Постанова № 43552509, 09.04.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2015 року Справа № 7368/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Рибачука А.І., Старунського Д.М.,

з участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

представника відповідача Кельбус Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Барком» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.04.2013 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Барком» до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2013 року ТзОВ «Барком» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівській області Державної податкової служби про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000092200 від 11.02.2013 року.

Позивач позовні вимоги обґрунтовував тим, що висновки податкового органу щодо завищення податкового кредиту з ПДВ суперечать нормам чинного законодавства, оскільки між позивачем та ФОП ОСОБА_2 укладено договір № 17/01/12 від 16.01.2012 року на поставку сільськогосподарської продукції, який реально спрямований на настання правових наслідків та не є фіктивним. Сплачені за господарськими операціями з цим контрагентом суми ПДВ на законних підставах включені до податкового кредиту.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15.04.2013 року позивачу в задоволенні позову відмовлено.

Постанову суд першої інстанції оскаржило ТзОВ «Барком», яке в апеляційній скарзі просить її скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення позову.

Апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції необґрунтовано погодився з висновками податкового органу щодо безтоварності господарських операцій позивача з ФОП ОСОБА_2 При цьому не врахував, що сторони договору виконали всі його умови, сільськогосподарська продукція, поставлена контрагентом, використана в процесі сільськогосподарського виробництва на корм тваринам, вона частково оплачена позивачем. Податковому органу подано всі документи первинного обліку, які стверджують реальність господарських операцій. Суд, не залучивши до справи ФОП ОСОБА_2 , вирішив питання про його права та інтереси як сторони договору.

Вислухавши суддю-доповідача, представника відповідача, яка просить апеляційну скаргу відхилити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню підлягає з таких підстав.

Відмовляючи позивачу в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції позивача та ФОП ОСОБА_2 носили не реальний характер, тому позивач безпідставно сформував податковий кредит по операціях з цим контрагентом, в зв'язку з чим оскаржуване податкове повідомлення - рішення № 0000092200 від 11.02.2013 року ґрунтується на чинному законодавстві.

З такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна.

У справі встановлено, що відповідачем проведено позапланову документальну невиїзну перевірку позивача з питань правомірності формування податкового кредиту по декларації з податку на додану вартість за період 01.01.2012 року по 31.03.2012 року по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_2, за результатами якої складено акт від 23.01.2013 року № 99/2200/25556075.

Податковий орган прийшов до висновку про порушення позивачем вимог п. 198.1 п. 198.2 п. 198.3 п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу, внаслідок чого ним було завищено податковий кредит за господарськими операціями з ФОП ОСОБА_2, всього у сумі 191110,21 грн., в тому числі за лютий 2012 року - 82192,27 грн., за березень 2012 року - 108917,94 грн., та занижено суму податку на додану вартість, яка у поточному звітному періоді підлягає нарахуванню та спрямовується на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства на загальну суму 191110,21 грн., в тому числі за лютий 2012 року - 82192,27 грн., за березень 2012 року - 108917,94 грн.

ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області отримала від ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС акт від 16.11.2012 року № 937/17-20/НОМЕР_2 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 за період з 01.01.2012 року по 31.03.2012 року, в якому встановлено, що правові відносини фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 та контрагентів за період з 01.01.2012 року по 31.03.2012 року, а саме з ТОВ «ЗОЛОТЕ РУНО «М» за січень 2012 року, ТОВ «КРОК-ПЛЮС» за лютий 2012 року, ТОВ «ЯНА-ЛТД» за лютий 2012 року здійснювались на підставі нікчемних договорів, оскільки ОСОБА_2 об'єктивно не міг займатися господарською діяльністю.

Згідно цього ж акту реальність здійснення господарських операцій ОСОБА_2 з ТОВ «Барком» за період з 01.01.2012 року по 31.03.2012 року не підтверджена.

На підставі акта перевірки № 99/2200/25556075 від 23.01.2012 року ДПІ у Пустомитівському районі Львівській області Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення - рішення від 11.02.2013 року № 0000092200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість в сумі 286665,32 грн., в тому числі за основним платежем - 0,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 286665,32 грн.

Згідно з п. 180.1. ст. 180 Податкового кодексу України, платником податку є, зокрема: будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього ж розділу.

Згідно п. 198.1. ст. 198 цього ж Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 цього ж Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3. ст. 198 цього ж Кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього ж Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього ж Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6. ст. 198 цього ж Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього ж Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього ж Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ч. 1 ст. 9 цього ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Реальність господарських операцій позивача з ФОП ОСОБА_2, стверджується письмовими доказами, які позивач подав на обґрунтування позовних вимог, зокрема, копіями:

- контракту № 17/01/12 від 16.01.2012 року на поставку сільськогосподарської продукції, укладеного між ФОП ОСОБА_2 ( постачальником) та позивачем ( покупцем), згідно якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця сільськогосподарську продукцію, а покупець зобов'язується оплатити та прийняти товар відповідно до умов даного контракту;

- специфікацій №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6/1, 7, 8, 9 до договору поставки № 17/01/12 від 16.01.2012 року;

- актів на виготовлення комбікорму фінімер, гровер, стартер, лактуючі, поросні за січень - березень 2012 року;

- актів на списання зерна на ферму Закомар'я за січень - березень 2012 року;

- актів на списання комбікорму на ферму Ожидів за січень - березень 2012 року, ферму Підлисся за січень - березень 2012 року, на ферму Закомар'я за січень - березень 2012 року, на ферму Гончарівка за січень - березень 2012 року;

- податкових накладних № 1 від 18.01.2012 року, № 3 від 19.01.2012 року, № 4 від 20.01.2012 року, № 5 від 24.01.2012 року, № 7 від 25.01.2012 року, № 9 від 31.01.2012 року, № 2 від 03.02.2012 року, № 3 від 06.02.2012 року, № 4 від 07.02.2012 року, № 5 від 08.02.2012 року, № 7 від 13.02.2012 року, № 8 від 14.02.2012 року, № 9 від 20.02.2012 року, № 12 від 28.02.2012 року, № 13 від 29.02.2012 року, № 1 від 02.03.2012 року, № 2 від 03.03.2012 року № 4 від 05.03.2012 року, № 5 від 06.03.2012 року, № 6 від 12.03.2012 року, № 10 від 16.03.2012 року, № 11 від 18.03.2012 року, № 14 від 22.03.2012 року, № 23.03.2012 року виданих позивачу ФОП ОСОБА_2;

- видаткових накладних № 1 від 03.03.2012 року, № 3 від 06.03.2012 року, № 4 від 12.03.2012 року, № 8 від 19.03.2012 року, № 11 від 23.03.2012 року, № 6 від 20.02.2012 року, № 5 від 14.02.2012 року, № 4 від 13.02.2012 року, № 7 від 07.02.2012 року, № 6 від 31.01.2012 року, № 4 від 25.01.2012 року, № 2 від 20.01.2012 року, виданих ФО-П ОСОБА_3;

- товарно - транспортних накладних форми № 1-ТН № 01/03 від 03.03.2012 року, № 02/03 від 06.03.2012 року, № 03/03 від 06.03.2012 року, № 17/03 від 19.03.2012 року, № 22/3 від 23.03.2012 року, №№ 07/02, 08/02 від 20.02.2012 року, № 06/02 від 14.02.2012 року, № 05/02 від 07.02.2012 року, № 01/02 від 07.02.2012 року, № 04/01 від 31.01.2012 року № 03/01 від 20.01.2012 року, № 02/01 від 20.01.2012 року;

- платіжних доручень № 214 від 18.01.2012 року, № 231 від 19.01.2012 року, № 261 від 20.01.2012 року, № 296 від 24.01.2012 року, № 342 від 27.01.2012 року, № 401 від 31.01.2012 року, № 448 від 01.02.2012 року, № 487 від 02.02.2012 року, № 513 від 03.02.2012 року, № 526 від 06.02.2013 року, № 584 від 07.02.2012 року, № 592 від 08.02.2012 року, № 776 від 15.02.2012 року, № 813 від 16.02.2012 року, № 862 від 20.02.2012 року, № 915 від 21.02.2012 року, № 939 від 22.02.2012 року, № 970 від 23.02.2012 року, № 1067 від 28.02.2012 року, № 1079 від 29.02.2012 року, № 1139 від 01.03.2012 року, № 1202 від 03.03.2012 року, № 705 від 05.03.2012 року, № 719 від 07.03.2012 року, № 1260 від 06.03.2012 року, № 738, № 1338, № 1337 від 12.03.2012 року, № 743 від 13.03.2012 року, № 776 від 16.03.2012 року, № 1560 від 20.03.2012 року, № 5 від 22.03.2012 року, № 6 від 23.03.2012 року, № 7 від 26.03.2012 року;

- актів ТОВ «Рокитнянський комбікормовий завод» № 34 від 13.01.2012 року, № 67 від 20.02.2012 року проведення лабораторних аналізів у виробничо-технологічній лабораторії Рокитнянського комбікормового заводу;

- рахунків - фактур № 1 від 16.01.2012 року, № 6 від 30.01.2012 року, № 7 від 31.01.2012 року № 4 від 13.02.2012 року, № 5 від 18.02.2012 року, № 9 від 29.02.2012 року, № 4 від 15.03.2012 року, № 5 від 20.03.2012 року.

Доводи податкового органу, з якими погодився суд першої інстанції, в частині того, що позивач не подав посвідчення про якість товарів не є переконливим доказом не реальності правовідносин позивача та його контрагента, оскільки документ про якість - лабораторний висновок був наданий суду, такий висновок не є документом первинного обліку, а спорів щодо якості поставленої продукції між позивачем та ФОП ОСОБА_2 не існує.

Суд першої інстанції вважав, що позивач на надав належно оформлених товарно-супровідних документів на підтвердження транспортування товару від постачальника, оскільки в товарно-транспортних накладних форми № 1-ТН № 01/03 від 03.03.2012 року, № 02/03 від 06.03.2012 року, № 03/03 від 06.03.2012 року, № 17/03 від 19.03.2012 року, № 22/3 від 23.03.2012 року, №№ 07/02, 08/02 від 20.02.2012 року, № 06/02 від 14.02.2012 року, № 05/02 від 07.02.2012 року, № 01/02 від 07.02.2012 року, № 04/01 від 31.01.2012 року № 03/01 від 20.01.2012 року, № 02/01 від 20.01.2012 року не зазначено відомостей про вантаж .

При цьому не врахував, що згідно укладеного договору доставка продукції покупцю здійснювалася постачальником, а позивач не формував податковий кредит з вартості перевезень. Дотримання вимог закону щодо наявності товарно-транспортної накладної є обов'язковим для перевізників, які у випадку порушення його вимог є суб'єктами юридичної відповідальності. З врахуванням фактичної наявності придбаних товарів, їх переробки та реалізації продукції позивачем слід прийти до висновку, що відсутність належно оформлених товарно-транспортних накладних не є переконливим доказом безтоварності операцій. Більше того, такі документи в справі є, хоча дані про вантаж є не заповненими.

Подані в судовому засіданні суду апеляційної інстанції листи щодо нездійснення перевезень вантажу не є переконливими доказами безтоварності господарських операцій, оскільки реальність операцій сумнівів не викликає, продукція позивачу поставлялася, використовувалася для годівлі тварин. З врахуванням специфіки господарської діяльності позивача здійснення такої при відсутності реальності поставок є неможливою.

Невідповідність записів в рахунках-фактурах № 1 від 16.01.2012 року, № 6 від 30.01.2012 року, № 7 від 31.01.2012 року № 4 від 13.02.2012 року, № 5 від 18.02.2012 року, № 9 від 29.02.2012 року, № 4 від 15.03.2012 року, № 5 від 20.03.2012 року даним податкових накладних та платіжних дорученнях щодо суми ПДВ, яка підлягає сплаті, також не є підставою для визнання господарських операцій безтоварними, оскільки дійсний розмір сплати ПДВ зазначений в податкових накладних та платіжних документах, в зв'язку з чим сумніву не викликає.

Податковий орган виходив з нікчемності правочину позивача з його контрагентом.

Судом не звернуто увагу на те, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Крім того, у разі кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України повинна враховуватися вина, яка полягає в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, проте вирок суду, ухвалений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна або незаконного заволодіння ним не представлено, а відтак правочини, укладені позивачем не є нікчемними, тобто їх нікчемність законом не встановлена.

Слід зазначити також, що контрагент позивача на час господарських операцій був зареєстрованим як платник ПДВ, а спірна угода про поставку не визнавалися у встановленому законом порядку не дійсною.

Процесуальних судових рішень щодо притягнення керівників чи інших осіб до відповідальності за ухилення від оподаткування чи фіктивного підприємництва суду не подано.

Законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Колегія суддів вважає, що акти перевірки інших податкових органів контрагента позивача, а також постачальників останнього можуть бути приводом для проведення перевірки позивача з окремих питань дотримання вимог податкового законодавства по операціях з ФОП ОСОБА_2, однак не можуть бути достатньою підставою для висновку про нікчемність контракту № 17/01/12 від 16.01.2012 року на поставку сільськогосподарської продукції укладеного між позивачем та ФОП ОСОБА_2, без належної оцінки первинних та інших документів, які маються у ТзОВ «Барком».

За таких обставин, коли сторони даного контракту, який не визнано недійсним, виконали всі його вимоги, факт наявності сільськогосподарської продукції, яка використана в господарській діяльності, стверджений документами первинного обліку, поданими позивачем, а суд першої інстанції зазначеного в достатній мірі не врахував, оскаржувана постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову з викладених підстав.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Барком» задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.04.2013 року в справі № 813/1446/13-а скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити, визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби № 0000092200 від 11.02.2013 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.М. Багрій

Судді : А.І. Рибачук

Д.М. Старунський