Ухвала суду № 43534874, 08.04.2015, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2015 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі :

головуючого судді Григоренка М.П.,

суддів : Ковальчук Н.М., Рожина Ю.М.

секретар судового засідання Шептицька С.С., за участю представника відповідача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Рівненського державного гуманітарного університету на рішення Рівненського міського суду від 26 грудня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Рівненського державного гуманітарного університету про визнання недійсним наказу про зменшення ставки старшого викладача,

В С Т А Н О В И Л А :

21 жовтня 2014 року ОСОБА_2 звернулася в Рівненський міський суд з позовною заявою до Рівненського державного гуманітарного університету, в якому вказувала, що згідно наказу № 187-к від 01.09.2011 року її було прийнято на посаду старшого викладача кафедри професійної педагогіки і трудової підготовки згідно конкурсного обрання на засіданні Вченої Ради ФТФ з 01.09.2011 року за трудовим договором на 5 років, по 31.08.2016 року.

Згідно наказу № 189-п від 22.09.2014 року, в додаток до наказу РДГУ № 128 осн/д від 01.09.2014 року, її було переведено з 1,0 на 0,75 ставки старшого викладача.

Оскільки відповідач безпідставно в односторонньому порядку прийняв рішення про зменшення розміру її заробітної плати та не повідомив її про це за два місяці, як це передбачено положеннями ст. ст. 32, 103 КЗпП України та ст. 29 Закону України «Про оплату праці», тому ОСОБА_2 просила суд скасувати вищевказаний наказ в частині, що її стосується, як незаконний.

Рішенням Рівненського міського суду від 26 грудня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 - задоволено частково.

________________

Провадження № 22-ц/787/400/2015 Головуючий у 1 інстанції : Ковальов І.М.

Доповідач : Григоренко М.П.

Визнано недійсним наказ № 189-п від 22 вересня 2014 року в частині переведення ОСОБА_2 з 1,0 на 0,75 ставки старшого викладача кафедри теорії методики профосвіти Рівненського державного гуманітарного університету.

В частині вимог про стягнення з Рівненського державного гуманітарного університету на її користь понесених судових витрат - відмовлено.

Стягнуто з Рівненського державного гуманітарного університету в дохід держави судовий збір в розмірі 243 грн. 60 коп.

В поданій на рішення суду апеляційній скарзі Рівненський державний гуманітарний університет покликається на його незаконність, через порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи.

Вказує, що 01.09.2014 року, після зарахування студентів по результатам вступної кампанії у 2014 році, університетом видано наказ № 128-осн/д „Про розділ ставок навчального навантаження у штаті кафедр на 2014-2015 навчальний рік". Цим наказом визначався обсяг навчального навантаження по кафедрі „Теорії і методики професійної освіти" на якій працює позивач, у кількості 7 ставок (5535,21 год.). На даній кафедрі загальна кількість викладачів становить 8 чоловік. 12.09.2014 року між даними працівниками на засіданні кафедри вирішувалося питання розподілу ставок, що підтверджується протоколом засідання кафедри №8 від 12.09.2014 року. По результатам проведеного засідання було прийнято колегіальне рішення про розподіл ставок між викладачами даної кафедри наступним чином: - викладачі, які мають наукові та вчені звання отримали по 1,0 ставки (5 чол.); - старші викладачі - ОСОБА_2 та ОСОБА_4 - по 0,75 ставки, а викладач - ОСОБА_5 - 0,5 ставки (у зв'язку з навчанням в аспірантурі).

Відповідач, видавши наказ № 189-п від 22.09.2014 року керувався в межах норм діючого законодавства України, яке допускає зміну істотних умов праці без згоди працівника, але тільки в тому випадку, якщо вони дійсно пов'язані із змінами в організації виробництва і праці.

Також вказує на те, що представником відповідача в суді першої інстанції подавалися документи, які підтверджували зміни в організації виробництва і праці, а саме Контингент студентів на 2012, 2013, 2014 роки. У 2014 році контингент студентів на фізико-технологічному факультеті (на якому працює позивач), зменшився по відношенню до попередніх років, що і зумовило зменшення кількості ставок.

Вважає, що судом не було об'єктивно та всебічно досліджено обставини справи, які зумовили настання певних наслідків, тобто зменшення ставки викладача з 1,0 до 0,75.

Крім того, посилаючись на роз'яснення, які містяться в пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06 листопада 1992 року, відповідач наголошує, що суд мав змінити дату, з якої позивач мала отримувати заробітну плату у меншому розмірі, з урахуванням двохмісячного попередження, а не скасовувати наказ в цілому.

Із цих підстав просить скасувати оскаржуване рішення суду.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача вказує, що оскаржуване рішення вважає законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу відхилити.

В ході апеляційного розгляду справи представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 та визнаючи недійсним наказ виконуючого обов'язки ректора Рівненського державного гуманітарного університету № 189-п від 22.09.2014 року щодо переведення позивача з 1,0 на 0,75 ставки старшого викладача, суд першої інстанції визнав, що вищевказаний наказ в цій частині є незаконним, оскільки відповідач, всупереч положень ч.3 ст.23 та ст. 103 КЗпП України, не повідомив за два місяця свого працівника про зміну умов оплати праці в бік погіршення, у зв'язку із змінами в організації виробництва та праці.

Даний висновок суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам справи, наявним у справі доказам та ґрунтується на законі.

Доводи апеляційної скарги також не спростовують правильності висновків оскаржуваного рішення, оскільки суд першої інстанції в своєму рішенні жодним чином не поставив під сумнів ту обставину, що у відповідача дійсно мали місце зміни в організації виробництва і праці, в зв'язку із чим виникла необхідність перегляду розміру заробітної плати для своїх працівників в бік погіршення, а визнав протиправними дії відповідача лише з тих підстав, що останнім не було дотримано встановленого ч.3 ст.23 та ст. 103 КЗпП України порядку попередження працівника про наступну зміну умов оплати праці.

Відповідач сам наголошує в своїй апеляційній скарзі про те, що мінімальний двомісячний термін попередження встановлено законодавством для того, щоб працівник, якщо він не згоден працювати в нових умовах, мав змогу знайти собі іншу роботу і колегія суддів також погоджується із даним твердженням, оскільки це дійсно є однією із гарантій захисту прав та інтересів працівника, яка закріплена чинним законодавством і всі її мають дотримуватись, незалежно від того в якій самі галузі працює та чи інша особа.

Якщо мають місце певні особливості в організації праці та виробництва, як в даному випадку це пов'язано із набором кількості студентів, то роботодавець мав заздалегідь враховувати цю особливість, з тим щоб не було порушено гарантованих законом прав та інтересів його працівників, а не приймати рішення, які розповсюджують свою силу і на минулий час, як це мало місце в даному випадку, коли наказом виконуючого обов'язки ректора Рівненського державного гуманітарного університету від 22.09.2014 року позивача було переведено з 1,0 на 0,75 ставки старшого викладача з 01 вересня 2014 року.

В пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснено, що оскільки при зміні систем та розмірів оплати праці у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці (ч.3 ст.32 КЗпП), введенні нових або зміні діючих умов оплати праці у бік погіршення (ст.103 КЗпП) роботодавець повинен повідомити про це працівника не пізніше ніж за два місяці до їх запровадження, порушення цього строку може бути підставою для задоволення вимог працівника про оплату праці згідно з попередніми умовами за період, на який було скорочено зазначений строк попередження, але у даній цивільній справі така вимога ОСОБА_2 не заявлялась, в зв'язку із чим і суд першої інстанції не вправі був вирішувати спір у даній цивільній справі саме у такий спосіб.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення Рівненського міського суду від 26 грудня 2014 року підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-314, 315 ЦПК України,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Рівненського державного гуманітарного університету відхилити.

Рішення Рівненського міського суду від 26 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право оскаржити ухвалу апеляційного суду та рішення суду першої інстанції до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвали апеляційної інстанції.

Головуючий Григоренко М.П.

Судді : Ковальчук Н.М.

Рожин Ю.М.