Рішення № 43554308, 09.04.2015, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.04.2015 Справа № 920/220/15

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Укрнафта», м. Київ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Інтер-Арм Інжиніринг», м. Суми,

про стягнення 32522 грн. 04 коп.

Суддя О.Ю. Резніченко

Представники:

від позивача: Єфіменко О.Ю., довіреність № 10-732/д від 04.12.2014 року,

від відповідача: Голоденко В.М., довіреність № 146 від 28.12.2014 року.

У засіданні брали участь: секретар судового засідання - А.І. Сидорук.

В судовому засіданні 16.03.2015 року та 30.03.2015 року були оголошені перерви.

Суть спору: Позивач просить суд стягнути з відповідача 29988 грн. суми попередньої оплати за товар, 1047 грн. 53 коп. 3% річних, 1486 грн. 51 коп. інфляційних втрат, згідно укладеного між сторонами 18.06.2013 року договору купівлі-продажу № 20/1112-МТР.

Відповідач у відзиві, поданому 27.03.2015 року, проти позову заперечує, оскільки він повідомив позивача про виготовлення товару, однак останній сплатив 70% за товар і повинен був сплатити ще 30 %. На думку відповідача, тільки після повної оплати товару, він може бути переданий позивачу.

Представник позивача в судовому засіданні усно пояснив, що наполягає на задоволенні заявлених вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні усно зазначив, що проти позовних вимог заперечує.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

18.06.2013 року між сторонами був укладений договір купівлі-продажу № 20/1112 - МТР (надалі - Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору відповідач передає, а позивач приймає і оплачує продукцію (надалі - Товар), відповідно до додатку, що є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до додатку відповідач повинен був передати позивачу клапан прохідний регулюючий НЗ одно сідельний з пневматичним позіціонером Ду 200 Ру 40 приєднання фланцеве виконання 3 по ГОСТ 12815-80 з КМЧ, на загальну суму 42840 грн.

Згідно до п. 3.1 Договору умови поставки товару вказуються в додатку, що є його невід'ємною частиною.

Згідно до п. 5 додатку до Договору термін поставки товару становить 2 місяці з моменту отримання 70% передоплати.

Відповідно до п. 6 додатку до Договору умовами оплати є 70% передоплата, 30% - після повідомлення про виготовлення продукції.

Позивач перерахував на рахунок відповідача 29988 грн. (70% вартості товару), що підтверджується платіжним дорученням № 7974-ПБ13 від 02.09.2013 року (проплата проведена банком 03.09.2013 року).

Враховуючи, що відповідно до п. 5 додатку до Договору поставка товару повинна бути проведена протягом 2 місяців, а предоплата здійснена 03.09.2013 року, то кінцевою датою поставки було 03.11.2013 року.

Проте, відповідач товар у строки встановлені Договором не поставив і позивач звернувся до відповідача з листом від 23.10.2014 року про відмову від прийняття товару та вимогою повернути попередню оплату.

Однак, відповідач на лист не відповів, попередню оплату не повернув, а тому позивач був змушений звернутись до суду з даним позовом.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, вимог закону та у встановлений у зобов'язанні строк.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу продавець передає товар у власність покупцю, а покупець приймає товар і сплачує за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, позивач здійснив часткову предоплату за товар у розмірі 29988 грн. (70% вартості товару), а тому у відповідача виникло зустрічне зобов'язання - передати товар протягом 2 місяців - до 03.11.2013 року, однак відповідач зобов'язання передбачене Договором не виконав.

Оскільки, відповідач не передав товар у встановлений Договором строк, то є правомірною, обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача 29988 грн. суми попередньої оплати, оскільки факт відсутності поставки товару підтверджується матеріалами справи і не заперечується відповідачем, а право на повернення попередньої оплати передбачено ст. 693 Цивільного кодексу України.

Крім того, відносно заперечень відповідача, то суд не приймає їх до уваги, оскільки:

Статтями 33-34 ГПК передбачено, що кожна сторона повинна довести свою позицію по справі та підтвердити її належними та допустимими доказами.

Відповідач зазначає, що усно повідомляв позивача про виготовлення товару, а не виконав умови Договору відносно передачі товару, оскільки позивач не сплатив йому 30 % грошових коштів після повідомлення про виготовлення товару.

Відповідно до п. 6 додатку до Договору, умовами оплати є 70% передоплата, 30% - після повідомлення про виготовлення продукції.

Тобто, навіть несплата 30 % суми позивачем після повідомлення про виготовлення товару не є підставою для невиконання відповідачем зобов'язання передати товар, оскільки Договором чітко встановлений порядок і строк передання товару - 2 місяці з моменту отримання 70% передоплати.

Крім того, посилання на усні перемови не можуть бути належними та допустимими доказами по справі, письмове повідомлення було направлено після закінчення передбаченого Договором строку на передання товару позивачу - 04.12.2013 року.

Також, у разі несвоєчасної оплати за товар (неналежне виконання грошового зобов'язання) до позивача могла бути застосована відповідальність за невиконання грошового зобов'язання, у встановленому законодавством порядку.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних в розмірі 1047 грн. 53 коп. та 1486 грн. 51 коп. інфляційних втрат, за період з 04.11.2013 року по 30.01.2015 року.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Верховний Суд України у своєму листі від 01.07.2014 року «Аналіз практики застосування ст. 625 ЦК України в цивільному судочинстві» роз'яснив, що стаття 625 ЦК України розміщена в розділі «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання та поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом статей 524 та 533 ЦК України грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті). Така правова позиція підтверджується й практикою Верховного Суду України (постанова від 6 червня 2012 р. у справі № 6-49цс12).

За Договором у відповідача виникло зобов'язання поставити товар, тобто негрошове зобов'язання, в свою чергу повернення попередньої оплати також не є грошовим зобов'язанням, а є правовим наслідком порушення умов Договору.

Отже, оскільки зобов'язання відповідача не є грошовим зобов'язанням і за його невиконання не можуть бути застосовані положення ст. 625 Цивільного кодексу України, то вимога позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 1047 грн. 53 коп. та 1486 грн. 51 коп. інфляційних втрат є неправомірною та задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору понесені позивачем покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Інтер-Арм Інжиніринг» (вул. Лінійна, 22, м. Суми, 4007, код 21122291) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (провулок Несторівський, 3-5, м. Київ, 0453, код 00135390) 29988 грн. боргу, 1684 грн. 64 коп. судового збору.

2. В іншій частині позову - відмовити.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 10.04.2015 року.

Суддя О.Ю. Резніченко