Рішення № 43553528, 31.03.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 9/31/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2015 Справа № 908/627/15-г

За позовом Публічного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” (87504, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Левченка, буд. 1)

до відповідача Державного підприємства “Донецька залізниця” (83062, м. Донецьк, вул. Артема, буд. 68)

про стягнення суми 5597,75 грн.

Суддя Боєва О.С.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з’явився;

Від відповідача: не з’явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача на користь позивача суми 5597,75 грн. збитків.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 02.02.2015р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/627/15-г, судове засідання призначено на 03.03.2015р. Ухвалою суду від 03.03.2015р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 31.03.2015р.

31.03.2015р. справу розглянуто, прийнято рішення. Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Позивач у судові засідання не з’являвся, у своєму клопотанні, яке надійшло до суду 23.02.2015р. прохав суд розглянути справу без участі представника позивача. Позовні вимоги заявлені з наступних підстав. 28.05.2014р. на адресу позивача по залізничній накладній № 48272678 (досильна накладна № 48383962) надійшов антрацит у напіввагоні № 60935822, вантажовідправник – ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит». Відповідач видав вантаж позивачу за комерційним актом АQ 654365/16/295, який свідчить про недостачу антрациту у кількості 6,2 тн. Відповідно до інформації, викладеної у комерційному акті, вагон прибув у технічному відношені несправний: зліва на південь по ходу поїзда несправність запору другого розвантажувального люку, нещільне прилягання кришки люку до армованої полоси, щілина довжиною 70 см., завширшки 3 см. Завантаження в вагони нижче рівня бортів на 500 мм. розровнене. Поверхня вантажу маркована вапном. Зліва на південь 1-2 люками заглиблення розміром 350см х 250см х 150см, в районі заглиблення маркування порушене. Дані, викладені у комерційному акті, містять відомості про втрату вантажу у путі спрямування. Відповідно до п. 2 ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини. Розмір збитків, у зв’язку із втратою вантажу, складає 5597,75 грн. На підставі ст.ст. 16, 22, 623, 909, 920, 924 ЦК України, ст.ст. 224, 307, 314 ГК України, ст.ст.110, 114, 115 Статуту Залізниць України просить стягнути з відповідача суму 5597,75 грн. збитків. Також просить визнати причину пропуску строку відведеного для подачі позову поважною та відновити пропущений строк, вказане клопотання також викладено окремо у заяві, доданої до позову.

Відповідач у судові засідання не з’являвся, про причини неявки суд не повідомляв, витребувані документи та письмовий відзив не надав. Ухвали суду від 02.02.2015р. та 03.03.2015р., у зв’язку з неможливістю здійснення поштових відправлень у м. Донецьк, направлені не були. Повідомити відповідача про час та місце судового шляхом направлення телефонограм, факсограм та електронною поштою не було можливо, оскільки жодних засобів зв’язку відповідача, окрім поштової адреси, матеріали справи не містять і позивачем не надані. У зв’язку з чим, інформацію про час і місце судового засідання було розміщено на сторінці господарського суду Запорізької області (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет. Отже про час та місце розгляду справи відповідача повідомлено належним чином.

Відповідно до п. 6 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014р. № 01-06/1290/14 «Про Закон України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв’язку з проведенням антитерористичної операції» учасник судового процесу, який знаходиться на території проведення АТО, вважатиметься належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду за таких умов, зокрема: 1) Якщо відповідну ухвалу господарським судом надіслано поштою за місцезнаходженням учасника судового процесу, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. При цьому слід мати на увазі, що згідно із статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, вони вважаються достовірними, доки до них не внесено відповідних змін. 3) Якщо у господарського суду наявні достовірні (тобто документально підтверджені підприємством зв’язку) відомості про неможливість здійснення поштових відправлень до певних населених пунктів чи місцевостей, то суд не вчиняє дій, зазначених у підпунктах 1 і 2 цього пункту. У такому разі, а також у випадках, коли поштові відправлення учасникам судового процесу все ж було надіслано, але їх повернуто підприємством зв’язку через неможливість вручення, суд здійснює відповідне повідомлення шляхом надсилання телеграми, телефонограми, з використанням факсимільного зв'язку чи електронною поштою або з використанням інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення; 4) За неможливості здійснити повідомлення учасника судового процесу і в такий спосіб - інформація про час і місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/). У такому разі на роздрукованій сторінці з мережі Інтернет, на якій розміщено інформацію про час та місце засідання господарського суду, зазначаються дата розміщення інформації, прізвище та ініціали судді, у провадженні якого знаходиться відповідна справа, а також вчиняється його підпис.

Згідно зі ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про залізничний транспорт» законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із Закону України «Про транспорт», цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

Статтею 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998р. № 457 (надалі Статут) визначено, що Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Відповідно до абзацу 8 ст. 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998р. № 457 (надалі Статут), накладна є основним перевізним документом встановленої форми, оформленим відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.05.2014р., за залізничною накладною № 48272678, вантажовідправником - ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит» зі станції Фащевка Донецької залізниці позивачу на станцію призначення – Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці був відправлений вантаж – Антрацит 138000 кг., зокрема, у вагоні № 60935822: маса вантажу 69000 кг., тара – 24000. Вантаж навантажений навалом. Відповідно до накладної № 48383962 (досильна накладна) від 25.05.2014р. Завантаження вантажу у вагон здійснено вантажовідправником.

Відповідно до ст. 52 Статуту залізниць України на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі, зокрема, -

- прибуття вантажу у пошкодженому вагоні (контейнері);

- прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами;

- прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами.

26.05.2014р. станцією Волноваха Донецької залізниці був складений комерційний акт АQ 654365/16/295, яким зафіксовано, що на станції Волноваха вагон № 60935822 переважувано з повним зупиненням та розчепленням вагону.

По документу у вагоні значиться брутто – не зазначено, тара – 24000 кг., нетто – 69000 кг. Фактично виявилось маса брутто – 86800 кг., тара – 24000 кг., нетто – 62800 кг., що менше ніж зазначено в документі на 6200 кг. При переважуванні на станції призначення виявилось, що навантаження вантажу у вагоні нижче рівня бортів на 50 см., розрівняна, маркована вапном. Зліва з півдня над 1-2 розвантажувальними люками по ходу потягу поглиблення розміром довжиною 350см, завширшки 250см, вглиб 150см. В районі поглиблення маркування порушено. Зліва на південь по ходу потягу несправність запору другого розвантажувального люку, нещільне прилягання кришки люку до армованої полоси, щілина завдовжки 70 см., завширшки 3 см., закладена папером, деревом. Течі вантажу немає. Вагон технічно несправний. Вагон бездверний, люка закрито на запірний механізм. Нестача ваги 6200 кг. підтвердилась.

Комерційний акт АQ 654365/16/295 від 26.05.2014р. складено в доповнення до акту № 31762 від 25.05.2014р.

Предметом позову у даній справі є вимоги про стягнення з відповідача суми 5597,75 грн. збитків, які позивач зазнав у зв’язку з втратою вантажу.

Відповідно до ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Статтею 920 ЦК України встановлено, у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно зі ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Аналогічний припис міститься у ст. 110 Статуту залізниць України.

Відповідно ж до ст. 113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

За приписами ст. 23 Статуту відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Відповідно до ст. 37 Статуту залізниць України під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Перелік вантажів, що можуть перевозитися насипом і наливом, установлюється Правилами. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Приписами п. 1.2 Правил перевезення вантажів навалом і насипом передбачено, що вантажі, які не потребують захисту від атмосферних опадів (руда, вугілля, щебінка тощо), перевозяться у відкритому рухомому складі та у спеціальних вагонах.

Відповідно до п. 5 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів. У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із "шапкою"). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої.

Пунктом же 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу визначено, що з метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

У пункті 28 Правил приймання вантажів до перевезення зазначено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

За приписами п. 12.1. Правил технічної експлуатації залізниць України, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996р. № 411, забороняється випускати в експлуатацію і допускати до руху в поїздах рухомий склад, у тому числі спеціальний рухомий склад, що має несправності, які загрожують безпеці руху, порушують охорону праці, а також ставити в поїзди вантажні вагони, стан яких не забезпечує збереження вантажів, що перевозяться.

Згідно з приписами ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Досліджені матеріали справи свідчать про те, що нестача вантажу виникла під час перевезення, оскільки після візуального огляду вагону та вантажу залізницею, на станції відправлення, вантаж був прийнятий до перевезення без зауважень. Як вбачається з комерційного акту вантаж розрівняно та марковано вапном, як-то передбачено Правилами перевезення вантажів, однак на станції Волноваха було виявлено поглиблення, маркування в районні поглиблення порушено, нестача вантажу 6200 кг.

В комерційному акті також містяться відомості, що 25.05.2014р. було складено акт про технічну несправність вагону № 5. Відповідно ж до приписів п. 15 Правил складання актів, акт про технічний стан вагону складається в день виявлення несправності вагону. Оскільки акт про технічний стан вагону був складений у процесі перевезення вантажу, то суд дійшов до висновку, що вагон № 60935822 був відправлений у технічно справному стані, а технічна несправність виникла під час перевезення.

Статтею 111 Статуту залізниць України наведено перелік обставин, наявність яких звільняє залізницю від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, однак жодної з визначених підстав для звільнення залізниці від відповідальності за недостачу вантажу у вагоні № 60935822 з матеріалів справи не вбачається. Доказів, які б підтверджували, що залізниця звільняється від відповідальності за недостачу вантажу ДП “Донецька залізниця” також надано не було.

Отже матеріалами справи доведено вину перевізника - ДП “Донецька залізниця”, у втраті вантажу.

Частиною 1 статті 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту залізниць України залізниць недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно з п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000р., вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) у даному спірному перевезенні становить 2 % маси, зазначеної в перевізних документах.

Розмір збитків спричинених недостачею вантажу розраховано позивачем вірно та підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, вимоги про стягнення з відповідача суми 5597,75 грн. збитків є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо клопотання позивача про відновлення пропущеного строку для подання позову слід зазначити наступне.

Порядок вирішення спорів щодо перевезень визначений ст. 315 ГК України. Так, приписами цієї статті передбачено, що до пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред'явлення йому претензії. Претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців. Перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців. Якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді.

Отже дана норма передбачає право, а не обов’язок пред’явити претензію перевізнику до звернення з позовом до суду.

Приписами п. 4.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» визначено, якщо до подання позову позивач скористався своїм правом на пред'явлення перевізникові претензії, шестимісячний строк позовної давності починається з дня одержання відповіді на претензію або закінчення строку, встановленого для такої відповіді (частина четверта статті 315 ГК України). Оскільки дотримання претензійного порядку не є обов'язковим, то у вирішенні питання про початок перебігу строку позовної давності в розумінні цієї норми ГК України слід виходити з того, що такий перебіг починається після закінчення строку пред'явлення претензії і строку її розгляду (частини друга і третя статті 315 ГК України), незалежно від того, чи пред'являлася відповідна претензія до перевізника.

Таким чином позивач звернувся з даною позовною заявою в межах визначеного законом строку позовної давності.

Згідно зі ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства “Донецька залізниця” (83062, м. Донецьк, вул. Артема, буд. 68; код ЄДРПОУ 01074957) на користь Публічного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” (87504, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Левченка, буд. 1; код ЄДРПОУ 00191129) суму 5597 (п’ять тисяч п’ятсот дев’яносто сім) грн. 75 коп. збитків, суму 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.С. Боєва

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Повне рішення підписано 06.04.2015р.