Ухвала суду № 43536990, 09.04.2015, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 132/912/14-ц Провадження № 22-ц/772/1017/2015Головуючий в суді першої інстанції Копчинський В. І.Категорія 40Доповідач Сало Т. Б.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2015 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі: головуючого Сала Т.Б., суддів Денишенко Т.О., Луценко В.В., при секретарі Агеєвій Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 05 лютого 2015 року ухваленого у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до комунального підприємства «Житловик» про визнання неукладеним договору, про надання комунальних послуг, про зобов'язання укласти з позивачами договір, про надання послуг та про зобов'язання проводити відповідні нарахування за конкретні види послуг, про визнання незаконними нарахування плати за послуги за певний період,

встановила:

До суду з вказаним позовом звернулись ОСОБА_2 та ОСОБА_3, в якому, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог (а. с. 79), просили визнати, що станом на 24.03.2015 року договір про надання комунальних послуг між позивачами та КП «Житловик» є неукладеним. Просили зобов'язати відповідача укласти з позивачами договір про надання послуг з обслуговування квартири АДРЕСА_1, в якому зазначити, що надаються два види послуг - вивіз сміття та обслуговування вентиляційних каналів.

Крім цього, просили зобов'язати відповідача проводити нарахування оплати позивачам за два види послуг - за вивезення побутових відходів та за обслуговування вентиляційних каналів. А відмову від інших послуг просили визнати законною.

Також, просили визнати незаконним нарахування плати за послуги в період з жовтня 2012 року по березень 2014 року в сумі 1251,76 грн.

Позов мотивований тим, що позивачі проживають за вказаною адресою, крім них, в квартирі зареєстрована ОСОБА_4 її діти: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, які в квартирі фактично не проживають з 2012 року, так як виїхали за кордон. Відповідач нараховує плату за послуги, враховуючи всіх зареєстрованих осіб.

Крім того, договору про надання комунальних послуг вони з відповідачем не укладали, їм не відомо за що саме нараховується кошти, які саме послуги вони споживають. Відповідач не надає інформації, стосовно послуг та їх вартості. Фактично надаються лише дві послуги - вивіз сміття та обслуговування вентиляційних каналів. Лише з приводу надання саме цих послуг просять зобов'язати відповідача укласти з ними договір.

Дії відповідача суперечать вимогам Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та вимогам Постанови КМУ про порядок формування тарифів та послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, чим порушуються їх права, передбачені Законом України «Про захист прав споживачів».

Рішенням Калинівського районного суду у Вінницькій області від 05.02.2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу, в якій просили скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким їх позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини у справі, що мають значення для вирішення спору. Рішення є незаконним через недоведеність обставин, які суд вважав встановленими та через порушення судом норм матеріального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що власником квартири АДРЕСА_1 являється ОСОБА_2

В даній квартирі крім неї та іншого позивача зареєстровані інші особи, які зі слів позивача, являються членами її сім'ї.

Відповідно до ст. 4 Статуту комунального підприємства «Житловик», яке є юридичною особою, основним напрямком діяльності підприємства є забезпечення комплексного розвитку житлового господарства у сфері експлуатації житлового фонду та найбільш повного задоволення потреб населення у всіх випадках житлового фонду, та найбільш повного задоволення потреб населення у всіх видах житлових послуг.

Серед видів діяльності Підприємства є робота по санітарному обслуговуванню приміщень будинків та при будинкових територій; надання послуг по нарахуванню та збору плати за житлово-комунальні послуги; виконання будівельних робіт, ремонт будинків та інших об'єктів; забезпечення, утримання в належному санітарному та технічному стані житлового фонду, проведення його поточного та капітального ремонту тощо.

Відповідно до рішення 4-ї позачергової сесії Калинівської міськради 5-го скликання від 27.10.2006 року та акту № 3 прийому-передачі від 2 грудня 2006 року майно комунальної власності, в тому числі і будинок АДРЕСА_1, передано з балансу Калинівського МКП ЖКГ на баланс КП «Житловик».

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що між сторонами у справі склались правовідносини з приводу надання та споживання житлово-комунальних послуг, які регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Аналіз цього Закону дає підстави для висновку, що він належить до нормативного акта спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг (ст. 1, ч. 2 ст. 3, ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Вказаний будинок знаходиться на балансі КП «Житловик», яке є виконавцем житлово-комунальних послуг, а отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині правовідносин які склались між сторонами.

Відповідно до вимог ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Згідно з п. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями власники приватизованого житла в багатоквартирних будинках (до них належать і власники квартир у кооперативних будинках та викуплених квартир) є співвласниками всіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання і повинні сплачувати свою частку витрат у загальних витратах на утримання будинку (житла) та прибудинкової території пропорційно до займаної площі. Послуги з утримання будинків, споруд і прибудинкових територій зобов'язані сплачувати як квартиронаймачі, так і власники викуплених та приватизованих квартир.

Відповідно до вимог ст. 360 ЦК України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Твердження апелянтів, про те, що їм невідомо які саме послуги надаються відповідачем та за якими ставками, що їм невідомо про тарифи, колегією суддів не приймаються, з наступних підстав.

В матеріалах справи є копія сторінок газети «Прапор Перемоги» від 20 вересня 2011 року (а. с. 43) та від 08 листопада 2011 року (а. с. 41), на шпальтах якої міститься звернення до мешканців житлового фонду КП «Житловик». В даному зверненні вказується перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території - вивезення побутових відходів, прибирання прибудинкової території, технічне обслуговування ліфтів, енергопостачання ліфтів, технічне обслуговування внутрішньо будинкових систем, обслуговування димовентиляційних каналів, поточний ремонт конструктивних елементів, та внутрішньо будинкових систем тощо. Крім переліку у зверненні вказуються тарифи по кожній послузі.

Крім цього, у звернені вказується, що види послуг та розрахунок тарифів на послуги з утримання будинку та прибудинкової території розраховано відповідно формул, що передбачені Постановою КМУ № 869 від 01.06.2011 року, якою, крім іншого, затверджений «Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій».

В Додатку до даного Порядку вказується перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Відповідно до «Порядку доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад» (Наказ Мігністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 30.07.2012 року № 390), інформація про послуги, тарифи та інше доводиться до відома споживачів шляхом розміщення на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування в мережі Інтернет (за наявності), у друкованому засобі масової інформації місцевої сфери розповсюдження (перевага надається друкованим засобам масової інформації органу місцевого самоврядування).

Дані вимоги були дотримані відповідачем, який розмістив вказану інформацію в газеті «Прапор Перемоги».

Також твердження апелянтів, про те, що відповідач нараховує тарифи (калькуляцію) виходячи з кількості зареєстрованих в квартирі осіб є безпідставними, оскільки відповідно до пунктів 3 та 5 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій під час установлення тарифу на послуги необхідно забезпечувати прозорість визначення вартості усіх послуг з розрахунку на 1 кв. метр загальної площі квартири, і Калькуляційною одиницею є 1 кв. метр загальної площі, що перебуває у власності або наймі фізичної чи юридичної особи.

Не обґрунтованою є позиція позивачів (апелянтів) стосовно відсутності договірних стосунків між ними та відповідачем, а від так є необґрунтованою вимога про зобов'язання відповідача укласти договір, зазначивши в ньому лише про надання двох видів послуг.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України передбачено, що правочин між фізичною і юридичною особами належить вчиняти у письмовій формі, за виключенням випадків, передбачених ч. 1 ст. 206 цього Кодексу.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України). Інші випадки визнання договору укладеним зазначені у статтях 642-643 ЦК України.

Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах (ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

При цьому до обов'язків виконавця відноситься підготовка та укладення із споживачем договору на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором (п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Форма та зміст (умови) типового договору затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529 «Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій».

Виходячи з аналізу зазначених норм права, умови типового договору, що набули юридично обов'язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов'язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Таким чином, укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов'язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору.

Судом встановлено, що ОСОБА_2, як власнику квартири надавалось для ознайомлення та підписання проект договору про надання послуг з утримання будинку та прибудинкових територій, однак остання відмовилась його підписувати, про що, посадовими особами КП «Житловик» був складений відповідний Акт від 16.11.2011 року.

Отже, позивачі зобов'язані сплатити за надані відповідачем послуги, які затвердженні нормативними актами та типовим Договором.

Обов'язком сплатити надані й спожиті послуги випливає також з положення ч. 1 ст. 11 ЦК України про те, що цивільні права та обов'язки випливають із дій осіб, що передбачені актом цивільного законодавства. Відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам ч. 3 ст. 6, ст. ст. 627, 630 ЦК України та ст. ст. 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Указаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 10 жовтня 2012 року № 6-110цс12 і відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів України.

Твердження апелянтів про ненадання послуг в повному обсязі та неякісно, позивачі підтверджували показами свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, однак колегія суддів вважає, що показання свідків є неналежним доказом при встановленні зазначених фактів, оскільки Законом України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено певний порядок встановлення та фіксування порушень виявлених при наданні послуг, в тому числі порядок проведення претензійної роботи.

Доказів звернення позивачів в установленому законодавством порядку з претензіями до відповідача щодо надання неякісних житлово-комунальних послуг суду не надано.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив правовідносини, що склались між позивачами та відповідачем, встановив всі обставини необхідні для вирішення спору, та правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що в свою чергу є підставою для відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, керуючись статтями 303, 307, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 05 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

Згідно з оригіналом: