Рішення № 43553515, 16.03.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 12/8/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2015 Справа № 908/294/15-г

Суддя Господарського суду Запорізької області Смірнов О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/294/15-г

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", м. Маріуполь

до відповідача: Державного підприємства "Донецька залізниця", м. Донецьк

про стягнення 1169,50 грн.

за участю представників:

від позивача - Шевелєв В.Г., довіреність № 03/38 від 01.01.15 р.

від відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Державного підприємства "Донецька залізниця" про стягнення збитків в сумі 1169,50 грн.

Безпосередньо в судовому засіданні 12.02.2015 року представник позивача разом із супровідним листом надав суду для долучення до матеріалів справи статут Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" та свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи.

23.02.2015 року на адресу суду від позивача у справі надійшли пояснення згідно ст. 22 ГПК України, в яких останній стосовно неможливості надання суду акту загальної форми пояснює, що складання актів при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти та акти загальної форми. Акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності у випадках: утрати документів, прикладених відправником до накладної, затримки вагонів на станції призначення в очікуванні під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства, не очищення вагонів від залишків вантажу та сміття після вивантаження засобами одержувача, не очищення зовнішньої поверхні цистерн та бункерних на піввагонів після наливу і зливу, подачі залізницею неочищених вагонів під завантаження засобами відправника, порту, пристані, відсутності пломб та інше. При цьому вказує, що ст. 130 Статуту залізниць України зобов'язує одержувача продукції при поданні позову у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу пред'являти суду накладну, комерційний акт та документ, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу, накладна та комерційний акт подаються лише в оригіналі. Разом з тим вказує, що у разі коли вантаж прийшов на станцію призначення з комерційним актом, залізниця видає отримувачу лише оригінали комерційного акту та залізничної накладної, акти загальної форми залишаються у залізниці. Просить у зв'язку з неможливістю явки представника в судове засіданні справу розглянути без участі представника позивача.

Представник відповідача в судове засідання 16.03.2015 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався.

Так, місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців").

З наявного в матеріалах справи Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 19.01.2015 року вбачається, що місцезнаходження відповідача відповідає адресі, на яку направлялись ухвали господарським судом у даній справі, а саме: 83000, м. Донецьк, вул. Артема, буд. 68.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Судом було здійснене відправлення ухвали про порушення провадження від 17.01.2015 року та ухвал про відкладення розгляду справи від 12.02.2015 року та від 03.03.2015 року у даній справі на адресу місцезнаходження відповідача, однак вказані ухвали не прийняті до пересилання з огляду на відсутність приймання поштових відправлень на територію Донецької області до міст обласного значення, серед яких зазначено м. Донецьк, про що господарський суд повідомлено листом Запорізької дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" № 04-16-1682 від 01.12.2014 року, який міститься в матеріалах справи. Про неприйняття до пересилання вказаних ухвал судом були складені акти від 19.01.2015 року, 16.02.2015 року та від 06.03.2015 року.

При цьому, судом здійснене повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи шляхом надсилання телефонограми 20.01.2015 року, яка наявна в матеріалах справи, що підтверджується витягом з журналу реєстрації телефонограм та факсограм. Вказана телефонограма була прийнята старшим інспектором секретаріату Державного підприємства "Донецька залізниця" Краснощьокою Л.І. Таким чином, судом здійснені всі можливі заходи щодо належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Таким чином, відповідача було належним чином повідомлено про час та місце судового засідання, а судом створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом відповідно до ст. ст. 42, 43 ГПК України.

Неприбуття у судове засідання представника відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому суд дійшов висновку, що справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні 16.03.2015 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 13.07.2014 року за залізничною накладною № 50866979 вантажовідправником Товариством з обмеженою відповідальністю " ДТЕК Ровенькиантрацит" на адресу Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (вантажоодержувач, далі - позивач у справі) була здійснена поставка антрациту навалом у вологому стані перевізником Державним підприємством "Донецька залізниця" (далі - відповідач у справі).

13.07.2014 року відповідач у справі видав вантаж позивачу з комерційним актом № БН 720887/403, який свідчить про нестачу антрациту у полувагоні № 53522561 у кількості 2,4 тонн. Згідно інформації, викладеної у комерційному акті вагон прибув у технічному відношенні несправний: прогин 2 люка на 500 мм, несправність старого походження, поверхня вантажу маркована вапном двома паралельними борознами, над 2 люком зліва є заглиблення розміром 100 смх100 смх30см, маркування порушене, на хребтовій балці наявні сліди просипання вантажу.

Позивач в позові вказує, що відповідач не виконав покладених на нього законом та договором перевезення, укладеним між ним та вантажовідправником на користь позивача, цивільно-правових зобов'язань в частині забезпечення схоронності перевезеного вантажу, внаслідок чого завдано збитки в сумі 1169,50 грн. При цьому вказує, що порушення відповідачем своїх обов'язків полягає в частковій втраті вантажу, який перевозиться, що причинило заподіяння позивачу збитків у розмірі вартості втраченого майна і складається з ними в причинно-наслідковому зв'язку.

Судом дана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами склалися правовідносини у сфері перевезення вантажу залізничним транспортом, які регулюються нормами ст. 909 ЦК України, ст. 307 ГК України, розділом VI Статуту залізниць України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 року та іншими нормативно-правовими актами.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначається господарським кодексом. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Судом прийнято до уваги що учасниками судового процесу є суб'єкти господарювання в розумінні ст. 55 ГПК України, тому до спірних відносин сторін слід застосувати також приписи статей 306, 307, 317 ГК України.

Відповідно до ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Аналогічний припис містить ст. 307 ГК України.

Частиною 5 ст. 307 ГК України визначено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 3 Закону України "Про залізничний транспорт" (далі - Закон) визначено, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

Згідно з ч. 2 ст. 1 Статуту залізниць України (далі - Статут), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457, Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Відповідно до ст. 6 Статуту накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Аналогічне викладено в Правилах оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 р.

Договір про перевезення вантажу вважається укладеним з моменту проставлення календарного штемпеля станції відправлення в оформленій паперовій накладній або з моменту накладення електронного цифрового підпису працівником залізниці в електронній накладній (Правила приймання вантажів до перевезення, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644).

У статті 920 ЦК України закріплено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці та підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до ст. 37 Статуту, п. 5,7 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 р., під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Спосіб визначення маси зазначається у накладній. Маса вантажів визначається відправником. Тип ваг указується у накладній.

Матеріали справи свідчать, що 10.07.2014 року зі станції відправлення Фащівка за залізничною накладною № 50866979 на виконання умов договору № 262 від 01.12.2011 року вантажовідправником - Товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит" був відправлений вагон № 53522561 з вугіллям кам'яним АС (6-13). Вантажоодержувач - Публічне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча".

Зазначений вантаж прибув на станцію призначення Маріуполь-Сортировочний 13.07.2014 року та був виданий вантажоодержувачу Публічному акціонерному товариству "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" перевізником - Державним підприємством "Донецька залізниця" зі складеним комерційним актом № 720887/403 від 13.07.2014 року. У вказаному комерційному акті зазначено, що на підставі акту загальної форми станції Маріуполь-Сортировочний Донецькою залізницею здійснювалось комерційне переважування вагону № 53522561 по відправці зазначеній на лицевій стороні акту, за документами на вантаж зазначено: антрацит (у вологому стані) навалом, вага визначена відправником на вагонних вагах (150 т) брутто - не зазначено, тара - 22000 кг, нетто - 69000 кг. Разом з тим при переважуванні вага виявилася: брутто - 88600 кг, тара - 22000 кг, нетто - 66600 кг, що менше ніж зазначено в документах на 2400 кг. При цьому в комерційному акті також вказано, що поверхня вантажу маркірована двома паралельними бороздами за всією довжиною вагону з нанесенням вапна, над люком 2 з лівої сторони вагону є заглиблення розміром 1000ммх1000ммх300мм в глибину вагону, маркування порушене, на хребтовій балці є сліди просипання вантажу, вагон прибув в технічному відношенні не справний: прогин 2 люка зліва більше 50 мм, несправність старого походження, об'ємна вага вантажу в документі не зазначена, обсяг кузова 73 куб.м., при повторному зважуванні недостача вантажу підтвердилася.

Згідно з ч. 2 ст. 924 ЦК перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини. Перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин (ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт").

Відповідно до п. 100 Статуту залізниць України залізниці повинні забезпечувати своєчасне перевезення і збереження багажу і вантажобагажу.

Згідно з умовами п. 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Фактичні обставини справи та наявні докази свідчать, що під час перевезення Державним підприємством "Донецька залізниця" вантажу, який був адресований Публічному акціонерному товариству "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", була виявлена нестача вантажу на 2400 кг, та несправність вагону № 53522561, в якому здійснювалось перевезення вантажу, що підтверджується складеним та підписаним відповідачем та позивачем комерційним актом № БН 720887/403 від 13.07.2014 року.

Умовами п. 113 Статуту залізниць України визначено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Пунктом 114 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме:

а) за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі;

б) за втрату вантажу, який здано до перевезення з оголошеною вартістю, - у розмірі оголошеної вартості, а якщо залізниця доведе, що оголошена вартість перевищує дійсну, - у розмірах дійсної вартості;

в) за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення. Загальна сума відшкодування збитку за незбережений вантаж в усіх випадках не може перевищувати суми, яка сплачується за повністю втрачений вантаж.

Відповідно до п. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:

а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;

б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;

в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;

г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

У разі недостачі, псування або пошкодження вантажу одержувач має право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів - за умови пред'явлення накладної, комерційного акту і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Як вбачається з залізничної накладної № 50866979 від 10.07.2014 р., відправником ТОВ «ДП «Ровенкьиантрацит» на адресу позивача зі станції Фащівка Донецької залізниці на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці у напіввагон № 53522561 був навантажений антрацит в вологому стані, код вантажу 161016. Згідно даних накладної загальна маса вантажу - 69000 кг. Разом з тим зазначено, що вантаж розміщений та закріплений згідно 3,4,8 гл. прил. 14 СМГСр2пар3-5ТУ, завантажений вантажовідправником. У графі 55 накладної зазначено про підтвердження відправником правильності внесених відомостей.

Факт нестачі вантажу у вагоні № 53522561 у кількості 2,400 кг засвідчений складеним залізницею комерційним актом БН № 720887/403 від 13.07.2014 року, оригінал якого міститься в матеріалах справи. Разом з тим, у вказаному акті зазначено, що при повторному переважуванні вагонів недостача вантажу підтвердилася, вагони прибули в технічному відношенні не справний: прогиб 2 люку зліва більш ніж 50 мм., несправність старого походження.

Відповідно до ч. 3 ст. 32 Статуту залізниць України, відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

Пунктом 3.8 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" № 04-5/601 від 29.05.2002 р. зазначено, що відповідно до параграфу 1 Технічних умов розміщення та закріплення вантажів на відкритому рухомому складі, правильність розміщення та закріплення вантажів перевіряє залізниця.

У пункті 28 Правил приймання вантажів до перевезення визначено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу. Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Досліджені у судовому засіданні вищенаведені письмові докази свідчать про те, що нестача вантажу виникла під час перевезення, оскільки після візуального огляду вантажу та вагону залізницею на станції відправлення, вантаж був прийнятий нею до перевезення без зауважень.

Відповідно до частини 3 статті 314 Господарського кодексу України, за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Частиною 1 статті 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту залізниць недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

У пункті 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2% маси, зазначеної в перевізних документах - вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані;.

Згідно з рахунком-фактурою № 1270 від 20.07.2014 року ціна вугілля кам'яного становить 955, 48 грн. за 1 тонну.

Маса встановленої недостачі вантажу у вагоні № 53522561- 2400 кг. Позивач, розраховуючи суму збитків, застосовує ціну вантажу (коксу доменного) - 955,48 грн. з ПДВ та 2% норми природної втрати як на вантаж, зданий до перевезення у вологому стані (69000 кг (вага за документом х 2% = 1380 кг).

Відповідно, вартість вантажу, якого не вистачає у вказаному вагону становить 1169, 50 грн., із розрахунку 1020 кг (2400 кг (маса недостачі вантажу) - 1380 кг (норма природної втрати)) х 955, 48 грн. Відтак, суд дійшов висновку що розрахунок суми збитків позивачем здійснений вірно.

Матеріали справи свідчать, що позивач здійснив розрахунок завданих йому збитків у відповідності до умов п. 114 Статуту залізниць України, виходячи з дійсної вартості вантажу, щодо якого виявлено нестачу.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" про стягнення з Державного підприємства "Донецька залізниця" збитків в сумі 1169,50 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору в сумі 1827,00 грн. покладаються на відповідача у справі - Державне підприємство "Донецька залізниця", відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 16.03.2015 року, згідно частини 2 статті 85 ГПК України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись п. п. 100, 110, 113, 114, 129 Статуту залізниць України, ст. ст. 42, 43, 33, 34, ч. 3 ст. 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" до Державного підприємства "Донецька залізниця" задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Донецька залізниця", 83000, м. Донецьк, вул. Артема, буд. 68, код ЄДРПОУ 01074957, на користь:

- Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", 87504, м. Маріуполь, Донецька область, вул. Левченка, буд. 1, код ЄДРПОУ 00191129, збитки в сумі 1169 (одна тисяча сто шістдесят дев'ять) грн. 50 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп., видавши наказ.

Повне рішення складено - 23.03.2015 року

Суддя О.Г. Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.