Рішення № 43549895, 10.04.2015, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 квітня 2015 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області в складі:

головуючої Перепелюк І. Б.

суддів: Чупікової В.В., Яремка В.В.

секретар Тодоряк Г.Д.

за участю: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства КБ «Надра» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 23 грудня 2014 року,-

В С Т А Н О В И Л А :

ПАТ КБ «Надра» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовні вимоги обґрунтовував слідуючими обставинами.

22.03.2007р. ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра» (правонаступником якого є ПАТ КБ «Надра») в особі філії ВАТ КБ «Надра» уклали кредитний договір № 560140, відповідно до якого відповідач отримав кредит в розмірі 31900дол. США строком до 21.03.2017р.

Позивач свої зобов'язання за кредитним договором щодо надання кредиту виконав, що підтверджується заявою на видачу готівки № NL-3 від 22.03.2007р.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 22.03.2007р. між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та банком був укладений договір іпотеки, відповідно до якого в іпотеку банку було передано

22-ц/1794/242/ 2015 р. Головуючий у 1 інстанції Літвінова О.Г.

Категорія 19/27 доповідач Перепелюк І.Б.

нерухоме майно, а саме квартира АДРЕСА_1 загальною площею 38,3кв.м, житловою площею 28,5кв.м.

В порушення умов кредитного договору ОСОБА_1 свої зобов'язання не виконала, не здійснювала погашення заборгованості за кредитом у встановленому договором порядку та строки, у зв'язку з чим, станом на 10.06.2014р. виникла заборгованість в сумі 675928,04грн., що в еквіваленті по курсу НБУ становить (11,80грн. за 1 долар) 57264,95дол. США, в тому числі: заборгованость за кредитом - 28937,14дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ станом на 10.06.2014р. становить 341560,14грн.; заборгованість за відсотками - 19710,05дол. США, що становить 232647,99грн.; заборгованість за комісією - 14 172,72грн., що становить 1200,72дол. США; заборгованість по пені - 49893,96грн., що становить 4227,04дол. США; штраф - 37653,23грн., що становить 3190дол. США.

10.06.2014р. позивач направив на адресу відповідачів вимоги про усунення порушень кредитного договору з вимогою виконати взяті на себе зобов'язання за даним договором, однак відповідачами дані вимоги не були виконані.

Позивач просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № № 560140 від 22.03.2007р. в розмірі 675928,04грн. звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 38,3кв.м., житловою площею 28,5кв.м, яка належить відповідачам на праві спільної сумісної власності, шляхом продажу ПАТ КБ «Надра» предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві на умовах та в порядку викладеному в ст. 38 Закону України «Про іпотеку» та наданням банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівців від 23 грудня 2014 року позов ПАТ КБ «Надра» задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1, ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу, просять рішення скасувати, відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вважають оскаржуване рішення незаконним, необґрунтованим. Посилаються на те, що судом не взято до уваги Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» та не враховано, що іншого житла відповідачі не мають.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення - скасувати з наступних підстав.

Встановлено, що 22.03.2007р. між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра» в особі філії ВАТ КБ «Надра» Чернівецьке РУ був укладений кредитний договір № 560140, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 31900дол. США строком до 21.03.2017р.

22.03.2007р. між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та банком був укладений договір іпотеки, відповідно до якого в іпотеку банку було передано нерухоме майно, а саме квартира АДРЕСА_1 загальною площею 38,3кв.м., житловою площею 28,5кв.м.

В порушення умов кредитного договору ОСОБА_1 свої зобов'язання не виконала, а саме не здійснювала погашення заборгованості за кредитом у встановленому договором порядку та строки, у зв'язку з чим, станом на 10.06.2014р. виникла заборгованість в сумі 675928,04грн., що в еквіваленті по курсу НБУ (11,80грн. за 1 долар) становить 57264,95дол. США.

У відповідності до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства в установлений строк відповідно до умов договору. При порушені зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 1050, ст. 1054 ЦК України наслідками порушення відповідачем зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Згідно ст.ст. 572, 589 ЦК України у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Згідно ч.1 ст. 575 ЦК України одним із видів застави нерухомого майна є іпотека.

Згідно із ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачено умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Закону України « Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду.

Задовольняючи позов та звертаючи стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції посилався на невиконання відповідачами умов кредитного договору.

Однак, при розгляді справи, суд першої інстанції безпідставно не звернув увагу на те, що позов подано 24.07.2014р. тобто під час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 3 червня 2014 року, № 13 04-VII, який набрав чинності 7 червня 2014 року.

Відповідно до п.1 ст. 1 вищевказаного Закону протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із ст.4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із ст.5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

-загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Встановлено, що квартира АДРЕСА_1 використовується як місце постійного проживання відповідачів, що підтверджується довідкою ПП «Регіон-Центр» № 9034 від 04.12.2014р. В зазначеній квартирі, крім відповідачів зареєстровані та проживають двоє малолітніх дітей, матір'ю яких є відповідач ОСОБА_2

Квартира належить на праві приватної спільної сумісної власності відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Зазначена квартира є єдиним нерухомим майном відповідачів, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Квартира загальною площею 38,3кв.м., житловою площею 28,5кв.м.

Враховуючи, що зазначена квартира виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, використовується як місце постійного проживання поручителя, у власності поручителя немає іншого нерухомого майна, загальна площа квартири не перевищує 140 кв.м, зазначене майно не може бути примусово стягнуте протягом дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

На день звернення до суду із позовом та на час розгляду справи зазначений закон набрав чинності.

Вказаний закон було прийнято з метою підтримки громадян України, які мають невиконані зобов'язання за договорами споживчого кредиту в іноземній валюті (валютних кредитів), укладеними з фінансовими установами та банками України шляхом встановлення порядку і умов конвертації зобов'язань за кредитними договорами в іноземній валюті в національну валюту України та пропонувалося мінімалізувати негативні наслідки інфляції національної валюти для громадян України та убезпечити зазначених громадян від виникнення скрутної фінансової ситуації.

Основною метою прийняття закону, як зазначалося у пояснювальній записці, є забезпечення конституційних прав громадян та відновлення довіри до банків та інших фінансових установ, вжиття оперативних заходів та мінімалізації можливих збитків громадян при виконанні своїх кредитних зобов'язань.

Норми Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» містять як норми матеріального права, так є і процесуальними нормами, які необхідно застосовувати судам на будь-якій стадії розгляду справи, враховуючи, що саме поняття «мораторій» є відстроченням виконання зобов'язань, що встановлюються на певний термін.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.214 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Набрання чинності Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» зобов'язує суд застосувати його норми при розгляді справи за наявності критеріїв, викладених у ст. 1 цього Закону.

Не застосувавши положення зазначеного закону, оскільки є всі підстави для цього, суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права.

Враховуючи зазначені обставини, рішення суду на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК слід скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, враховуючи положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 3 червня 2014 року.

Керуючись ст.307, п. 4 ч.1 ст.309 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 23 грудня 2014 року скасувати.

В задоволенні позову публічного акціонерного товариства КБ «Надра» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча (підпис)

Судді:(підписи)

З оригіналом вірно :