Ухвала суду № 43552511, 09.04.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2015 року Справа № 11695/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Рибачука А.І., Старунського Д.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу приватного малого підприємства «Імпульс» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.08.2013 року в справі за позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного малого підприємства «Імпульс» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

В С Т А Н О В И В :

У червні 2013 року Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом до приватного малого підприємства «Імпульс» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

Позивач просив стягнути з відповідача 15306, 12 грн. адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог ст.ст. 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» щодо не працевлаштування інвалідів на підприємстві та пеню за порушення термінів сплати таких санкцій у розмірі 201, 96 грн.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.08.2013 року позов задоволено.

Стягнуто з ПМП «Імпульс» на користь Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції в розмірі 15306, 12 грн. та пеню в розмірі 201, 96 грн.

Постанову суду першої інстанції оскаржило ПМП «Імпульс», яке в апеляційній скарзі ставить питання про її скасування та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що ПМП «Імпульс» є сільгоспвиробником, і всі посади та спеціальності на даному підприємстві є непридатними для праці інвалідів. В червні 2012 року підприємством було створено 1 робоче місце для працевлаштування інваліда - підсобний робітник, та було подано звіт про наявність вакансій до центру зайнятості. Однак, центром зайнятості даний звіт не був розглянутий, тому робоче місце, створене для інваліда, залишилося вакантним.

Крім того, ПМП «Імпульс» було створено нове робоче місце для інваліда (на посаді сторожа). На посаду сторожа був прийнятий інвалід, який 12.11.2012 року був звільнений з роботи за власним бажанням у зв'язку з відсутністю транспортного сполучення та низькою заробітною платою.

Особи, які беруть участь в справі, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, проте в судове засідання не прибули, що є підставою для її розгляду в порядку письмового провадження за наявними в ній матеріалами.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

У справі встановлено, що в 2012 році середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу ПМП«Імпульс» становила 49 особи.

Норматив робочих місць для інвалідів по даному підприємству згідно ст. 19 «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» становив 2 особи.

Середньорічна заробітна плата штатного працівника ПМП «Імпульс» у 2012 році становила приблизно 15306, 00 грн. (15306, 12 грн. згідно розрахунку позивача).

За незайняте інвалідом робоче місце позивачем нараховано 15306, 12 грн. адміністративно-господарських санкцій та 201, 96 грн. пені за несвоєчасну сплату таких санкцій.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем порушено вимоги ст. ст. 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» щодо працевлаштування інвалідів, не виконано обов'язку щодо подання інформації органам державної служби зайнятості про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів, тому застосування до ПМП «Імпульс» адміністративно-господарських санкцій є обґрунтованим.

Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погоджується та вважає їх правильними з огляду на наступне.

Відповідно до ч.3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ст. 19 вказаного Закону, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Частиною 1 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Згідно зі ст. 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.

Постановою Кабінету Міністрів України №70 від 31.01.2007 року затверджено Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування (далі Порядок).

Згідно Порядку, звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду соціального захисту інвалідів, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом. Форма вказаного звіту затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України за № 42 від 10.02.2007 року.

Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування також передбачає, обов'язок роботодавців подання центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів. Наказом Міністерства праці та соціальної політики України за № 420 від 19.12.2005 року затверджено форму подання такої звітності та інструкцій щодо її заповнення.

Колегія суддів вважає, що обов'язок роботодавця щодо забезпечення прав інвалідів на працевлаштування передбачає:

виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, в тому числі спеціальних робочих місць.

створення для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації.

надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для працевлаштування інвалідів.

звітування Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

забезпечення інших соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством.

Як видно з матеріалів справи, в 2012 році в ПМП «Імпульс» був працевлаштований лише 1 інвалід, який цього ж року був звільнений.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем в 2012 році було створене 1 робоче місце (підсобний робітник) для працевлаштування інваліда лише після початку сільськогосподарських робіт у червні 2012 року, а також ще 1 робоче місце для працевлаштування інваліда (сторож) - у жовтні 2012 року, що підтверджується наявними у справі копіями відповідних наказів по підприємству.

При цьому, звіти за формою №3-ПН про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів до центру зайнятості відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення», ПМП «Імпульс» щомісячно не подавались.

Згідно інформації наданої Тернопільським міськрайонним центром зайнятості, у 2012 році до центру зайнятості ПМП «Імпульс» було подано лише чотири звіти за формою №3-ПН про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів, а саме: 12.06.2012 року, 24.09.2012 року, 8.11.2012 року та 14.12.2012 року.

Наведене свідчить, що відповідач не виконав норматив по виділенню та створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів, встановлений ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», відповідну кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів вчасно не створив, та не виконав обов'язку щомісячно інформувати центр зайнятості про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів, що є підставою для застосування до підприємства адміністративно-господарських санкцій.

Відсутність інвалідів, які б бажали працевлаштуватися на підприємстві відповідача, не звільняє його від обов'язку щодо подання інформації державній службі зайнятості у встановленій формі.

За таких обставин, застосування до ПМП «Імпульс» адміністративно-господарських санкцій в розмірі 15306, 12 грн. та 201, 96 грн. пені за порушення термінів сплати таких санкцій є правомірним.

Повно встановивши фактичні обставини справи, належно оцінивши докази, правильно застосувавши норми матеріального та процесуального права, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення позову, тому підстави для скасування оскаржуваної постанови відсутні.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними, суперечать обставинам справи та спростовуються висновками суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу приватного малого підприємства «Імпульс» залишити без задоволення.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.08.2013 року в справі № 819/1641/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.М. Багрій

Судді : А.І. Рибачук

Д.М. Старунський