Рішення № 43554051, 06.04.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2015 р. Справа № 914/785/15

За позовом:Приватного підприємства «Сузір'я», м. Червоноград, Львівська обл.;до відповідача:Приватного підприємства «Стрийтеплиця», с. Станків, Стрийський р-н, Львівська обл.;про:стягнення 262895,96 грн. боргу за договором купівлі-продажу №152/01-14 від 02.01.2014р., стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Айзенбарт А.І.Представники сторін:від позивача:Колтакова Г.П. - директор, Пилипчук П.П. - засновник;від відповідача:не з'явився.

Представникам позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового процесу не надходило.

СУТЬ СПОРУ:

11.03.2015р. на розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява Приватного підприємства «Сузір'я» (надалі - Позивач) до Приватного підприємства «Стрийтеплиця» (надалі - Відповідач) про стягнення 312895,96 грн. боргу за договором купівлі-продажу №152/01-14 від 02.01.2014р., стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду від 13.03.2015р. порушено провадження по справі, її розгляд призначено на 23.03.2015р.Ухвалою від 23.03.2015р. суд відклав розгляд справи на 06.04.2015р.

03.04.2015р. від позивача на адресу суду надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої ПП «Сузір'я» просить суд стягнути з відповідача стягнення 262895,96 грн. боргу за договором купівлі-продажу №152/01-14 від 02.01.2014р., 47418,49 грн. пені, 4189,72 грн. 3% річних та 49103,32 грн. інфляційних втрат.

Суд, ознайомившись з заявою позивача про збільшення розміру позовних вимог та долучених до неї документів, розцінює її, як заяву про зменшення розміру позовних вимог, оскільки незважаючи на збільшення суми нарахованих 3% річних, пені та інфляційних втрат, загальний розмір боргу зменшився. Розглянувши подану заяву, суд приходить до висновку, що така не суперечить законодавству, не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів, докази її направлення відповідачу долучені до матеріалів справи, а відтак суд приймає заяву до розгляду.

Представники позивача в судове засідання з'явилися, позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог підтримали, просили суд позов задоволити повністю з підстав, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях до неї.

Позовні вимоги мотивують тим, що 02.01.2014р. між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу №152/01-14, на виконання якого відповідачу було передано товар (вугілля) на загальну суму 427880,00 грн. За умовами договору покупець зобов'язувався оплатити одержаний товар протягом 120 банківських днів з моменту поставки товару. Однак, взяти на себе зобов'язань за договором відповідач належним чином не виконав, зокрема, лише частково розрахувався за одержаний товар, до сплати залишається 262895,96 грн. Крім цього, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, позивач просить суд стягнути з ПП «Стрийтеплиця» 47418,49 грн. пені, 4189,72 грн. 3% річних, 49103,32 грн. інфляційних втрат та понесені позивачем судові витрати.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, вимог ухвали суду від 23.03.2015р. не виконав, хоча належним чином був повідомлений про час, дату та місце судового розгляду.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи зазначене, суд прийшов до висновку, що неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору, оскільки, дослідивши наявні матеріали справи, суд визнав їх достатніми для того, щоб розглянути спір за цими матеріалами.

Заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

02.01.2014р. між позивачем та відповідачем укладено Договір купівлі-продажу №152/01-14 (надалі - Договір), за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов'язується передати покупцеві, а покупець прийняти вугілля в кількості та якості (надалі - Товар).

Підставою для оплати за товар є пакет документів: рахунок, видаткова накладна, податкова накладна, сертифікат відповідності, сертифікат якості, товаротранспортна накладна, акт звірки (п. 3.3. Договору).

На виконання умов Договору позивачем було передано, а відповідачем прийнято товар - вугілля на загальну суму 427880,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи товаро-транспортними накладними та видатковими накладними №ПН-000689 від 05.03.2014р., №ПН-000690 від 06.03.2014р., №ПН-000691 від 11.03.2014р., №ПН-000721 від 12.03.2014р., №ПН-000722 від 13.03.2014р., №ПН-000945 від 14.03.2014р., №ПН-000723 від 18.03.2014р., №ПН-000724 від 19.03.2014р., №ПН-000700 від 07.04.2014р., №ПН-000702 від 08.04.2014р., №ПН-000703 від 09.04.2014р., №ПН-000704 від 11.04.2014р., №ПН-000708 від 25.04.2014р., №ПН-000709 від 29.04.2014р., №ПН-0001591 від 12.05.2014р., №ПН-0001592 від 19.05.2014р., №ПН-0001608 від 30.05.2014р., №ПН-0001871 від 03.07.2014р. Вказані накладні підписані повноважними представниками сторін Договору та скріплені їх печатками.

В п. 3.2. Договору сторони погодили, що покупець повинен перерахувати кошти постачальнику напротязі 120 банківських днів із дня поставки товару.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, банківських виписках по рахунку одержаний товар відповідач оплатив частково, до сплати залишилося 262895,96 грн.

В судовому засіданні представники позивача зазначили, що станом на день розгляду справи судом, жодних грошових коштів в якості погашення боргу від відповідача не надходило, розмір боргу не змінився.

Таким чином, з матеріалів справи, в т.ч. і з виписок з банківського рахунку, судом встановлено, що переданий товар у встановлений Договором строк, відповідачем оплачений в повному обсязі не був.

Станом на день розгляду справи судом, докази сплати заборгованості відповідачем в матеріалах справи відсутні.

Встановивши наведені обставини справи, суд вважає позовні вимоги про стягнення боргу такими, що підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Статтею 174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.

Положеннями ч. 1 ст. 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами ч. 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом п. 3.2. Договору оплата за прийнятий товар здійснюється покупцем протягом 120-ти банківських днів з моменту його отримання.

У відповідності із ст. 193 ГК України, положення якої є аналогічні до положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, нормами ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки, відповідачем у встановлений в п. 3.2. Договору строк, кошти за одержаний товар сплачені не були, відтак ці кошти підлягають до стягнення з нього в судовому порядку в розмірі 262895,96 грн.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім основного боргу, позивач просить суд стягнути з відповідача 49103,32 грн. інфляційних втрат та 4189,72 грн. три відсотки річних. Здійснивши перерахунок інфляційних та річних, суд зазначає, що 3% річних розраховані позивачем правильно, а тому підлягають стягненню з відповідача в заявленому розмірі - 4189,72 грн. Натомість інфляційні втрати підлягають частковому стягненню з ПП «Стрийтеплиця» в розмірі 49070,07 грн.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Пунктом 5.3. Договору визначено, що за прострочення платежів по цьому Договору покупець повинен сплатити пеню у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки.

У зв'язку з неналежним виконання відповідачем умов Договору, позивач просить суд стягнути з боржника 47418,49 грн. пені.

Проаналізувавши розрахунок пені, який був долучений позивачем до заяви про зменшення розміру позовних вимог, судом встановлено, що такий проведений у відповідності до вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань». Однак, перевіривши правильність нарахування пені, суд зазначає, що така підлягає частковому стягненню з відповідача в розмірі 46488,31 грн., оскільки нарахування пені за видатковою накладною №ПН-000724 від 19.03.2014р., №ПН-000700 від 07.04.2014р., №ПН-000702 від 08.04.2014р. та №ПН-000703 від 09.04.2014р. здійснювалося всупереч положенням ст. 232 ГК України, а саме понад шість місяців (180 днів).

З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані та підтверджені належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані, а тому підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Разом з тим, відповідно до абз. 2 п. 2.8. Постанови Пленуму ВГС України від 21.02.2013р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у разі ж зменшення розміру позовних вимог зайво сплачена сума судового збору підлягає поверненню (пункт 1 частини першої статті 7 Закону).

Як вбачається з матеріалів справи, за подання позовної заяви до суду про стягнення з відповідача на користь позивача 375338,84 грн. боргу, ПП «Сузір'я» згідно платіжного доручення №255 від 24.02.2015р. сплачено 7506,78 грн. судового збору. В подальшому, позовні вимоги позивача були зменшені до 363607,46 грн. та при цьому здійснено доплату судового збору в розмірі 765,37 грн., згідно платіжного доручення №486 від 02.04.2015р.

Враховуючи те, що ціна позову складає 363607,46 грн., судовий збір за подання такої позовної заяви з врахуванням положень пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» повинен складати 7272,15 грн., в той час як позивачем сплачено 8272,15 грн. Тому, суд вважає за необхідне повернути позивачу з державного бюджету України 1000,00 грн. зайво сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 4-3, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 81, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», суд -

ВИРІШИВ:

1. Зменшені позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Стрийтеплиця» (82464, Львівська обл., Стрийський р-н, с. Станків, вул. Січових Стрільців, 79; код ЄДРПОУ 02777916) на користь Приватного підприємства «Сузір'я» (80109, Львівська обл., м. Червоноград, вул. Будівельна, 7; код ЄДРПОУ 22404614) 262895,96 грн. боргу, 4189,72 грн. три відсотки річних, 49070,07 грн. інфляційних втрат, 46488,31 грн. пені та 7253,24 грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог - відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.

5. Повернути Приватному підприємству «Сузір'я» (80109, Львівська обл., м. Червоноград, вул. Будівельна, 7; код ЄДРПОУ 22404614) з державного бюджету України 1000,00 грн. зайво сплаченого судового збору, згідно платіжного доручення №255 від 24.02.2015р.

6. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 10.04.2015 р.

Суддя Крупник Р.В.