Постанова № 43550507, 06.04.2015, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

06 квітня 2015 р. Справа № 802/664/15-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Слободонюка М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Франчук А.О.

позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: Охрімовського Я.В.

представника третьої особи: Кудрик Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці

про: визнання незаконною та скасування вимоги

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1.) з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області (далі - Вінницька ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці про визнання незаконною та скасування вимоги.

Позов вмотивований тим, що 02.07.2014 року Вінницькою ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області була сформована та надіслана вимога №Ф-888/25 про сплату недоїмки по єдиному соціальному внеску в сумі 9554,67 грн. Позивач вважає, що зазначена вимога за відсутності факту здійснення ним підприємницької діяльності, відсутності здійсненої у встановленому порядку перевірки та періоду, за який здійснено нарахування, є протиправною та такою, що прийнята з порушенням вимог чинного законодавства.

У судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі за обставин, що викладені у позові та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав наведених у письмових запереченнях, долучених до матеріалів справи. Просив відмовити у позові в повному обсязі.

Представник третьої особи у судовому засіданні також проти позову заперечував.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представників відповідача та третьої особи, вивчивши матеріали справи та оцінивши всі наявні у ній докази в їх сукупності, встановив, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебуває на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності з 01.01.2011 року по теперішній час і належить до третьої групи платників єдиного податку.

Станом на 30.06.2014 року по картці особового рахунку за позивачем обліковувався борг по сплаті єдиного соціального внеску в сумі 9554,67 грн., у зв'язку з чим Вінницькою ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області була сформована та надіслана позивачу вимога №Ф-888/25 від 02.07.2014 року про сплату існуючої заборгованості. Оскільки позивач не сплати визначену у вимозі суму боргу, то відповідачем була підготовлена та направлена узгоджена вимога №Ф-888/25У до органів державної виконавчої служби, в якій зазначалась сума боргу на дату формування узгодженої вимоги, тобто 23.01.2015р.

Як встановлено судом із пояснень позивача та підтверджується матеріалами справи, про існування вказаної вимоги ОСОБА_1 дізнався лише 04.03.2015р., коли отримав постанову Староміського ВДВС від 05.02.2015р. про відкриття виконавчого провадження ВП №46357100 щодо її примусового виконання, а отже, на переконання суду, у даному випадку позивачем не пропущено строк звернення до суду, передбачений ст. 99 КАС України.

Так, вважаючи оскаржувану вимогу протиправною, позивач у першу чергу мотивує свої позовні вимоги тим, що підприємницькою діяльністю він не займається, оскільки з жовтня 2011 року по червень 2014 року перебував у місцях позбавлення, а отже жодного доходу він не отримував, а тому підстав для нарахування єдиного соціального внеску не має.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню, суд виходив з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010 року (далі - Закон № 2464-VI).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 цього Закону, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI, платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Вказана норма дублюється п. п. 3 п. 2.1 розділу ІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міндоходів України від 09.09.2013 року №455 (далі - Інструкція).

Нарахування, обчислення і сплата єдиного внеску платниками, зазначеними у п. п. 3 п. 2.1 розділу II цієї інструкції, які обрали спрощену систему оподаткування відбувається таким чином (розділ IV п. 4.6 Інструкції):

- зазначена категорія платників самостійно обчислює суму єдиного внеску, яка не може бути менше мінімального страхового внеску на місяць;

- платники сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Частиною 2 статті 25 Закону № 2464-VI, передбачено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що станом на 30.06.2014 року за позивачем обліковувався борг по сплаті єдиного соціального внеску в сумі 9554,67 грн., з урахуванням чого Вінницькою ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області була сформована та надіслана позивачу вимога №Ф-888/25 від 02.07.2014 року про сплату цього боргу.

При цьому, у вказану суму заборгованості відповідачем включено єдиний внесок за період з 2011 року по жовтень 2013 року, тобто у період, коли адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування проводилося органами пенсійного фонду України.

Встановлено, що станом на момент прийняття Вінницькою ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області функцій щодо адміністрування єдиного внеску - жовтень 2013 року, за позивачем рахувалась заборгованість у сумі 5874,02 грн., що підтверджується наданою управлінням Пенсійного фонду України в м. Вінниці довідкою від 03.04.2015 року та обліковою карткою платника.

Крім того, управлінням Пенсійного фонду України в м. Вінниці, від якого Вінницькій ОДПІ було передано функції з адміністрування єдиного внеску, на адресу позивача вже направлялась вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску №Ф1962 від 17.04.2013 року, яка ОСОБА_1 не була оскаржена.

Таким чином, наявність у позивача боргу по сплаті єдиного соціального внеску повністю підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, зокрема картками особового рахунку платника - фізичної особи-підприємця, яка обрала спрощену систему оподаткування, довідками про суму існуючої заборгованості.

Позивач, в обґрунтування неправомірності формування вимоги №Ф-888/25 від 02.07.2014 року посилається на те, що її винесенню мала передувати перевірка (акт), однак суд не погоджується із такими висновками позивача з огляду на наступне.

Відповідно до п. 4.9 Інструкції, обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного соціального внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму виплат (доходу), на які нараховується єдиний внесок.

Згідно із положення п. 6.4 Інструкції, вимога про сплату боргу формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з карток особових рахунків платників.

Із зазначеного слідує, що обчислення єдиного внеску та формування вимоги про сплату боргу здійснюється не лише на підставі актів перевірки, а і на підставі звітності, що подається платником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму виплат (доходу), на які нараховується єдиний внесок.

Щодо доводів позивача стосовно не надсилання оскаржуваної вимоги від 02.07.2014 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 6.4 Інструкції, вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого її місця перебування (проживання) з повідомленням про вручення за порядком оформлення зазначених поштових відправлень, установленим Кабінетом Міністрів України.

З матеріалів справи вбачається, що вимога від 02.07.2014р. була надіслана листом з повідомленням про вручення на адресу, яка зазначена в облікових даних позивача, а саме : м. Вінниця, вул. Куйбишева, 32. Проте, даний лист повернувся до Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області 12.08.2014р. по причині - закінчення терміну зберігання.

У разі коли неможливо вручити платнику єдиного внеску вимогу поштою в зв'язку з відсутністю його за місцезнаходженням (відсутністю службових осіб платника єдиного внеску за його місцезнаходженням), вимога вважається врученою платнику єдиного внеску у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення ( п. 6.4 Інструкції).

Таким чином відповідачем були дотриманні положення щодо порядку направлення та вручення вимога №Ф-888/25 від 02.07.2014 року.

Також, суд критично оцінює посилання позивача на те, що за відсутності факту здійснення ним підприємницької діяльності, а також не отримання ним протягом останніх 4-ох років будь-якого доходу, у податкового органу були відсутні підстави для нарахування йому єдиного внеску.

Згідно із положеннями ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VI фізичні особи-підприємці які обрали спрощену систему оподаткування звільняються від сплати єдиного соціального внеску, у випадку якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Зазначеною нормою встановлений вичерпний перелік підстав за наявності яких фізичні особи-підприємці звільняються від сплати єдиного соціального внеску, і серед них відсутні підстави, на які посилається позивач у позові.

Крім того, позивач не вчиняв жодних дій щодо проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, що могло бути підставою для зняття з обліку платника єдиного внеску.

Також, суд звертає увагу, що відповідно до п. 3.4 розділу III Інструкції, базою нарахування та розміру єдиного внеску для платників, зазначених у п. п. 3 п. 2.1 розділу II цієї інструкції, які обрали спрощену систему оподаткування - 34,7 % суми, що визначається таким платниками самостійно, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений Законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід).

Таким чином, фізичні особи-підприємці, які застосовують спрощену систему оподаткування, сплачують єдиний соціальний внесок за періоди, в яких вони були платниками єдиного податку, незалежно від того, отримували вони дохід у цей період чи ні.

Отже, незважаючи на те, що позивач, як платник єдиного внеску, у період з 20.10.2011 року по 11.06.2014 року перебував у місцях позбавлення волі, обов'язок сплати єдиного внеску у нього не зник.

З урахуванням вищевикладеного, вимога №Ф-888/25 від 02.07.2014 року про сплату недоїмки по єдиному соціальному внеску в сумі 9554,67 грн. винесена відповідачем з дотриманням вимог чинного законодавства, а тому є правомірною.

Відповідно до положень ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з приписів ст.ст. 71, 86 КАС України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищезазначене, оскільки викладені в позовній заяві доводи не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду справи, відтак у задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити.

З урахуванням положень ст. 94 КАС України, оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати стягненню з Державного бюджету не підлягають. Разом із тим в порядку ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" з позивача має бути стягнуто решта суми судового збору, яка підлягала сплаті за подання позовної заяви майнового характеру. Так, відповідно до п.п. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до адміністративного суду позовної заяви майнового характеру судовий збір сплачується за ставкою 2 відсотки розміру немайнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати. Виходячи із суми майнових вимог, яка визначена оскаржуваним рішенням, ставка судового збору має становити 1,5 розміру мінімальної заробітної плати - 1827 грн. Оскільки позивачем згідно квитанції від 11.03.2015р. сплачено 182,7 грн. судового збору при зверненні до суду, тому з останнього підлягає стягненню решта суми - 1644,3 грн. (1827-182,7).

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (ід. номер НОМЕР_1) решту суми судового збору у розмірі 1644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) гривні 30 копійок в дохід Державного бюджету (отримувач: УДКСУ у м. Вінниці, код платежу: 22030001, код ЄДРПОУ отримувача: 38054707, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Вінницькій області, МФО 802015, рахунок отримувача: 31219206784002).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Слободонюк Михайло Васильович