Постанова № 43554571, 06.04.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2015 року Справа № 904/7063/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Березкіної О.В. ( доповідач)

Суддів: Дарміна М.О., Чус О.В.

При секретарі Валярі М.Г.

За участю представників сторін:

від відповідача: Захарченко О.В., довіреність № 22 від 29.01.15, представник;

представник позивача не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Дзержинського» на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 2 грудня 2014 року у справі № 904/7063/14

за позовом Державного підприємства «Український науково-технічний центр з металургійної промисловості «Енергосталь», м. Харків

до Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Дзержинського», м. Дніпродзержинськ

про стягнення 1 457 903,53 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 2 грудня 2014 року (суддя Золотарьова Я.С.) позов Державного підприємства «Український науково-технічний центр з металургійної промисловості «Енергосталь» - задоволено.

Суд стягнув з Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Дзержинського» на користь Державного підприємства «Український науково-технічний центр з металургійної промисловості «Енергосталь» заборгованість у розмірі 1 457 903,53 грн.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат ім. Дзержинського», звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

В обґрунтування своєї скарги позивач посилається на те, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, апелянт вважає, що суд першої інстанції не врахував, що позивач своєчасно, тобто, в 2009 році, не надав розрахункові документи за актом приймання-передачі виконаних робіт № 119 на оплату 1 457 903,53 грн. Надання податкової накладної та рахунку на оплату виконаних робіт за договором на суму 1 457 903,53 грн. здійснено позивачем не лише поза межами трирічного строку позовної давності, але й поза межами дворічного строку після закінчення строку дії договору.

Суд не прийняв до уваги відсутність доказів направлення відповідачу акту здачі-прийняття виконаних робіт 03.07.2014 року, оскільки позивач надав суду лише опис вкладення, не надавши конверт з унікальним штрих-кодом, що б давало підстави ідентифікувати поштову кореспонденцію.

Всі ці обставини на думку відповідача, є підставою для скасування рішення суду та відмови у позові.

Розпорядженням секретаря судової палати Кузнецової І.Л. від 19.02.2015 року у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Дарміна М.О., справу було передано на розгляд колегії суддів у складі: Березкіна О.В. (головуючий), Іванов О.Г., Чус О.В.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20 лютого 2015 року апеляційна скарга була прийнята до провадження, розгляд справи було призначено у судовому засіданні на 4 березня 2015 року.

Розпорядженням голови суду Євстигнеєва О.С. від 03.03.2015 року у зв'язку з зайнятістю судді Іванова О.Г., справу було передано на розгляд колегії суддів у складі: Березкіна О.В. (головуючий), Герасименко І.М., Чус О.В.

В судове засідання 04.03.2015 року представник відповідача не з'явився, надав клопотання про відкладення розгляду справи. Колегія суддів задовольнила клопотання та відклала розгляд справи на 06.04.2015 року.

В судове засідання 06.04.2015 року представник відповідача повторно не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Звертаючись до Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Дзержинського» із позовом про стягнення 1 457 903,53 грн., позивач посилався на не виконання відповідачем умов договору № 70074/28-0603-02 від 24.12.2007 року в частині оплати за актом виконаних робіт.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив з того, що Відповідач вартість виконаних робіт у розмірі 1457903,53 грн. за актом № 119 від 10.07.2014 не сплатив, а з урахуванням положень пункту 2.4 договору, перебіг строку позовної давності розпочався 19.08.2014 року, тобто, з дати надання виконавцем розрахункових документів та податкової накладної, а не 30.09.2009 року, як вважає апелянт.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну та іншу технічну документацію та виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

З матеріалів справи вбачається, що 24.12.2007 між Державним підприємством Український науково-технічний центр металургійної промисловості "Енергосталь2 (виконавець) та Відкритим акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського", найменування якого було змінено на Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" (зміни до договору від 03.06.2011) (замовник) було укладено договір № 70074/28-0603-02 на виконання науково-технічної продукції, за умовами якого замовник доручає та зобов'язується оплатити згідно з пунктом 2 даного договору, а виконавець приймає на себе виконання і передачу проектно-пошукової роботи - ТЕО. Реконструкція конвекторного цеху зі спорудами конвертера № 3 та МНЛЗ № 4.

За науково-технічну продукцію за договором замовник у встановленому порядку сплачує виконавцю у відповідності додаткової угоди № 2 від 10.06.2008 до договору 5983459,20 грн. (пункт 2.1 договору додаткової угоди № 2 від 10.06.2008, а.с. 30 том 1).

На виконання умов договору, позивачем було надано відповідачу науково-технічну продукцію на загальну суму 4372754,40 грн., що підтверджується актами здачі-приймання робіт від 10.11.2008 № 55 на суму 900000 грн., від 02.12.2008 № 74 на суму 129303,60 грн., від 29.09.2009 № 81 на суму 1885547, 27 грн.

Вартість виконаних робіт у розмірі 1457903,53 грн. за актом № 119 від 10.07.2014 відповідач не сплатив, що є причиною виникнення спору.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГПК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Під час розгляду справи відповідач посилався на те, що фактично акт здачі-прийняття виконаних робіт № 119 на суму 1 457 903, 53 грн. був підписаний у 2009 році, про що свідчить підпис на акті, а тому , на його думку, на час розгляду справи сплив строк позовної давності для стягнення означеної суми.

Проте, такі висновки апелянта є необґрунтованими.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання п. 2.4 договору, позивачем було надіслано відповідачу вимогу від 17.07.2014 № 1-22-6344 про сплату заборгованості на суму 1457903,53 грн. та додано до неї податкову накладну від 10.07.2014 № 24, рахунок-фактуру від 10.07.2014 №00000000249 від 10.07.2014.

Про направлення вимоги відповідачу свідчить службовий чек "Укрпошта" від 18.07.2014 та повідомлення про вручення поштового відправлення від 18.07.2014 (а.с. 68-72 том 1). Відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачем було отримано вимогу разом з податковою накладною та рахунком-фактурою 21.07.2014 (а.с. 72 том 1).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Оскільки, станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості відповідачем у повному обсязі від представників сторін не надійшло, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1457903,53 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

При цьому, суд першої інстанції також обґрунтовано не прийняв до уваги доводи відповідача щодо пропуску строку позовної давності, оскільки пунктом 2.4 договору встановлено строки оплати, які відлічуються не від дати підписання акту виконаних робіт, а від дати надання виконавцем розрахункових документів та податкової накладної. Доказів того, що позивач надіслав або надав відповідачу вказані документи до липня 2014 року відповідачем до суду не надано.

Судом встановлено, що 03.07.2014 року відповідач надіслав на адресу позивача акт здачі-прийняття виконаних робіт № 119 на суму 1 457 903,53 грн., що підтверджується описом вкладення у цінний лист на ім'я позивача та листом Дніпропетровської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта", згідно якого на ВПЗ № 25 м. Дніпродзержинськ 03.07.2014 прийнятий цінний лист на адресу ДП "УкрНТЦ "Енергосталь", відправник - ПАТ "Дніпропетровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" (а.с. 37а, том 2).

В подальшому, як вбачається з листа від 18.11.2014 № 0907-2293 Харківської дирекції Поштамт-Центру поштового зв'язку №1, вказаний лист було отримано позивачем 09.07.2014 (а.с. 126 том 3).

Інші доводи апеляційної скарги є необґрунтованими і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.

Таким чином, розглядаючи справу, господарський суд першої інстанції всебічно, повно і об'єктивно з'ясував всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що у відповідності до ст. 103 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. 101,103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Дзержинського» - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 2 грудня 2014 року у справі № 904/7063/14 - залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.

Повний текст виготовлено 10.04.2015 року

Головуючий суддя О.В. Березкіна

Суддя М.О.Дармін

Суддя О.В.Чус