Постанова № 43554673, 07.04.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" квітня 2015 р. Справа № 922/5489/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Хачатрян В.С., суддя Шепітько І.І.

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.

за участю представників сторін:

позивача - Ханін В.А. (засновник),

відповідача - Терещенко Л.С. (довіреність №19 від 17.09.2014 року),

третьої особи - Бахолдіна М.А. (довіреність №08-11/4652/2-14),

розглянувши апеляційні скарги відповідача (вх.№1379Х/1-38) та третьої особи (вх.№1976Х/1-38) на рішення господарського суду Харківської області від 09.02.2015 року

за позовом Приватного підприємства "К.В.", м.Харків

до Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації", м.Харків

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Харківська міська рада, м.Харків

про стягнення 7033,51 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ПП "К.В.", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 33,51 грн., понесені збитки у вигляді сплаченого штрафу у сумі 2000 грн. та немайнову шкоду у сумі 5000 грн., загальна сума до стягнення складає 7033,51 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 09.02.2015 року у справі № 922/5489/14 (суддя Лаврова Л.С.) позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" на користь Приватного підприємства "К.В." збитки у сумі 2000 грн. У іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02.03.2015 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено її розгляд на 07.04.2015 року об 11:00 год.

Третя особа також не погодилась з рішенням господарського суду Харківської області від 09.02.2015 року, звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 25.03.2015 року апеляційну скаргу третьої особи прийнято до провадження, об'єднано апеляційну скаргу відповідача та третьої особи в одне апеляційне провадження.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що внаслідок невиконання відповідачем умов договору від 05.12.2011 року №1890273 позивачу завдані збитки у вигляді сплати позивачем третій особі штрафу в сумі 2000 грн. за невиконання умов попереднього договору від 16.12.2011 року. Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

05.12.2011 року між ПП «К.В.» (замовник) та КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" (виконавець) укладено договір №1890273 на виконання робіт ( а.с.16).

Відповідно до п.1.1 договору, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання у відповідності до діючих нормативно-правових актів та згідно з умовами даного договору виконати роботи з виготовлення технічного паспорту та виготовлення витягу на приміщення, які розташовані за адресою : м. Харків, вул. Пушкінська, 79/1.

Згідно п. 2.1 договору, виконавець власними силами та засобами виконує усі роботи та у терміни, передбачені даними договором і здає їх замовнику за відповідним актом.

Вартість робіт з виготовлення технічного паспорту та виготовлення витягу на приміщення, складає 3262,17 грн. ( п.4.2 договору).

Пунктом 6.1. договору передбачено, що замовник здійснює оплату послуг на поточний рахунок виконавця у вигляді 50 % попередньої оплати, протягом 6-ти банківських днів після отримання рахунку - фактури від відповідача. Замовник за бажанням може здійснити оплату виконаних робіт готівкою шляхом внесення її безпосередньо до каси виконавця згідно квитанції.

У відповідності до п. 7.1 виконавець зобов'язався розпочати виконання робіт протягом однієї доби з моменту підписання договору, надання необхідної документації та за умови виконання замовником п.6.1-6.2 договору.

Згідно п.7.2 договору, виконавець зобов'язався виконати роботи протягом 20-ти робочих днів при відсутності змін, з правом дострокового виконання. Подовження терміну виконання робіт можливе за згодою сторін з обов'язковим складанням письмового документу, що є невід'ємною частиною цього договору.

На виконання п.6.1 договору та на підставі виставленого відповідачем рахунку №1890273 позивачем було сплачено попередню оплату за договором у сумі 1631,09 грн., що підтверджується фіскальним чеком від 07.12.2011 року та не заперечується відповідачем (а.с.17,18).

Позивачем також надано до матеріалів справи докази існування в нього іншого зобов'язання, виконання якого залежало від виконання сторонами спірного договору.

Так, враховуючи умови договору, укладеного між позивачем та відповідачем, виходячи зі строку виконання відповідачем обов'язків за укладеним договором, позивач 16.12.2011 року уклав з Ханіним В.А. попередній договір про укладення між ними договору купівлі - продажу спірних нежитлових приміщень ( а.с.19-20).

Відповідно до п.1 вказаного договору, у строк до 10 січня 2012 року, продавець зобов'язався передати у власність покупця з укладенням договору купівлі-продажу, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити нежитлові приміщення другого поверху за №№ 15-35, ІІІ,ІV загальною площею 327,4 кв.м. в будинку за № 79/1 , що на вулиці Пушкінській в м. Харкові у порядку та на умовах, передбачених відповідно цим та основним договором.

Згідно п.3 попереднього договору, договір купівлі-продажу має бути укладений та нотаріально посвідчений не пізніше 17 години 00 хвилин 10.01.2012 року.

Пунктом 8 попереднього договору, сторони передбачили, що у разі ухилення (відмови) від виконання умов договору, продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 100 кратної суми авансу, що становить 500 000 грн., та повертає суму авансу. Попердній договір від 16.12.2011 посвідчений нотаріусом та зареєстрований в реєстрі за № 1102( а.с.20).

Як зазначає позивач, відповідач у визначений строк не виконав свої зобов'язання та лише 06.09.2012 року повідомив позивача про виготовлення документів та запропонував здійснити повну оплату за договором.

06.09.2012 року позивач здійснив остаточну оплату в сумі 1631,08 грн., про що свідчить фіскальний чек від 06.09.2012 року (а.с.21).

Позивач зазначає, що відповідач виконав умови договору та надав позивачу 06.09.2012 року технічний паспорт та витяг з реєстру прав власності, однак внаслідок невиконання відповідачем своїх обов'язків за договором своєчасно, позивач порушив умови попереднього договору від 16.12.2011 року, що призвело до сплати ним штрафу Ханіну В.А. в розмірі 2000 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером від 26.11.2012 року (а.с.22).

Таким чином, позивач просив суд стягнути з відповідача збитки у вигляді сплаченого штрафу в сумі 2000 грн., 3% річних - 33,51 грн. та 5000 грн. немайнової шкоди, що настала у зв'язку із приниженням ділової репутації позивача.

Колегія суддів приймає до уваги наступне.

Також відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання…, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За загальним правилом кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 Господарського процесуального кодексу України). Виходячи з цього, позивач повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати її розмір, довести безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування.

Як свідчать матеріали справи, відповідач, відповідно до умов договору №1890273 від 05.12.2011 року, зобов'язався виготовити технічний паспорт та витяг на приміщення протягом 20 днів з моменту здійснення позивачем попередньої оплати у вигляді 50% від вартості робіт, надання необхідної документації.

Позивач сплатив 50% вартості робіт 07.12.2011 року, що підтверджується фіскальним чеком (а.с.18).

Таким чином, в строк до 27.12.2011 року відповідач повинен був виготовити технічний паспорт та витяг на приміщення, що знаходиться за адресою: м.Харків, вул. Пушкінська, 79/1.

Далі позивач 16.12.2011 року уклав з Ханіним В.А. попередній договір про укладення договору купівлі-продажу нежитлових приміщень за адресою: м.Харків, вул.Пушкінська, 79/1, відповідно до умов якого сторони домовились укласти основний договір купівлі-продажу не пізніше 10.01.2012 року.

Пунктом 8 попереднього договору, сторони передбачили, що у разі ухилення (відмови) продавця від виконання умов договору у строк, продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 100 кратної суми авансу, що становить 500 000 грн.

Відповідач в порушення умов п.7.2 договору №1890273, прострочив виконання передбачених договором робіт з виготовлення технічного паспорту та витягу з реєстру прав власності і лише 06.09.2012 року виконав цю роботу.

Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору та ненадання у встановлений в договорі строк технічного паспорту на приміщення та витягу з реєстру прав власності, позивач був позбавлений можливості виконати свої зобов'язання за попереднім договором від 16.12.2011 року та укласти основний договір купівлі-продажу, у зв'язку з чим сплатив контрагенту за попереднім договором штраф у розмірі 2000 грн., про що свідчить видатковий касовий ордер від 26.11.2012 року та копія касової книги підприємства позивача (а.с.22,31-32).

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, про наявність причинного зв'язку між неналежним виконанням відповідачем умов договору №1890273 від 05.12.2011 року та скоєнням збитків позивачу у зв'язку із сплатою ним штрафу, тому позовні вимоги про стягнення 2000 грн. збитків обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що після підписання договору від 05.12.2012 року у нього була відсутня можливість розпочати роботи у зв'язку із знаходженням інвентаризаційної справи в Юридичному департаменті Харківської міської ради, про що на адресу позивача направлено лист №10906 від 09.12.2011 року.

Як вбачається з апеляційної скарги та пояснень третьої особи в судовому засіданні 07.04.2015 року, інвентаризаційна справа за адресою м.Харків, вул.Пушкінська 79/1 була витребувана з КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" юридичним департаментом міськради на підставі розпорядження Харківського міського голови від 19.09.2008 року №2112 "Про додаткові заходи щодо забезпечення виконання вимог законодавства у сфері містобудування та земельних відносин", у зв'язку з розглядом судами різних інстанцій справ за участю позивача та відповідача. Третя особа також посилається на п.3.7.2 Положення про юридичний департамент, затверджений рішенням Харківської міської ради від 24.11.2010 року №07/10, згідно якого департамент має право одержувати в установленому порядку від посадових осіб виконавчих органів міської ради, керівників підприємств, установ і організацій комунальної власності територіальної громади міста Харкова, а також від інших підприємств, установ і організацій, що не перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Харкова документи, довідки інші матеріали, необхідні для виконання покладених на департамент завдань.

Колегія суддів враховує наступне.

Пунктами 3; 4 статті 13 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", визначено, що вилучення документів із реєстраційної справи забороняється. У випадках, передбачених законом, надаються копії аркушів реєстраційної справи. Реєстраційні справи підлягають довічному зберіганню в архівах, які створюються в органах державної реєстрації прав.

Відповідно до пункту 1 статті 28 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" визначено виключний перелік осіб, яким може бути надана інформація стосовно речових прав на нерухоме майно, а саме: - Відомості про зміст документів, що підтверджують (посвідчують) правочини, щодо нерухомого майна, узагальнені відомості про речові права окремої особи на нерухоме майно, а також витяги з Державного реєстру прав, що містять відомості про встановлення, зміну чи припинення речових прав на нерухоме майно, надаються органами державної реєстрації лише:

-власнику (власникам) нерухомого майна, його спадкоємцям (правонаступникам - для юридичних осіб) або особам, на користь яких вчинено обмеження, чи іншим суб'єктам речового права;

- органам державної влади чи органам місцевого самоврядування, їх посадовим особам, якщо запит зроблено у зв'язку із здійсненням ними повноважень, визначених законами;

- бюро кредитних історій на їх запит щодо інформації Державного реєстру прав, передбаченої частиною першою цієї статті, в електронному вигляді (у форматі бази даних), у разі наявності письмової згоди юридичних, фізичних осіб - власників нерухомого майна.

Таким чином, вилучення оригіналів документів із реєстраційної справи, як і самої інвентаризаційної справи із БТІ забороняється, а надання копій аркушів реєстраційної справи та інших відомостей з неї здійснюється лише чітко визначеному колу осіб у порядку передбачено ст..5 "Порядку ведення Реєстру прав власності на нерухоме майно", затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.01.2003 року №7/5.

Посилання третьої особи на розпорядження Харківського міського голови від 19.09.2008 року №2112 "Про додаткові заходи щодо забезпечення виконання вимог законодавства у сфері містобудування та земельних відносин" є необґрунтованим, оскільки вказаним розпорядженням передбачено лише обов'язок КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» направляти Департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин Харківської міської ради інформацію про виявлені самочинно збудовані та реконструйовані об'єкти нерухомого майна..(п.1.1), копії судових рішень про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна.. (п.3).

Отже, право Харківської міської ради вилучати інвентаризаційні справи не передбачено ні нормативними актами, що діяли на час виникнення спірних правовідносин, ні на даний час.

Так, згідно п.7.1 наказу Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5: Інформація з Реєстру прав надається у формі витягу та інформаційної довідки. Право на отримання витягу з Реєстру прав мають певні особи , перелічені в цій нормі, в тому числі органи місцевого самоврядування ; інформаційну довідку з Реєстру прав на бланку відповідного БТІ мають право отримувати суди, органи місцевого самоврядування, органи внутрішніх справ, органи прокуратури.. До журналу обліку заяв та запитів про надання інформації з Реєстру прав реєстратором БТІ вносяться записи про заяви про надання витягу з Реєстру прав та запити про отримання інформаційної довідки з Реєстру.

З урахуванням викладеного, посилання відповідача на вказані обставини, як на підставу звільнення його від відповідальності за неналежне виконання ним зобов'язань за договором, є безпідставними.

Також в апеляційній скарзі відповідач зазначає, що до позовних вимог про стягнення 2000 грн. збитків (на думку відповідача, це є штраф) повинна бути застосована позовна давність в 1 рік, у зв'язку з чим судом першої інстанції неправомірно задоволено позовні вимоги в цій частині.

Представник третьої особи в судовому засіданні апеляційного суду підтримав ці вимоги.

Колегія суддів враховує, що відповідно до вимог статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється у три роки.

Згідно ч.2 статті 258 ЦК України, позовні давність в 1 рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Як свідчать матеріали справи, предметом спору у даній справі є стягнення збитків, спричинених позивачу неналежним виконанням відповідачем умов договору №1890273 від 05.12.2011 року, у зв'язку із чим позивач сплатив штраф за попереднім договором від 16.12.2011 року.

Позиція відповідача стосовно того, що предметом спору у даній справі є стягнення саме штрафу - помилкова, оскільки правовідносини позивача та відповідача виникли на підставі договору №1890273 від 05.12.2011 року, та не регулюються попереднім договором від 16.12.2011 року.

Таким чином, до позовних вимог про стягнення збитків застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки, у зв'язку з чим доводи відповідача є необґрунтованими.

Крім того, позивач, посилаючись на ст.625 ЦК України, просив суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 33,51 грн.

Колегія суддів враховує наступне.

Грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Грошове зобов'язання виражається в грошових одиницях України або в грошовому еквіваленті в іноземній валюті (п.1.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й, зокрема, проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Таким чином, стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання .

Враховуючи, що предметом договору №1890273 від 05.12.2011 року, укладеного між позивачем та відповідачем, є виконання робіт з виготовлення технічного паспорту та витягу на нежитлове приміщення, вказане зобов'язання не є грошовим, у зв'язку із чим положення ст.625 ЦК України до даних правовідносин не можуть бути застосовані.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 33,51 грн.

Позивачем також заявлена вимога про стягнення з відповідача 5000 грн. немайнової шкоди, яка обґрунтована тим, що внаслідок неукладання ним договору купівлі-продажу, у зв'язку з невиконання відповідачем умов договору №1890273, орендарі нежитлових приміщень позивача розірвали існуючі договори оренди нежитлових приміщень, що, в свою чергу, призвело до падіння ділової репутації підприємства позивача.

Колегія суддів зазначає наступне.

Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року №4 "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" встановлено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

В обґрунтування вимог про стягнення 5000 грн. немайнової шкоди позивач не надав доказів, що підтверджують факт заподіяння втрат немайнового характеру.

Позивачем не надано відповідного обґрунтування розміру завданої немайнової шкоди, яке б свідчило про певні втрати немайнового характеру внаслідок приниження ділової репутації, або інших негативних явищ, заподіяних йому незаконними діями відповідача.

З урахуванням викладеного, судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволені позовних вимог в частині стягнення немайнової шкоди.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що господарським судом першої інстанції в повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційних скарг відповідача та третьої особи колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги відповідача та третьої особи залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 09.02.2015 року у справі №922/5489/14 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 10.04.2015 року.

Головуючий суддя Медуниця О.Є.

Суддя Хачатрян В.С.

Суддя Шепітько І.І.