Рішення № 43553290, 10.04.2015, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 квітня 2015 р. Справа № 903/165/15

за позовом публічного акціонерного товариства "Волиньобленерго" в особі Володимир-Волинської філії, м. Володимир-Волинський, Волинська область

до квартирно-експлуатаційного відділу м. Володимир-Волинського, м. Володимир-Волинський, Волинська область

про стягнення 19305,17 грн.

Суддя Вороняк А. С.

при секретарі судового засідання Чорному С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Лонюк А.П., довіреність №19/26-4326 від 31.12.2014р.

від відповідача: Левчук Р.П., довіреність №531 від 31.03.2015р.

Права та обов'язки представникам сторін роз'яснені відповідно до ст.ст.20, 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Відводу складу суду не заявлено.

Клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення

Cуть спору: публічне акціонерне товариство "Волиньобленерго" в особі Володимир-Волинської філії звернулось в господарський суд Волинської області з позовною заявою до квартирно-експлуатаційного відділу м. Володимир-Волинського про стягнення 43755,68 грн., з них 16089,03 грн. - пені, 4422,70 грн. - 3% річних та 23243,95 грн. - інфляційних втрат та судових витрат по справі.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем не виконані умови договору №521-0047 від 05.112013р. про постачання електричної енергії в частині своєчасної оплати за використану електричну енергію з додатками та протоколом врегулювання розбіжностей до нього.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 20.02.2015р. було порушено провадження у справі, а справу призначено до розгляду на 04.03.2015р. та зобов'язано сторони надати суду ряд документів, необхідних для об'єктивного розгляду справи по суті.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 04.03.2015р. розгляд спору було відкладено до 01.04.2015р. через нез'явлення представників сторін в судове засідання, неподання останніми витребуваних судом документів, необхідність з'ясування всіх істотних обставин справи, повторного витребування доказів.

30.03.2015р. від позивача поступило письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та немає рішення цих органів з такого спору та заява №02-5/829 від 27.03.2015р. про зменшення позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача 29074,17 грн., з них 10611 грн. - пені, 1855,08 грн. - 3% річних та 16608,09 грн. - інфляційних втрат.

В судовому засіданні 01.04.2015р. суд розглянувши заяву позивача про зменшення позовних вимог, в порядку ст.22 ГПК України прийняв її, а отже справа вирішується з нової ціни позову у сумі 29074,17 грн., з них 10611 грн. - пені, 1855,08 грн. - 3% річних та 16608,09 грн. - інфляційних втрат.

В судовому засіданні 01.04.2015р. було оголошено перерву до 08.04.2015р. для подання позивачем всіх витребуваних ухвалами суду від 20.02.2015р., від 04.03.2015р. доказів та з'ясування всіх істотних обставин справи.

06.04.2015р. через канцелярію суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог в частині інфляційних втрат, а саме у зв'язку із перерахунком останніх просить стягнути з відповідача 10611 грн. - пені, 1855,08 грн. - 3% річних та 6839,18 грн. інфляційних втрат.

06.04.2015р. через електрону пошту суду та 08.04.2015р. через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання з додатками про зменшення розміру штрафних санкцій(пені) на 40% від остаточно заявленої суми пені, дане клопотання обґрунтовує тим, що квартирно-експлуатаційний відділ м. Вол.-Волинський є державною установою, яка фінансується із державного бюджету і здійснює оплату за надані послуги відповідно до виділених асигнувань від головного розпорядника коштів, яким є Головне КЕУ Збройних Сил України, тому виникали ситуації, коли оплата послуг з електропостачання здійснювалась з простроченням терміну (додаток №2 до Договору №521-0047) оплати коштів. Зазначають, що КЕВ м. Володимир-Волинський перебуває у скрутному матеріальному становищі, у зв'язку із проведенням антитерористичної операції на сході країни, КЕВ м. Володимир-Волинський здійснює мобілізаційні завдання Міністерства оборони України та забезпечує відновлення та налагодження житлово-побутових умов у частинах ЗСУ, що знаходяться у територіальній юрисдикції КЕВ, що потребує значних коштів для закупівлі необхідних матеріалів та послуг.

В судовому засіданні 08.04.2015р. представник позивача подала заяву про уточнення позовних вимог в, якій зазначила, що у зв'язку із допущенням технічної описки просить стягнути з відповідача інфляційних втрат в сумі 6839,09 грн., а не 6839,18 грн., інша частина позовних вимог залишено без змін. А також додатково надала заперечення на клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, в яких зазначає, що відповідач сплачував за використану електричну енергію не вчасно та не в повному обсязі, чим завдавав додаткових проблем позивачу при виконанні своїх договірних зобов'язань із іншими контрагентами. Представник позивача позов підтримала, вимоги просила задовольнити з врахуванням останні поданих уточнень.

В судовому засіданні 08.04.2015р. представник відповідача позовні вимоги визнав, проте просив задовольнити подане клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій(пені) на 40%.

Суд розглянувши заяву відповідача про зменшення позовних вимог в частині інфляційних втрат, в порядку ст.22 ГПК України приймає її, а отже справа вирішується з нової ціни позову у сумі 19305,26 грн., з них 10611 грн. - пені, 1855,08 грн. - 3% річних та 6839,18 грн. - інфляційних втрат.

Суд розглянувши заяву представника позивача про уточнення позовних вимог зазначає, що згідно ч.1, 2 п.3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Суд розцінює дану заяву, як зменшення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат, приймає її, а отже справа вирішується з нової ціни позову у сумі 19305,17 грн., з них 10611 грн. - пені, 1855,08 грн. - 3% річних та 6839,09 грн. - інфляційних втрат.

Суд розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій(пені) на 40% від остаточно заявленої суми пені, приходить до переконання про його задоволення з підстав наведених в мотивувальній частині рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

встановив:

05.11.2013р. між публічним акціонерним товариством "Волиньобленерго" в особі Володимир-Волинської філії (далі - Постачальник) та квартирно-експлуатаційним відділом м. Володимир-Волинського(далі - Споживач) укладено договір №521-0047 про постачання електричної енергії(далі - Договір)(а.с.8-14) з додатками до нього та протоколом врегулювання розбіжностей(а.с.15-22).

Згідно розділу 1 Договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує постачальнику електричної енергії вартість використаної(купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами.

Згідно п.8.1 Договору оплата електричної енергії та інші платежі здійснюються Споживачем самостійно, шляхом перерахунку коштів на відповідні розрахункові рахунки Постачальника електричної енергії в терміни визначені додатком №2 «Порядок розрахунків» до Договору.

Згідно п.2.2.3 Договору Споживач зобов'язується оплачувати постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами додатків №2 «Порядок розрахунків» та №3 «Порядок зняття показів засобів обліку електричної енергії».

Згідно п.2 додатку №2 «Порядок розрахунків» до Договору(а.с.16) відповідно до визначеної згідно п.3 цього додатку величини коштів за фактично спожиту електричну енергію Постачальник електричної енергії виписує Споживачу рахунок на оплату електричної енергії, який має бути оплачений протягом 3 операційних днів від дня отримання Споживачем рахунку.

Відповідач в повному обсязі провів розрахунки за отриману електричну енергію, проте оплати проводив не завжди вчасно та у повному обсязі, у зв'язку з чим позивач нарахував відповідачу 10611 грн. - пені, 1855,08 грн. - 3% річних та 6839,09 грн. - інфляційних втрат.

Щодо вимоги позивача про стягнення суми пені в розмірі 10611 грн., яка нарахована за період з січня по вересень 2014р. помісячно згідно кожного виставленого рахунку окремо, слід зазначити наступне.

Згідно п.4.2.1 додатку №2 «Порядок розрахунків» до Договору(а.с.16) в редакції викладеній в протоколі врегулювання розбіжностей в Договорі(а.с.22) за внесення платежів передбачених пунктами 2.2.3-2.2.4 цього Договору, з порушенням термінів, визначених додатком №2 «Порядок розрахунків», Споживач сплачує Постачальнику електричної енергії пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, враховуючи день фактичної оплати.

Згідно п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч.6 ст.232 Господарського кодексу України (далі - ГК України) нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд перевіривши розрахунок пені в сумі 10611 грн., яка нарахована за період з січня по вересень 2014р. помісячно, згідно кожного виставленого рахунку окремо, вважає що остання підставна та підлягає до задоволення.

Щодо вимоги позивача про стягнення загальної суми 3% річних в розмірі 1855,08 грн. які нараховані за період з січня по вересень 2014р. помісячно згідно кожного виставленого рахунку окремо, слід зазначити наступне.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд провівши власний перерахунок 3% річних за заявлені у розрахунку позивача періоди, встановив, що арифметично вірним розрахунком останніх буде сума 1867,49 грн.. Відтак вимога про стягнення 3% річних в сумі 1855,08 грн. підлягає задоволенню, оскільки суд, при прийняті рішення, не може вийти за межі позовних вимог.

Щодо вимоги позивача про стягнення 6839,09 грн. суми інфляційних втрат, які нараховані за прострочення платежу за січень 2014р. в період прострочення з 01.02.2014. по 31.03.2014р. та за прострочення платежу за червень 2014р. в період прострочення з 02.07.2014. по 31.08.2014р., суд зазначає наступне.

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Суд провівши власний перерахунок інфляційних втрат за заявлені у розрахунку позивача періоди, встановив, що арифметично вірним розрахунком останніх буде сума 6866,30 грн.. Відтак вимога про стягнення інфляційних втрат в сумі 6839,09 грн. підлягає задоволенню, оскільки суд, при прийняті рішення, не може вийти за межі позовних вимог.

Додатково суд зазначає, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Розрахунок пені, інфляційних нарахувань та 3% річних перевірений за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ".

Згідно ч.5 ст.22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Згідно ч.1 ст.35 ГПК України, обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Згідно ч.5 ст.78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Судом прийнято визнання позову представником відповідача, згідно ст.ст.22, 35, 78 ГПК України, як таке, що не суперечить законодавству та судом не встановлено порушення прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

З приводу заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій(пені) на 40% від остаточно заявленої суми пені, суд зазначає наступне.

При вирішенні питання щодо стягнення штрафу суд виходить з того, що згідно п.3 ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно ст.233 ГК України, суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Згідно п.3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Крім того, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 ЦК України).

Отже, зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки(пені), суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення розміру штрафних санкцій. При цьому, розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Суд зважаючи на вищевикладене, враховуючи повну оплату відповідачем за спожиту електроенергію із незначними затримками по сплаті заборгованості на підставі виставлених рахунків, винятковість випадку, що полягає у скрутному матеріальному становищі(дебіторську та кредиторську заборгованості(довідка №606 від 07.04.2015р.)) відповідача через проведенням антитерористичної операції на сході країни, в частині якої КЕВ м. Володимир-Волинський здійснює мобілізаційні завдання Міністерства оборони України та забезпечує відновлення та налагодження житлово-побутових умов у частинах ЗСУ, принципи цивільного судочинства, що відповідачем є державне підприємство, вважає, що заяву відповідача слід задовольнити та розмір пені слід зменшити на 40%, тобто на 4244,40 грн., стягнувши з відповідача на користь позивача 6366,60 грн. пені.

В силу ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. При цьому вимоги, що пред'являються до доказів, визначені ст.34 ГПК України, відповідно до якої, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи визнання позовних вимог відповідачем, а також те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 19305,17 грн. підлягають частковому задоволенню в сумі 15060,77 грн., з них 6366,60 грн. - пені, 1855,08 грн. - 3% річних, 6839,09 грн. - інфляційних втрат, в частині стягнення 4244,40 грн. пені - відмовити, через зменшення її розміру на 40%.

Згідно п.4.3. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України №7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

У зв'язку з цим, 1827 грн. судових витрат позивача, пов'язаних з оплатою судового збору слід покласти на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з квартирно-експлуатаційного відділу м. Володимир-Волинського (44700, Волинська область, м.Володимир-Волинський, вул.Академіка Глушкова, 1, код ЄДРПОУ 07516184) на користь публічного акціонерного товариства "Волиньобленерго" в особі Володимир-Волинської філії (44700, Волинська область, м.Володимир-Волинський, вул.Цинкаловського, 26, код ЄДРПОУ 00131512) 15060,77 (п'ятнадцять тисяч шістдесят гривень сімдесят сім копійок) грн., з них 6366,60 грн. - пені, 1855,08 грн. - 3% річних, 6839,09 грн. - інфляційних втрат та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень) грн. витрат позивача по оплаті судового збору.

3. У позовних вимогах публічного акціонерного товариства "Волиньобленерго" в особі Володимир-Волинської філії до з квартирно-експлуатаційного відділу м. Володимир-Волинського в частині стягнення 4244,40 грн. пені - відмовити.

Повний текст рішення складено

10.04.2015

Суддя А. С. Вороняк