Постанова № 43552125, 07.04.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

07 квітня 2015 рокусправа № 804/3367/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чепурнова Д.В.

суддів: Сафронової С.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря судового засідання: Олійник Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Агроцентр»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Агроцентр» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Бізнес-Агроцентр» звернулося до суду з вищевказаним позовом в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача форми «Р» від 14.10.2013р. №0002392203, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 6098613,00грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність висновків податкового органу щодо формування податного кредиту лише за наявності фінансового результату, оскільки наявність доходу, у вигляді прибутку, не є абсолютним показником, а залежить від багатьох чинників, серед яких зокрема і об'єктивні фактори формування ринкових цін на певний вид продукції. А тому, операції з продажу на експорт за ціною нижчою за покупну, не можна вважати здійсненою поза межами господарської діяльності.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 червня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням ТОВ «Бізнес-Агроцентр» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило постанову суду скасувати та прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Вказує на те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки тому факту, що при розрахунку загальної суми витрат, які понесені на придбання товарів на території України, що в подальшому експортувалися, податок на додану вартість до цих витрат не включається, крім того висновок про збитковості господарської діяльності позивача є помилковим.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представники ТОВ «Бізнес-Агроцентр» підтримали апеляційну скаргу з викладених в ній підстав, представник податкового органу просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін постанову суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Бізнес-Агроцентр» щодо дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні операцій по придбанню товару за період з вересня 2011 року по липень 2012 року та його подальшої реалізації за межами митної території України у березні, червні, липні 2012р. (т.4 а.с.100-102).

За результатами означеної перевірки було складено акт від 26.09.2013р. №474/04-65-22-03/33339496, яким зафіксовано встановлене перевіркою порушення позивачем приписів п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого останнім було занижено податок на додану вартість на загальну суму 4296328,00грн. (т.1 а.с.23-52).

Висновки означеного акту перевірки обґрунтовані тим, що ТОВ «Приват-Агроцентр» протягом вересня 2011 року - липня 2012 року було придбано на території України товар (сою) на загальну ціну придбання 25777970,94грн., в тому числі податок на додану вартість 4296328,49грн., а в подальшому цей товар було реалізовано на експорт за двома зовнішньоекономічними контрактами з Бремло Холдінгс Лімітед, Лімасол, Кіпр у березні, червні та липні 2012 року за ціною нижчою від ціни придбання, при цьому позивачем не доведено об'єктивність та поважність причин продажу товарів за нижчою ціною, що свідчить про відсутність у товариства мети підприємницької діяльності - отримання доходу і спрямованість таких господарських операцій на мінімізацію податку на додану вартість.

На підставі акту перевірки від 26.09.2013р. №474/04-65-22-03/33339496 ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області було винесено податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 14.10.2013р. №0002392203, яким ТОВ «Бізнес-Агроцентр» було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 6098613,00грн., в тому числі за основним платежем на 4065742,00грн. та за штрафними санкціями на 2032871,00грн.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з відсутність у позивача мети отримання доходу від господарських операцій та про свідоме заниження їх дохідності , оскільки операції з продажу товарів за ціною нижчою від ціни придбання не призводять до збільшення власного капіталу суб'єкта підприємницької діяльності, є збитковими і такими, що суперечать меті підприємницької діяльності за відсутності обґрунтованих підстав для такого продажу. Тим більше, що у вищеозначених випадках взагалі мало місце свідоме укладання договорів про закупівлю продукції за ціною вищою від ціни, за яку цей товар має бути реалізований за попередньо укладеним контрактом..

Колегія апеляційного суду не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до пп.139.1.6 п.136.1 ст.136 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: суми податку на прибуток, а також податків, установлених пунктом 153.3 статті 153 та статтею 160 цього Кодексу; податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються із сум виплат таких доходів згідно з розділом IV цього Кодексу.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає протиправним висновок суду першої інстанції, що позивач безпідставно не включив до складу витрат суми податку на додану вартість, сплачені в ціні придбаного товару.

Згідно з п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ, зокрема, є операції платників податку з вивезення товарів за межі митної території України.

Операції з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту оподатковуються за нульовою ставкою. Товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України (пп. 195.1.1 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України).

За змістом п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до пп.14.1.71. п. 14.1 ст. 14 звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Проте, обставини справи щодо невідповідності договірних цін при здійснені позивачем експортних операцій рівню звичайних цін не були предметом дослідження суду першої інстанції.

При цьому, чинним законодавством не передбачено обов'язковості визначення бази оподаткування податком на додану вартість, виходячи з собівартості товару.

Відповідно до п.14.1.71 ст. 14 ПК України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено Податковим кодексом України. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Згідно з п.39.1 ст. 39 ПК України, звичайна ціна на товари (роботи, послуги) збігається з договірною ціною, якщо інше не встановлено цим Кодексом і не доведено зворотне, в тому числі в результаті неможливості визначення звичайної ціни із застосуванням положень пунктів 39.3-39.4 цієї статті.

У відповідності до п.39.2 ст. 39 ПК України визначення звичайної ціни у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснюється за одним з методів, вказаних в цьому пункті. Встановлюються такі методи визначення звичайної ціни: а) порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу); б) ціни перепродажу; в) «витрати плюс»; г) розподілення прибутку; ґ) чистого прибутку. При визначенні звичайної ціни згідно з методами, встановленими цим пунктом, використовується інформація про ціни в операціях між непов'язаними особами у співставних умовах на відповідному ринку товарів (робіт, послуг).

Для визначення звичайних цін на товари (роботи, послуги) використовуються офіційні джерела інформації, у тому числі: статистичні дані державних органів і установ; ціни спеціалізованих аукціонів з торгівлі окремими видами продукції, біржові котирування; довідкові ціни спеціалізованих комерційних видань та публікацій, у тому числі електронних та інших банків даних; звіти та довідки відділів з економічних питань у складі дипломатичних представництв України за кордоном; інші інформаційні джерела, що визнаються офіційними в установленому порядку (п.39.11 ст. 39 ПК України).

Відповідно до п. 39.14 ст. 39 ПК України обов'язок доведення того, що ціна договору (правочину) не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на орган державної податкової служби у порядку, встановленому законом.

Під час проведення перевірки платника податку орган державної податкової служби має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого цього пункту.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не дотримано процедури визначення звичайної ціни відповідно до статті 39 ПК України, а тому не доведено належними засобами доказування того, що ціна реалізації позивачем товару на експорт не відповідає рівню звичайних цін.

Факт поставки товарів (послуг) за означеними правочинами відповідачем не заперечується, поставка позивачем таких товарів (послуг) за цінами, нижче звичайних, відповідачем не виявлена, про не включення позивачем до складу договірної (контрактної) вартості будь-яких сум коштів, що передані платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг, відповідачем не зазначено.

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Статтею 3 Господарського кодексу України визначено, що під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Таким чином, отримання прибутку від кожної окремої операції не є обов'язковою ознакою господарської діяльності, оскільки вона може включати і окремі збиткові операції, здійснення яких викликано об'єктивними причинами, продаж позивачем товару за ціною, нижчою собівартості, не можна розглядати як операцією, вчинену поза межами його господарської діяльності.

Отже, визначальним фактором є наявність мети суб'єкта господарювання на отримання прибутку та здійснення діяльності у відповідності з такими цілями. Проте, неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з його господарською діяльністю, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик неотримання доходу від конкретної операції.

Також, суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що доходність у даному випадку є умовною, оскільки досягнута за рахунок бюджетного відшкодування .

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що вказаний висновок не ґрунтується ні на положеннях чинного законодавства (яким прямою нормою визначено базу оподаткування щодо операцій з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту за нульовою ставкою), ні на встановлених обставинах у справі щодо наявності факту декларування позивачем до бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

За таких обставин позивачем з додержанням норм податкового законодавства правомірно було сформовано податковий кредит та підстави для його зменшення відсутні.

Таким чином, висновки, зроблені відповідачем в акті перевірки про порушення позивачем податкового законодавства, є безпідставними, у зв'язку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Керуючись п.3 ч.1 ст. 198, ст.ст. 202, 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Агроцентр» - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 червня 2014 року - скасувати та прийняти нову постанову.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Агроцентр»- задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 14.10.2013р. №0002392203.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Агроцентр» сплачений судовий збір у розмірі 2923,20 грн.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

В повному обсязі постанова складена 10 квітня 2015 року.

Головуючий: Д.В. Чепурнов

Суддя: С.В. Сафронова

Суддя: Л.М. Нагорна