Ухвала суду № 43537770, 09.04.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 240/2271/2012

Апеляційний суд Запорізької області

Провадження № 11/778/38/15 Головуючий у 1-й інстанції Куліков В.В.Категорія - ст. 187 ч. 4 КК УкраїниСуддя-доповідач в 2-й інстанції Мульченко В.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 квітня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справах Апеляційного суду Запорізької області в складі:

Головуючого Мульченка В.В.

суддів Жовніренко В.П., Прямілової Н.С.

за участю:

прокурора Стоматової В.П.

засуджених: ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянула в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляційною скаргою прокурора, який брав участь в суді першої інстанції на вирок Олександрівського районного суду Донецької області від 08 жовтня 2014 року щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Новодонецьке Добропільського району Донецької області, громадянина України, українця, освіта середня, не працюючого, військовозобов'язаного, розлученого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1; раніше не судимого, засудженого - за ч. 4 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією усього майна, яке належить йому на праві власності;

- за ч.2 ст.289 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією усього майна, яке належить йому на праві власності.

На підставі ст.70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено 10 років позбавлення волі з конфіскацією усього майна, яке належить йому на праві власності.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця смт. Новодонецьке Добропільського району Донецької області, громадянина України, українця, освіта середня, не працюючого, військовозобов'язаного, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2; раніше судимого:

- 18.01.2010 року Ленінським районним судом м. Луганська за ст. 185 ч. 2 КК України до 2 років позбавлення волі, згідно ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік;;

- 28.12.2010 року Добропільським міськрайонним судом Донецької області за ст. 185 ч. 2 КК України до 2 років позбавлення волі - звільненого 20 лютого 2012 року умовно-достроково на 8 місяців 04 дні, засудженого - за ч. 4 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією усього майна, яке належить йому на праві власності;

- за ч.2 ст.289 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією усього майна, яке належить йому на праві власності.

На підставі ст.70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено 9 років позбавлення волі з конфіскацією усього майна, яке належить йому на праві власності.

Відповідно до ст. ст. 71, 72, 78 ч.3 КК України до знов призначеного покарання засудженому ОСОБА_3 частково у вигляді 3 місяців позбавлення волі приєднано не відбуте ним покарання за вироком Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 28 грудня 2010 року і остаточно призначено покарання у вигляді 9 років і 3 місяців позбавлення волі з конфіскацією усього майна, яке належить йому на праві власності.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід засудженим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишений у вигляді тримання під вартою.

Строк відбуття покарання засудженим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 рахується з 03 вересня 2012 року.

Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно, витрати на лікування потерпілого ОСОБА_4 у розмірі 37790 гривень 04 копійки на користь держави в особі комунальної лікувально-профілактичної установи "Донецьке обласне клінічне територіальне медичне об'єднання".

Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_4 витрати на придбання ліків та медпрепаратів у сумі 77512 гривень 64 копійки, невідшкодовану майнову шкоду 290 гривень, втрату заробітка за вересень-листопад 2012 року включно на суму 3338 гривень, та моральну шкоду 100000 гривень, а усього стягнуто 181140 гривень 64 копійки.

Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 судові витрати по кримінальній справі за проведення товарознавчої експертизи на користь Науково-дослідницького експертно-криміналістичного центру по 279 гривень з кожного.

В апеляційній скарзі прокурор, який брав участь у справі ОСОБА_5, вважає вирок суду першої інстанції незаконним та таким, що підлягає скасуванню через невідповідність призначеного судом покарання тяжкості злочину та особам засуджених внаслідок м'якості.

Вказує, що у відповідності до ст. 65 КК України суд при призначенні покарання враховує тяжкість скоєного злочину, особу засудженого, обставини, що пом'якшують чи обтяжують покарання.

В порушення зазначених вимог закону, суд при призначенні покарання не врахував, що ОСОБА_2 вчинив особливо тяжкий злочин, у скоєному злочині не зізнався та не розкаявся, за місцем свого проживання характеризується задовільно, на момент скоєння злочину не працював. Завдану шкоду потерпілому не відшкодував, не сприяв розслідуванню злочину. За таких обставин покарання, призначене судом, є занадто м'яким.

ОСОБА_3 вчинив особливо тяжкий злочин, у скоєному злочині повністю не зізнався та не розкаявся, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за скоєння корисливих злочинів, на момент скоєння злочину не працював. Завдану шкоду потерпілому не відшкодував, не сприяв розслідуванню злочину. За таких обставин покарання, призначене судом, є занадто м'яким.

У зв'язку з викладеним прокурор просить вирок Олександрівського районного суду Донецької області від 08.10.2014 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 289 КК України скасувати через невідповідність призначеного судом покарання тяжкості злочину і особі засуджених внаслідок м'якості.

Постановити стосовно ОСОБА_2 новий вирок, та призначити покарання за ч. 4 ст. 187 КК України у вигляді 11 років позбавлення волі із конфіскацією майна, а за ст. 289 ч. 2 КК України у вигляді 7 років позбавлення волі із конфіскацією майна.

Відповідно до ст. 70 КК України остаточне покарання визначити за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді 11 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Постановити стосовно ОСОБА_3 новий вирок, та призначити покарання за ч. 4 ст. 187 КК України у вигляді 10 років позбавлення волі із конфіскацією майна, а за ст. 289 ч. 2 КК України у вигляді 7 років позбавлення волі із конфіскацією майна.

Відповідно до ст. 70 КК України остаточне покарання визначити за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Згідно ст. ст. 71, 72 та ч. 3 ст. 78 КК України до знов призначеного покарання засудженому ОСОБА_3 частково у вигляді 3 місяців позбавлення волі приєднати невідбуте ним покарання за вироком Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 28 грудня 2010 року і остаточно призначити покарання у вигляді 10 років і 3 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 засуджені за те, що 02 вересня 2012 року, близько 01 год. 00 хв. ОСОБА_2 розпивав спиртні напої з ОСОБА_4, ОСОБА_6 та неповнолітнім ОСОБА_7 в квартирі за місцем мешкання останнього за адресою: АДРЕСА_3. Під час розпиття цих напоїв, придбаних за кошти ОСОБА_4 у ОСОБА_2 виник злочинний намір, направлений на заволодіння майном, яке належить ОСОБА_4 Для здійснення свого наміру ОСОБА_2 по мобільному зв'язку зателефонував своєму знайомому ОСОБА_3

В ході їхньої розмови між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виникла домовленість про скоєння сумісних злочинних дій відносно ОСОБА_4, під час яких вони розраховували заволодіти майном останнього. Для втілення свого наміру, за пропозицією ОСОБА_2 вказані особи на пасажирському автобусі марки "Mercedes-Benz 412D ЗП 18С", реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_8, котрий вказаний автобус передав на тимчасове користування ООО "Електромонтаж", під керуванням водія вказаного підприємства ОСОБА_4, закріпленим за цим транспортним засобом, поїхали до будинку, де мешкає ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1, звідки з квартири забрали ОСОБА_3 та неповнолітню ОСОБА_9.

Після цього ОСОБА_6 пішов додому, а ті, хто залишилися, пересувались на вказаному автобусі і знаходячись на території Добропільського та Олександрівського районів Донецької області, розпивали спиртні напої в різних місцях, купуючи їх та продукти харчування за особисті грошові кошти, які надавав їм з цією метою ОСОБА_4.

02 вересня 2012 року, близько 04 години ОСОБА_4 знаходився в салоні вказаного пасажирського автобуса марки "Mercedes-Benz 412D ЗП 18С", припаркованого на асфальтованій дорозі перед магазином "Шашличная", який розташований за адресою: Донецька область, Олександрівський район с. Іверське, вул. Зелена, буд. 36-а, куди ОСОБА_4 разом з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 під'їхали після того, як з'їздили в с. Новодонецьке Добропільського району Донецької області.

В ході розпиття спиртних напоїв, близько 04 год. 15 хв. ОСОБА_7 вийшов з салону автобуса та закривши за собою двері попрямував до вказаного магазину, де знаходився впродовж 10 хвилин. В свою чергу ОСОБА_2 разом із ОСОБА_3, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, в момент коли ОСОБА_7 був відсутній і переконавшись в тому, що поряд з автобусом немає людей, котрі змогли би їм перешкоди вчинити злочин відносно ОСОБА_4, з метою заволодіння його майном та грошовими коштами, пов'язаний з насиллям, небезпечним для життя та здоров'я ОСОБА_4, в результаті чого, близько 04 год. 25 хв., втілюючи виниклий у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заздалегідь спланований злочинний намір, ОСОБА_2 завдав ОСОБА_4 одного удару кулаком руки в щелепу, внаслідок чого ОСОБА_4 впав на підлогу салону автобуса, а ОСОБА_3, діючи за погодженням з ОСОБА_2, нанесли потерпілому ОСОБА_4 не менше п'яти ударів ногами, взутими у взуття у життєво важливі місця, а саме: в область голови та тулуба, а також по кінцівках, якими потерпілий ОСОБА_4 намагався закритися від ударів, котрі йому наносилися і, таким чином завдали ОСОБА_4 тілесні ушкодження у вигляді численних саден на кінцівках та тулубі, сінців на обох віках лівого ока, рани правої надбровної області, садна носа, осколкового перелома кісток спинки носа, осколкового перелома передньої та латеральної стінки гайморової пазухи зліва, перелому латеральної стінки орбіти зліва, осколкових переломів скулового відростка скроневої кістки зліва, субдуральної гідроми лівої півкулі, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як таких, що небезпечні для життя.

Від кількості та потужності нанесених ударів ОСОБА_4 втратив свідомість, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 реально оцінивши стан ОСОБА_4 та розуміючи, що той не зможе їм вчинити ніякого опору, припинили його побиття. В цей самий час ОСОБА_7 намагався увійти в салон вказаного автобуса і, побачивши що там відбувається, словесно намагався зупинити дії нападників.

ОСОБА_10 виштовхнув ОСОБА_7 з автобуса та зачинив двері, а ОСОБА_3 сів за кермо автобуса, завів його ключем, який знаходився у замку запалювання і від'їхав на безпечну відстань від магазина "Шашличная", де й заволоділи грошовими коштами та майном ОСОБА_4, а саме: з карманів одягу потерпілого ОСОБА_4 вони викрали та заволоділи мобільним телефоном марки " Samsung", моделі "GT-S 5660", вартістю 1356 гривень, у чохлі для телефону, вартістю 36 гривень, зі стартовим пакетом "МТС", вартістю 5 гривень, мобільним телефоном марки "Nokia" моделі "С2-01", вартістю 705 гривень 80 копійок, зі стартовим пакетом "ЛАЙФ" вартістю 5 гривень, з верхньої полички автобуса вони викрали та заволоділи нетбуком марки " Samsung" NC 110(NP-NC110), вартістю 1915 гривень 18 копійок, який знаходився в сумці для нього, вартістю 50 гривень, в якій також знаходились маніпулятор-миші компютерної марки "Logitek" моделі "М-100", вартістю 90 гривень, модем марки "Huawei" моделі "Е153", вартістю 225 гривень та USB флеш-накопичувач фірми "Арасег" об'ємом 8 Гб, вартістю 72 гривні 25 копійок, а під час виходу з автобуса ОСОБА_3 зачепив своїми штаньми папери, які знаходилися у "бардачку" автобуса, звідки випали вказані папери та грошова одиниця номіналом у 500 гривень, яка належала ОСОБА_4, та яку ОСОБА_3 також відкрито викрав, чим своїми сумісними діями ОСОБА_10 та ОСОБА_3 завдали потерпілому ОСОБА_4 матеріальної шкоди на загальну суму 4960 грн. 23 коп., після чого ОСОБА_10 та ОСОБА_3 зникли з місця вчинення злочину, розпорядившись в подальшому вказаним майном за власним розсудом.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_10 разом з ОСОБА_3, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, за вказаних вище обставин, під час здійснення розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_4 та нанесення йому тяжких тілесних ушкоджень, скоєного ними 02 вересня 2012 року, близько 04 год. 25 хв. в салоні пасажирського автобуса марки "Mercedes-Benz 412D ЗП 18С", державний номер НОМЕР_1, біля магазина "Шашличная", який розташований за адресою: Донецька область, Олександрівський район с. Іверське, вул. Зелена, буд. 36-а, а саме, після того, як скоєнню ними цього злочину їм намагався перешкодити ОСОБА_7, та побоюючись, що про їх злочинні дії можуть дізнатися і інші особи, у ОСОБА_10 та ОСОБА_3 виник спільний злочинний намір, спрямований на незаконне заволодіння вказаним вище транспортним засобом, а саме, пасажирським автобусом марки "Mercedes-Benz 412D ЗП 18С", реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_8

Після чого ОСОБА_10 виштовхнув небажаного свідка їх злочинного нападу на потерпілого ОСОБА_4, а саме, ОСОБА_7 з автобуса та закрив двері. ОСОБА_3 сів за кермо пасажирського автобуса та завів його ключем, який знаходився у замку запалювання, доводячи спільний з ОСОБА_10 злочинний намір до кінця, за попередньою змовою, у групі осіб, повторно, після скоєного ними розбійного нападу, з метою приховування слідів своїх злочинних дій, від'їхав на безпечну відстань від вказаного магазину, і тим самим незаконно заволоділи пасажирським автобусом марки "Mercedes-Benz 412D ЗП 18С", реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_8

Під час руху ОСОБА_3 спрямував вказаний автобус в напрямку с. Степанівка Олександрівського району Донецької області, однак усвідомлюючи, що тим самим вони віддаляються від місця свого проживання ОСОБА_3, знаходячись в с. Степанівка, повернув вказаний автобус в протилежний напрямок та спрямував його в с. Іверське Олександрівського району Донецької області, де й зупинив автобус на правому узбіччі автодороги сполученням с. Степанівка - с. Новодонецьке, навпроти домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_4, де й згодом залишили вказаний пасажирський автобус та зникли з місця скоєння злочину.

В апеляційній скарзі прокурор, який брав участь у справі ОСОБА_5, вважає вирок суду першої інстанції незаконним та таким, що підлягає скасуванню через невідповідність призначеного судом покарання тяжкості злочину та особам засуджених внаслідок м'якості.

Вказує, що у відповідності до ст. 65 КК України суд при призначенні покарання враховує тяжкість скоєного злочину, особу засудженого, обставини, що пом'якшують чи обтяжують покарання.

В порушення зазначених вимог закону, суд при призначенні покарання не врахував, що ОСОБА_2 вчинив особливо тяжкий злочин, у скоєному злочині не зізнався та не розкаявся, за місцем свого проживання характеризується задовільно, на момент скоєння злочину не працював. Завдану шкоду потерпілому не відшкодував, не сприяв розслідуванню злочину. За таких обставин покарання, призначене судом, є занадто м'яким.

ОСОБА_3 вчинив особливо тяжкий злочин, у скоєному злочині повністю не зізнався та не розкаявся, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за скоєння корисливих злочинів, на момент скоєння злочину не працював. Завдану шкоду потерпілому не відшкодував, не сприяв розслідуванню злочину. За таких обставин покарання, призначене судом, є занадто м'яким.

У зв'язку з викладеним прокурор просить вирок Олександрівського районного суду Донецької області від 08.10.2014 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 289 КК України скасувати через невідповідність призначеного судом покарання тяжкості злочину і особі засуджених внаслідок м'якості.

Постановити стосовно ОСОБА_2 новий вирок, та призначити покарання за ч. 4 ст. 187 КК України у вигляді 11 років позбавлення волі із конфіскацією майна, а за ст. 289 ч. 2 КК України у вигляді 7 років позбавлення волі із конфіскацією майна.

Відповідно до ст. 70 КК України остаточне покарання визначити за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді 11 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Постановити стосовно ОСОБА_3 новий вирок, та призначити покарання за ч. 4 ст. 187 КК України у вигляді 10 років позбавлення волі із конфіскацією майна, а за ст. 289 ч. 2 КК України у вигляді 7 років позбавлення волі із конфіскацією майна.

Відповідно до ст. 70 КК України остаточне покарання визначити за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Згідно ст. ст. 71, 72 та ч. 3 ст. 78 КК України до знов призначеного покарання засудженому ОСОБА_3 частково у вигляді 3 місяців позбавлення волі приєднати невідбуте ним покарання за вироком Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 28 грудня 2010 року і остаточно призначити покарання у вигляді 10 років і 3 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.

Вислухавши доповідача, прокурора, який не підтримав апеляцію і просив залишити її без задоволення, обвинувачених, які заперечували проти задоволення апеляції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 289 КК України, за обставин, викладених у вироку, ґрунтуються на сукупності зібраних у справі доказів, вони є правильними і у апеляційній скарзі не заперечуються.

Посилання прокурора на м'якість призначеного районним судом покарання є непереконливими.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Призначаючи покарання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 районний суд дотримався вказаних вимог закону. При цьому суд врахував тяжкість вчиненого злочину, дані про особу засуджених, обставин, що пом'якшують покарання та обставини, що обтяжують їх покарання, роль кожного із засуджених у вчиненні злочину та дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті, за якою вони визнані винними.

Таке покарання, на думку колегії суддів, у повній мірі відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення засуджених та попередження вчинення ними нових злочинів.

Крім того Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 05 лютого 2014 року вирок, Олександрівського районного суду Донецької області від 04 вересня 2013 року щодо ОСОБА_2 і ОСОБА_3 за тим же обвинуваченням було скасовано у зв'язку з порушеннями КПК України, але не за м'якістю призначеного покарання. Тому суд першої інстанції виносячі вирок 08 жовтня 2014 року у відповідності до ст.375 КПК України в редакції 1960 року не мав права призначати засудженим більш суворе покарання ніж за попереднім вироком.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б були підставою для зміни чи скасування судового рішення по справі, не встановлено.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України 1960 р. колегія суддів

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу прокурора, який брав участь при розгляді справи в суді першої інстанції залишити без задоволення.

Вирок Олександрівського районного суду Донецької області від 08 жовтня 2014 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без змін.

Судді:

В.В. МульченкоВ.П. ЖовніренкоН.С. Прямілова