачем не зазначено однозначно річну відсоткову ставку за кредитом, а інформація, наведена в тарифах, є неоднозначною та незрозумілою, відтак вказаний договір укладений з порушенням вимог Закону України «Про захист прав споживачів», що в силу ст. 215 ЦК України тягне за собою недійсність (нікчемність) даного правочину.

На думку колегії суддів, перелічені доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені в судовому засіданні обставини справи, на які позивач посилається в обґрунтування своїх позовних вимог, крім того, їм надано належну оцінку судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Закону України «Про захист прав споживачів» містить лише два випадки нікчемності правочину, а саме відповідно до ст. 11 зазначеного Закону, кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною. Також кредитодавцю забороняється встановлювати споживачу будь-яку додаткову плату, пов'язану з достроковим поверненням споживчого кредиту. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає сплату споживачем будь-якої додаткової плати у разі дострокового повернення споживчого кредиту, є нікчемною.

Однак на такі випадки відповідач не посилався.

Таким чином суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що доказів відносно того, що укладений між сторонами кредитний договір є нікчемним, відповідачем під час розгляду справи надано не було, а з позовом про визнання кредитного договору недійсним відповідач не зверталася, тому в силу презумпції правомірності правочину він вважається правомірним.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо ненадання відповідачу зазначеної інформації, в тому числі в письмовому вигляді, колегія суддів враховує наступне.

Виходячи із положень п. 7.1 договору, позичальник погоджується, що складовою та невід'ємною частиною цієї пропозиції є Правила та Тарифи банку, з якими вона попередньо ознайомлена, повністю згодна, їх зміст розуміє й положення яких вона неухильно зобов'язується дотримуватися. Згідно пунктів 8 і 9 договору ОСОБА_1 підтвердила, що отримала від банку інформацію, зазначену в ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Підтвердила, що отримала від банку примірник Правил та Тарифів в дату підписання нею цієї пропозиції, що підтверджується її підписом внизу цієї пропозиції.

Інформація, передбачена ч. 2 ст. 12 «Право клієнта на інформацію» Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», є наступною: про фінансову послугу, що пропонується надати клієнту, із зазначенням вартості цієї послуги для клієнта, якщо інше не передбачено законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг; умови надання додаткових фінансових послуг та їх вартість; порядок сплати податків і зборів за рахунок фізичної особи в результаті отримання фінансової послуги; правові наслідки та порядок здійснення розрахунків з фізичною особою внаслідок дострокового припинення надання фінансової послуги; механізм захисту фінансовою установою прав споживачів та порядок урегулювання спірних питань, що виникають у процесі надання фінансової послуги; реквізити органу, який здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг (адреса, номер телефону тощо), а також реквізити органів з питань захисту прав споживачів; розмір винагороди фінансової установи у разі, коли вона пропонує фінансові послуги, що надаються іншими фінансовими установами.

Тарифи на обслуговування платіжних карток на а. с. 3 (зворот) містять інформацію про тип картки, валюту рахунку, частку обов'язкового погашення тіла кредиту, пільговий період для погашення заборгованості по кредитній лінії, обов'язковий мінімальний платіж, тарифи на послуги та операції, здійснення операцій за картковим рахунком, штрафні санкції, тарифи на додаткові послуги і претензійну роботу.

Контекстний аналіз змісту цих умов в своїй сукупності спростовує ряд доводів апеляційної скарги позивача щодо ненадання їй позивачем інформації щодо умов кредиту.

Відповідно до ст. ст. 627, 628 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Оскільки відповідач погодилися на укладення кредитного договору на умовах, запропонованих позивачем, договір не визнано недійсним в передбаченому законом порядку, він підлягає виконанню.

Також суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у розстроченні рішення.

Відповідно до ст. 217 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Однак під час розгляду справи в суді як першої, так і апеляційної інстанції ОСОБА_1 не надала доказів її матеріального становища, на яке вона посилалася як на підставу для розстрочення виконання рішення, а тому в даній частині доводи апеляційної скарги також відхиляються колегією суддів.

Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Ігнатченко Н.В.

Яворський М.А.