Постанова № 43550504, 08.04.2015, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

08 квітня 2015 р. Справа № 141/169/15-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Богоноса М.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання: Слишинської Н.С.

представника позивача: Мовчана Б.М.

представника відповідача: Мельник Т.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Оратівської районної державної адміністрації Вінницької області

до: Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3

про: визнання протиправними та скасування постанов

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом Оратівської районної державної адміністрації Вінницької області (далі - Оратівська РДА Вінницької області, позивач) до управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області (далі - управління ГУЮ у Вінницькій області, відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3.

У позовній заяві, з урахуванням заяви про зміну (уточнення) позовних вимог, яка прийнята судом, позивач просив визнати протиправними та скасувати постанови головного державного виконавця відділ примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Вінницькій області від 11.02.2015 року ВП № 46425879 про накладення штрафу в розмірі 680 грн. та від 18.02.2015 року ВП № 46425879 про накладення штрафу в розмірі 1360 грн. на Оратівську РДА Вінницької області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вказані постанови є протиправними та необґрунтованими, а також такими, що прийняті з перевищенням компетенції суб'єкта владних повноважень, відтак підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити на підставі та в межах заявлених позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала та просила у його задоволенні відмовити з підстав, викладених у письмових запереченнях, що містяться в матеріалах справи (а.с. 21-22).

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши інші докази, які є у справі, суд приходить до переконання, що заявлений адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Судом встановлено, що постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ГУЮ у Вінницькій області від 09.02.2015 року відкрито виконавче провадження ВП за № 46425879 з виконання виконавчого листа № 802/2642/14-а виданого 13.08.2014 року Вінницьким окружним адміністративним судом.

Вказаною постановою Оратівську РДА Вінницької області (боржник) зобов'язано поновити ОСОБА_3 на посаді начальника відділу правового і кадрового забезпечення апарату Оратівської районної державної адміністрації. Постанова підлягає негайному виконанню.

10.02.2015 року позивачем надана відповідь, зі змісту якої вбачається, що вчинити дії з поновлення ОСОБА_3 на посаді неможливо, оскільки вказаної посади в структурі Оратівської РДА Вінницької області немає і в майбутньому не передбачається (а.с. 4 на звороті).

11.02.2015 року працівником відділу примусового виконання рішень управління ГУЮ у Вінницькій області винесено постанову, якою, з причин невиконання рішення про поновлення на роботі, на боржника накладено штраф у розмірі 680 грн. (а.с. 6 на звороті).

Крім того, 11.02.2015 року сформована вимога державного виконавця, якою позивачу встановлено строк для виконання зазначеного вище виконавчого документа до 17.02.2015 року (включно), а також надати документально підтверджену інформацію щодо виконання даної вимоги. Також, Оратівську РДА Вінницької області повідомлено, що у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону (а.с. 7).

13.02.2015 року Оратівська РДА надала відповідь, зміст якої дублює лист, наданий адміністрацією 10.02.2015 року, зокрема щодо неможливості поновити ОСОБА_3 на займаній посаді, оскільки вказаної посади в структурі Оратівської РДА немає і в майбутньому не передбачається.

У зв'язку з чим, 18.02.2015 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Вінницькій області прийнята постанова, якою на Оратівську РДА Вінницької області за повторне невиконання рішення про поновлення на роботі накладено штраф у розмірі 1360 грн. (а.с. 15 на звороті).

Оскільки постанови державного виконавця від 11.02.2015 року та від 18.02.2015 року є такими, що порушують права та законні інтереси позивача, відтак останній звернувся до суду щодо їх скасування.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Законом України «Про державну виконавчу службу», Законом України «Про виконавче провадження», а також Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 року № 512/5.

Частиною 2 ст. 4 Закону України «Про державну виконавчу службу» визначено, що державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р. № 606-XIV, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктами 1-2 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу» (далі - державні виконавці).

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Частиною 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Він здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

За приписами п. 13 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Таким чином, чинним законодавством на державного виконавця покладено обов'язок щодо вжиття передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також наділено повноваженнями стосовно накладення стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Як свідчать матеріали справи, управлінням ДВС ГУЮ у Вінницькій області 11.02.2015 року, з причин невиконання постанови Вінницького окружного адміністративного суду щодо поновлення ОСОБА_3 на посаді начальника відділу правового і кадрового забезпечення апарату Оратівської районної державної адміністрації, яка підлягала негайному виконанню, прийнято постанову про накладення на останню штрафу в розмірі 680 грн.

У зв'язку з повторним невиконанням вказаного рішення без поважних причин, державним виконавцем було прийнято постанову про накладення штрафу в подвійному розмірі, що складає 1360 грн.

Надаючи правову оцінку причинам невиконання Оратівською РДА Вінницької області рішення Вінницького окружного адміністративного суду, суд зазначає наступне.

Обґрунтовуючи причини невиконання рішення суду, позивач у листах від 10.02.2015 року та від 13.02.2015 року, зазначає, що посада начальника відділу правового і кадрового забезпечення апарату Оратівської районної державної адміністрації Вінницької області немає та не передбачається в майбутньому.

Однак, суд критично ставиться до вказаних пояснень Оратівської РДА Вінницької області, оскільки наказ «Про внесення змін до структури апарату райдержадміністрації», яким зазначений вище відділ ліквідовано, датований 14.06.2014 роком, тоді як рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06.06.2014 року (яке є предметом виконання), залишене в без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13.08.2014 року.

Тобто, станом на момент винесення рішення про поновлення ОСОБА_3 на займаній посаді, суду було відомо про наявність зазначеного наказу, а отже і надано йому правову оцінку, в результаті чого суд дійшов висновку про можливість поновлення ОСОБА_3 саме на посаді начальника відділу правового і кадрового забезпечення апарату Оратівської районної державної адміністрації Вінницької області.

У зв'язку з чим, суд не вбачає підстав для не вчинення позивачем вказаних вище дій, спрямованих на виконання рішення суду.

Окрім того, суд наголошує, що жодних дій, які б свідчили про вжиття Оратівською РДА Вінницької області заходів з метою поновлення ОСОБА_3 на посаді начальника відділу правового і кадрового забезпечення апарату Оратівської районної державної адміністрації Вінницької області боржником у виконавчому провадженні не вчинялося.

Більше того, суд зауважує, що надання позивачем листів з поясненням причин неможливості виконання рішення суду, направлених управлінню ДВС ГУЮ у Вінницькій області, жодним чином не можуть свідчити про виконання вказаного рішення суду. Так само як про виконання виконавчого документа не може свідчити той факт, що при звільненні ОСОБА_3 відповідно до вимог ст. 44 КЗпП України, виплачено вихідну допомогу в розмірі шести середньомісячних заробітних плат.

Відповідно до ч. 7 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

У відповідно до ч. 2 ст. 76 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника на них накладається штраф та застосовуються інші заходи, передбачені законом.

Частиною 1 статті 89 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону, що передбачено ч. 2 вказаної вище статті Закону України «Про виконавче провадження».

Аналогічна позиція відтворена у приписах п. 13.3.5 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 року № 512/5.

Крім того, державним виконавцем 20.02.2015 року до Оратівського РВ УМВС України у Вінницькій області направлено повідомлення про кримінальне правопорушення особами Оратівської районної державної адміністрації. У зв'язку з чим, 25.02.2015 року сформовано постанову про закінчення виконавчого провадження, оскільки відповідачем вжито всіх заходів примусового виконання виконавчого документу.

Таким чином, оскільки позивачем, всупереч нормам чинного законодавства, не дотримано обов'язку щодо вчинення дій з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі виконання судового рішення, на переконання суду, відповідач, приймаючи постанови від 11.02.2015 року та від 18.02.2015 року про накладення штрафу, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені чинним законодавством.

З огляду на доведеність факту правомірності прийняття Оратівською РДА Вінницької області оскаржуваних постанов суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Щодо судового збору, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

У відповідності до ч. 2. ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до адміністративного суду позову майнового характеру ставки судового збору встановлюються у розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

З матеріалів справи слідує, що сума позову складає 680 грн. + 1360 грн. = 2040 грн., відтак, з урахуванням зазначених вище положень, розмір ставки судового збору складає 1827 грн., отже сума судового збору при поданні позову повинна складати 182,70 грн. (10 % ставки судового збору).

Судом встановлено, що позивач, звертаючись до Оратівському районному суді Вінницької області, сплатив судовий збір у розмірі 73,08 грн., що підтверджується квитанцією № 166901148.

Окрім того, у разі відмови в задоволенні позовних вимог, з позивача також стягується решта суми судового збору.

Тобто, стягненню з позивача підлягає судовий збір у розмірі 1753,92 грн., з яких 109,62 грн. (182,70 грн. - 73,08 грн.) недоплачена сума судового збору при поданні позовної заяви, 1644,30 грн. (1872 грн. - 182,70 грн.) решта суми ставки судового збору.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні вимог адміністративного позову відмовити повністю.

Стягнути із Оратівської районної державної адміністрації Вінницької області (код ЄДРПОУ 02775834) на користь Державного бюджету України решту суми судового збору, згідно ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий сбір", у розмірі 1753 грн. 92 коп. (одна тисяча сімсот п'ятдесят три гривні дев'яносто дві копійки).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Богоніс Михайло Богданович