Рішення № 43534837, 09.04.2015, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/1641/14-ц Номер провадження 22-ц/786/530/15Головуючий у 1-й інстанції Бугрій В. М. Доповідач ап. інст. Буленко О. О.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого - судді Буленка О.О.

Суддів: Бондаревської С.М.,Омельченко Л.М.

при секретарі: Ачкасовій О.Н.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивачів за первісним позовом - ОСОБА_2

на рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 09 грудня 2014 року

у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ТОВ " УПСК Діамент" про стягнення заробітної плати у зв'язку з затриманням розрахунку при звільненні та за зустрічним позовом ТОВ " УПСК Діамент" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди, витребування трудових книжок для внесення змін щодо підстав та дати звільнення,-

В С Т А Н О В И Л А :

08.02.2014 року позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом, надалі уточнивши свої вимоги, останній раз 20 жовтня 2014 року і прохали суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ ТОВ «УПСК Діамент» від 31 грудня 2013 року за № 31/12-К-1 в частині звільнення ОСОБА_3.з посади керівника проектів та програм з 31 грудня 2013 року згідно п.2 та п.8. ч.1 ст.36 та п.1.ч.1 ст. 40 Кодексу законів про працю України;

- змінити формулювання причин звільнення ОСОБА_3.з посади керівника проектів та програм з 31 грудня 2013 року згідно п.2 та п.8. ч.1 ст.36 та п.1.ч.1 ст. 40 Кодексу законів про працю України на ч.3 ст. 38 КЗпП України;

- визнати незаконним та скасувати наказ ТОВ «УПСК Діамент» від 31 грудня 2013 року 31/12-К-6 в частині відрахування коштів в розмірі 74520,13 грн. з заробітної плати та вихідної допомоги ОСОБА_3;

- визнати незаконним та скасувати наказ ТОВ «УПСК Діамент» від 31 грудня 2013 року 31/12-К-1 в частині відрахування коштів в розмірі 1631 грн.09 коп. з заробітної плати та вихідної допомоги ОСОБА_3.в рахунок погашення невитраченого і неповернутого авансу;

- зобов»зати ТОВ «УПСК Діамент» внести до трудової книжки ОСОБА_3 запис про зміну формулювання причин звільнення;

- стягнути з ТОВ «УПСК Діамент» на користь ОСОБА_3суму заборгованості по заробітній платі в розмірі 69 685 грн.14 коп. (36900 грн. вихідна допомога при звільненні, 12300 грн. - заробітна плата за грудень 2013 року, 20 485 грн.14 коп. - компенсація за невикористану відпустку), середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 110700 грн; 2000 грн. на відшкодування моральної шкоди; судові витрати в розмірі 243 грн.60 коп.;

- визнати незаконним та скасувати наказ ТОВ «УПСК Діамент» від 31 грудня 2013 року за № 31/12-К-1 в частині звільнення ОСОБА_4 з посади провідного економіста з 31 грудня 2013 року згідно п.2 та 8. ч.1 ст.36 та п.1.ч.1 ст. 40 Кодексу законів про працю України з виплатою вихідної допомоги в розмірі середнього місячного заробітку.

- змінити формулювання причин звільнення ОСОБА_4 з посади провідного економіста з 31 грудня 2013 року п.2 та п.8. ч.1 ст.36 та п.1.ч.1 ст. 40 Кодексу законів про працю на ч.3 ст. 38 КЗпП України;

- визнати незаконним та скасувати наказ ТОВ «УПСК Діамент» від 31 грудня 2013 року 31/12-К-3 в частині відрахування коштів в розмірі 24589,39 грн. з заробітної плати та вихідної допомоги ОСОБА_4

- зобов»язати ТОВ «УПСК Діамент» внести до трудової книжки ОСОБА_4 запис про зміну формулювання причин звільнення;

- стягнути з ТОВ «УПСК Діамент» на користь ОСОБА_4суму заборгованості по заробітній платі в розмірі 23 875 грн.93 коп. (3700 грн. - зарплата за грудень 2013 року, 9075, 93 грн. - компенсація за невикористану відпустку, 11100 грн. - вихідна допомога при звільненні); середній заробіток за час затримки розрахунку (9 місяців) при звільненні в розмірі 33300 грн.; 2000 гривень на відшкодування моральної шкоди; судові витрати в розмірі 243 грн.60 коп.

Також, 23 квітня 2014 року директор ТОВ «УПСК Діамент» подав зустрічну позовну заяву, надалі уточнивши вимоги 2 жовтня 2014 року, прохав суд:

- зобов'язати ОСОБА_3 надати трудову книжку для внесення у неї змін щодо дати та підстав звільнення з посади керівника проектів та програм ТОВ «УПСК Діамент», відповідно до п. 8 ч.1 ст. 36 КЗпП України, у зв»язку з припиненням трудового договору з підстав, передбачених контрактом, з 29 жовтня 2013 року;

- зобов'язати ОСОБА_4надати трудову книжку для внесення у неї змін щодо дати та підстав звільнення з посади провідного економіста ТОВ «УПСК Діамент», відповідно до п. 8 ч.1 ст. 36 КЗпП України, у зв»язку з припиненням трудового договору з підстав, передбачених контрактом, з 29 жовтня 2013 року;

- стягнути з ОСОБА_3на користь ТОВ «УПСК Діамент» грошові кошти у сумі 74523 грн. 13 коп.;

- стягнути з ОСОБА_4на користь ТОВ «УПСК Діамент» грошові кошти у сумі 24589 грн. 39 коп.;

- стягнути з ОСОБА_3та ОСОБА_4 на користь ТОВ «УПСК Діамент» судові витрати по справі.

Рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 09 грудня 2014 року узадоволенні позову ОСОБА_3та ОСОБА_4 до ТОВ «УПСК Діамент» про стягнення заробітної плати, вихідної допомоги при звільненні та стягнення заробітної плати у зв'язку з затримкою розрахунку при звільненні - відмовити.

Зустрічний позов ТОВ «УПСК Діамент» до ОСОБА_3та ОСОБА_4 про витребування трудових книжок для внесення змін щодо підстав та дати звільнення - задоволено.

Зобов»язано ОСОБА_3 надати трудову книжку для внесення у неї змін щодо дати та підстав звільнення з посади керівника проектів та програм ТОВ «УПСК Діамент», відповідно до п. 8 ч.1 ст. 36 КЗпП України, у зв»язку з припиненням трудового договору з підстав, передбачених контрактом, з 29 жовтня 2013 року.

Зобов'язано ОСОБА_4 надати трудову книжку для внесення у неї змін щодо дати та підстав звільнення з посади провідного економіста ТОВ «УПСК Діамент», відповідно до п. 8 ч.1 ст. 36 КЗпП України, у зв'язку з припиненням трудового договору з підстав, передбачених контрактом, з 29 жовтня 2013 року.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ «УПСК Діамент» грошові кошти у сумі 74523 грн. 13 коп. з кожного

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ТОВ «УПСК Діамент» грошові кошти у сумі 24589 грн. 39 коп.

Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ТОВ «УПСК Діамент» судовий збір в розмірі 1559 грн. 20 коп., по 779 грн. 60 коп.

З рішенням суду не погодилися позивачі за первісним позовом, в зв'язку з чим їх представник ОСОБА_2 оскаржила його в апеляційному порядку, прохає рішення суду скасувати, ухвалити нове , яким задовольнити первісні позовні вимоги, у задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягє задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ « УПСК Діамент» суд першої інстанції вважав доведеним той факт, що відповідачі за зустрічним позовом 29 жовтня 2013 року протягом робочого дня були відсутні на робочому місці, а тому зобов'язав останніх надати трудові книжки для внесення змін щодо дати та підстав звільнення. Також, стягуючи з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 грошові кошти, суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідачі, мають нести повну матеріальну відповідальність за завдання збитків підприємству.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступно.

Як вбачається з матеріалів справи 01 грудня 2011 року між ТОВ "УПСК Діамент"та позивачем ОСОБА_3 укладено трудовий контракт, за умовами якого цей контракт є строковим трудовим договором на період з 01 грудня 2011 року до 01 грудня 2012 року / а.с. 61 -63/

Згідно пункту 8.2. умов даного контракту, контракт припиняється після закінчення строку його дії; за згодою сторін; з інших підстав, передбачених законодавством.

За наказом ТОВ "УПСК Діамент" від 01грудня 2012 року № 01/12-к ОСОБА_3 прийнятий на посаду керівника проектів та програм з посадовим окладом згідно штатного розпису / а.с. 60/

Також , 04 січня 2012 року між ТОВ "УПСК Діамент"та позивачем ОСОБА_4 укладено трудовий контракт, за умовами якого цей контракт є строковим трудовим договором на період з 04 січня 2012 року до 04 січня 2013 року. Згідно пункту 8.2. умов даного контракту, контракт припиняється після закінчення строку його дії; за згодою сторін; з інших підстав, передбачених законодавством / а.с. 118 -120/.

За наказом ТОВ "УПСК Діамент" від 04 січня 2012 року № 04/01-к ОСОБА_4 прийнятий на посаду провідного економіста з посадовим окладом згідно штатного розпису / а.с.115/

Наказом від 31 грудня 2013 року № 31/12-К-1 звільнено ОСОБА_3 з посади керівника проектів та програм, а ОСОБА_4 з посади провідного економіста з 31 грудня 2013 року згідно п. 2 та п. 8 ч.1 ст. 36 та п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України з виплатою компенсації за невикористану відпустку та вихідною допомогою в розмірі середнього місячного заробітку / а.с. 136/.

В той же час за змістом пунктів 2 та 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення; а також підстави, передбачені контрактом.

Строки трудового договору визначено положеннями ст. 23 КЗпП України, згідно яких трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін.

Також судом встановлено, що сторони, визначивши строк дії укладеного ними трудового договору /контракту/, по його закінченні не поставили вимог про припинення трудових відносин, в зв"язку з цим згідно ч. 1 ст. 39-І КЗпП України, дія вищевказаних трудових контрактів між ТОВ "УПСК Діамент" та позивачами вважається продовженними на невизначений строк.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що звільнення позивачів займаних посад з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст. 36 КзПП України, є незаконним

Також, пунктом 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, з посиланням на який позивачі були звільнені з посад, передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема, у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з ч. 2 ст. 40 КЗпП України звільнення з вказаної підстави допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Як вбачається з наказу від 31 жовтня 2013 року позивачів було попереджено про припинення трудового договору та звільнення з 01 січня 2014 року в зв'язку з закінченням строгу трудового договору та в зв'язку скорочення чисельності та штату працівників ТОВ «УПСК Діамент» / 177/.

Розірвання безстрокового трудового договору з підстав, встановлених п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України можливе виключно у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, та за умови, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Дослідженими в справі доказами не встановлено наявність на ТОВ «УПСК Діамент» змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання товариства, скорочення чисельності або штату його працівників.

Разом з тим, оскільки в порушення вимог ч.3 ст. 10, ч. 1 ст. 11, ч. 2 ст. 27 ЦПК України, ТОВ "УПСК Діамент" не надано до суду належних доказів на підтвердження змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання товариства, скорочення чисельності або штату його працівників, колегія суддів приходить до висновку, що звільнення позивачів з займаних посад згідно п. 2 та п. 8 ч. 1 ст. 36 та п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України є незаконним, а наказ відповідача від 31 грудня 2013 року № 31/12-К-1 в частині звільнення ОСОБА_3 з посади керівника проектів та програм та ОСОБА_4 з посади провідного спеціаліста з 31 грудня 2013 року підлягає скасуванню.

Більше того, як встановлено судом апеляційної інстанції, позивачі 11 листопада 2013 року звернулися до ТОВ "УПСК Діамент" з заявами про їх звільнення за власним бажанням згідно ч. 3 ст. 38 КЗпП України у зв'язку з порушенням відповідачем законодавства про працю, зокрема: незаконного та необґрунтованого відсторонення її від роботи згідно наказу б/н від 31.10.2013 року; несвоєчасної виплати заробітної плати,а також відпускних /а.с. 174-175/.

Зазначені позивачами порушення та невиконання відповідачем законодавства про працю підтверджуються доданими до справи доказами, зокрема: актами від 01.11 2013р., 04.11.2013 р, 05.11.2013 р., 06.11.2013 р, у про недопущення позивачів до роботи / а.с180 - 180а/, наказом директора ТОВ "УПСК Діамент" від 31 жовтня 2013 року б/н про відсторонення від роботи окремих працівників товариства, в тому числі позивачів, /а.с.176/; листом Територіальної державної інспекції з питань праці у Полтавській області від 14.03.2014 року за №16-П146/01-37, яким надана відповідь на звернення позивачів. Так, у вказаному листі було зазначено, що на підприємстві ТОВ « УПСК Діамент» дійсно мали місце факти щодо несвоєчасної виплати заробітної плати, наказ про відсторонення позивачів. від роботи був виданий в порушення ст. 46 КЗпП України щодо підстав відсторонення /а.с.167-169/.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтоване звільнення позивачів з підстав, зазначених п. 2 та п. 8 ч. 1 ст. 36 та п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України при наявності підстав для їх звільнення згідно ч. 3 ст. 38 КЗпП України.

Виходячи з наведеного, з метою відновлення порушеного права позивачів, з урахуванням вимог ст. 235 КЗпП України, колегія суддів вважає за необхідне змінити формулювання причин звільнення позивачів з п. 2 та п. 8 ч. 1 ст. 36 та п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України на ч. 3 ст. 38 КЗпП України із зобов'язанням відповідача внести до трудової книжки позивачки запис про зміну формулювання причин звільнення.

Також, колегія суддів вважає безпідставними вимоги представника ТОВ УПСК « Діамент» про зобов'язання ОСОБА_3, ОСОБА_4 надати трудові книжки для внесення у них змін щодо дати та підстав звільнення з займаних посад, відповідно до п. 8 ч.1 ст. 36 КЗпП України, у зв'язку з припиненням трудового договору з підстав, передбачених контрактом, з 29 жовтня 2013 року, виходячи з наступного.

Так, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» за № 14 від 29 грудня 1992 р., судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом для звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3,4, 7, 8 ст. 40, п. 1ст. 41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КзпП правила та порядок застосування дисциплінарного стягнення.

Оскільки, звільнення є одним із видів дисциплінарних стягнень (ст. 147 КЗпП). Тому, маючи намір звільнити працівника за прогул, що є порушенням трудової дисципліни, роботодавець повинен затребувати у працівника письмові пояснення (ст. 149 КЗпП).

Без отримання письмових пояснень від працівника або складання акту про відмову надати такі пояснення накладати на працівника дисциплінарні стягнення відповідно до статті 149 КЗпП неправомірно.

Крім того, відповідно до ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Як вбачається з матеріалів справи, наказ від 17.07.2014 року, яким відповідачів було звільнено за прогул від 29.10.2014 року, лише через 9 місяців після вчинення проступку, що є порушенням трудового законодавства.

Крім того, відповідно до п. 2.26. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.1993 року, датою звільнення працівника є останній день його роботи. У цей же самий день власник або уповноважений зобов'язаний провести з працівником остаточні розрахунки, а також відповідно до п. 4 вищезазначеної Інструкції видати йому трудову книжку.

Однак, як вбачається з матеріалів справи за № 31/12-К-1 від 31 грудня 2013 року про звільнення відповідачів не скасований, відповідачі впродовж грудня 2013 року працювали на підприємстві та їм було нараховано заробітну плату.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що наказ № 17-07-К/4 від 17 липня 2014 року про зміну дати та підстав звільнення ОСОБА_3, ОСОБА_4виданий з порушенням норм трудового законодавства, а тому підстави для зобов'язання відповідачів надати трудові книжки для внесення змін щодо дати та підстав їх звільнення відсутні..

Крім того, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з ОСОБА_3 ОСОБА_5 грошових коштів, виходячи з наступного.

Загальні підстави і умови матеріальної відповідальності працівників передбачені статтею 130 КЗпП.

Так, у відповідності до ч1, ч2 ст. 130 КзпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

У відповідності зі статтею 138 КЗпП для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених статтею 130 цього Кодексу.

В свою чергу, я вбачається з відомостей обліку видачі МШП та актів приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів ОСОБА_3 отримав наступні товарно- матеріальні цінності: акумулятор холоду 400 гр. вартістю 16,40 грн; акумулятор холоду M 30 вартістю 55,91 грн; зарядний пристрій Belkin для iPhone 4 вартістю 329 гривень; подовжувач Extension Corde 4м вартістю - 91 грн.; старт - картку вартістю 110 грн.; телефон шнуровий Panasonik КХ-TS2382UAW вартістю 229 грн; чохол для iPad Apple Cover (шкіряний) вартістю 888 гривень; мобільний телефон Samsung 19300 Galaxy SIII Titan Gray вартістю 6340 гривень; мобільний телефон Nokia С5-05 вартістю 2 038 гривень, мобільний телефон Samsung 19300 Galaxy SIII Сeramik White - 1 шт. вартістю 6 340 гривень; пральну машину LG F 1039 SD вартістю 5349,80 гривень; пральну машину F MD 5 вартістю 3 460 гривень; холодильник LG GA - B379UQA вартістю 3 865 гривень, а всього на загальну суму 29 112,91 гривень, з врахуванням ПДВ / а.с. 66- 76/.

Згідно відомостей обліку видачі МШП та актів приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, ОСОБА_4 отримав наступні товарно-матеріальні цінності: маніпулятор «Мишка» НРХ 6000 Wireless вартістю 375,58 гривень; мобільний телефон «Nokia» 1280 вартістю 298,80 гривень; спідню білизну (верх) PWGrewNeckMen вартістю 772,80 гривень; спідню білизну (низ) PW Wool Underpant Men вартістю 667,21 гривень; сумку для ноутбука Dicota Multi Extend Nev 17-18.4 вартістю 581,75 гривень; мобільний телефон Samsung 19300 Galaxy SIII Sapphire Black вартістю 7 485 гривень; принтер Epson WorkForce WF 7015 з WI-FI вартістю 3 319 гривень; ноутбук HP Envy dv- 7387 er (D6W92EA) вартістю 11 089,25 гривень, а всього на загальну суму 24 589,39 гривень, з врахуванням ПДВ.

Враховуючи, що відповідачі заперечують отримання вказаних матеріальних цінностей, підписи ОСОБА_3 про отримання вище перелічених матеріальних цінностей візуально різняться , а також те, що факт завдання шкоди працівником повинен доводити керівник установи, колегія суддів вважає, що матеріали справи не містять ґрунтовних доказів на підтвердження факту щодо отримання відповідачем вищевказаних матеріальних цінностей.

Більше того, як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ УПС « Діамент» та відповідачами: ОСОБА_3, який займав посаду керівника проектів та програм, та ОСОБА_4, який займав посаду провідного економіста, було укладено договори про повну матеріальні відповідальність./ а.с.64 -65, 121-123/.

В свою чергу, відповідно до статті 135-11 КЗпП договори про повну матеріальну відповідальність укладаються лише у письмовій форміз працівниками (що досягли 18 років), які обіймають посади або виконують роботи, безпосередньо пов'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Як зазначено у статті 135 -1 КЗпП України, перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 135-1 КЗпП категорично формулює правило про припустимість укладення письмових договорів про повну матеріальну відповідальність лише з працівниками, що обіймають посади або виконують роботи, безпосередньо пов'язані зі зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Якщо ж до трудових обов'язків працівників такі функції не входять, укладення договору про повну матеріальну відповідальність суперечитиме закону, хоч би посада, яку обіймає працівник, або робота, яку він виконує, і була зазначена у Переліку № 447.

Таким чином, лише формальний підхід (наявність посади або роботи в Переліку № 447) не дає підстав для укладення договору про повну матеріальну відповідальність, якщо у змісті трудової функції працівника нема перелічених обов'язків.

В матеріалах справи відсутні посадові інструкції відповідачів, що позбавляє суд можливості встановити чи входило до трудових обов'язків ОСОБА_3, ОСОБА_4 такі функції як зберігання, обробка, продаж (відпуск), перевезення або застосування у процесі виробництва переданих їм цінностей.

На підставі викладеного, враховуючи те, що посадові інструкції відповідачів не були надані як суду першої інстанції, так і суду апеляційної інстанції, колегія суддів приходить до висновку про передчасність висновків суду першої інстанції про покладення на ОСОБА_3, ОСОБА_4 повної матеріальної відповідальності.

Також, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо стягнення з ОСОБА_3 безвідсоткової фінансової допомоги виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 1047 ЦКУ договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума у 10 разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа - незалежно від суми.

Для укладення договору позики працівник повинен звернутися з письмовою заявою до керівництва підприємства з проханням про надання йому безпроцентної позики та зазначенням мети. Предметом договору позики є передача підприємством грошових коштів працівнику з їх подальшим поверненням.

В такому договорі вказується сума позики, строк і порядок її повернення, забезпечення зобов'язань, відповідальність сторін за порушення умов договору. Також у договорі позики слід вказати, що позика працівнику надається під 0 %, оскільки якщо в договорі позики не буде передбачена така норма, то розмір відсотків буде автоматично встановлено на рівні облікової ставки НБУ на підставі ч. 1 ст. 1048 ЦКУ.

Договір позики вважається укладеним з моменту передачі грошей, в підтвердження чого позичальник повинен представити квитанцію або інший документ, що підтверджує передачу йому позикодавцем певної суми грошових коштів.

В свою чергу, в матеріалах справи відсутні заява ОСОБА_3 про отримання поворотної безпроцентної позики, та договір позики, що позбавляє можливості суд встановити права та обов'язки сторін, а також коли настає термін повернення позики.

Крім того, колегія суддів враховує, що ОСОБА_3 заперечує факт отримання вказаної позики, підписи на видаткових касових ордерах від 27.01.2012 р, від 26.03.2012 р, від 20.04.2012 р, від 08.06.2012 р., візуально різняться / а.с. 105-110/. Доказів належності вказаних підписів відповідачу ОСОБА_3, ТОВ УПСК « Діамент» не надано.

Також, задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_3 коштів у розмірі 24919, 34 коп. за ремонт автомобіля Wolkswagen passat В 7362, суд першої інстанції виходив з того, що вказаний автомобіль на праві приватної власності належить особисто відповідачу, який незаконно здійснював його ремонт за рахунок ТОВ УПСК « Діамент», що підтверджується нарядами замовленнями.. Однак, колегія суддів не може погодитись з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

В свою чергу, колегія суддів вважає копії нарядів - замовлень на ремонт автомобіля / а.с. 89-97/ не належними доказами, оскільки у вказаних нарядах відсутній підпис ОСОБА_6

Також, як вбачається з фотокопій платіжних доручень про переказ коштів ТОВ УПСК « Діамент», то вони не містять в собі інформацію щодо марки та державного номера автомобілю за технічне обслуговування якого переказувалися кошти.

Крім того, матеріали справи не містять доказів щодо належності спірного автомобіля саме ОСОБА_3

Помилковими висновки суду першої інстанції є також в частині стягнення з відповідача ОСОБА_3 коштів на відрядження у розмірі 1631 грн.09 коп, оскільки матеріали справи не містять наказу про відрядження останнього у жовтні 2013 року.

Крім того, позивачем не надано належних та допустимих доказів про отримання вказаних коштів ОСОБА_3 на відрядження, копія відомості № 46 від 24 вересня 2014 року про виплату підзвітних коштів, копії виписки по рахунку від 03.10.2013 року та копія витягу від 03 жовтня 2013 року на виплату підзвітних коштів не містять особистого підпису ОСОБА_3, який би свідчив про отримання вказаних коштів.

Також, як вбачається з матеріалів справи, із заробітної плати ОСОБА_3 наказом № 31/12-К від 31 грудня 2013 року було відраховано 1631 грн.09 коп/ а.с. 112/, наказом № 31/12-К -6 від 31 грудня 2013 року відраховано з належних до виплати в день звільнення позивачу сум кошти в розмірі 74520, 13 грн. як вартість ввіреного та не повернутого майна, отримана та неповернена фінансова допомога та за ремонт автомобіля / а.с.113/., наказом №.28/11-К-1 утримано з заробітної плати податок на доходи з надміру витраченої та неповернутої с уми виданої йому на відрядження / а.с. 114/

Також, наказом 31/12-К -3 від 31 грудня 2013 року відраховано з заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги ОСОБА_4 24589, 39 грн. за неповернення товарів наданих у тимчасове користування. / а.с. 133/..

Разом з тим, загальні підстави і умови матеріальної відповідальності працівників встановлені ст. 130 КЗпП України, згідно з якою працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством. Працівник, який заподіяв шкоду, може добровільно покрити її повністю або частково. За згодою власника або уповноваженого ним органу працівник може передати для покриття заподіяної шкоди рівноцінне майно або поправити пошкоджене.

Відповідно до ст. 134 КЗпП України передбачено, що працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Таким чином, норми трудового законодавства передбачають умови та порядок матеріальної відповідальності особи, при цьому нормами законодавства не передбачено права роботодавця за власною ініціативою та за відсутності на те згоди робітника самостійно за власною ініціативою здійснювати відрахування вартості переданих працівнику товарно-матеріальних цінностей із розміру належних до виплати під час звільнення сум.

Тому накази ТОВ «УПСК «Діамент» від 31 грудня 2013 року № 31/12-К-6, № 31/12-К, № 31/12-К-3 в частині відрахування коштів з належних до виплати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 коштів є незаконними та підлягають скасуванню.

Окрім того, судом встановлено, що в день звільнення ОСОБА_3, ОСОБА_4, ТОВ УПСК « Діамент» в порушення вимог ст.116 КЗпП України, не провів з ними повного розрахунку. При вирішенні питання щодо розміру заборгованості належних в день звільнення позивачам сум, колегія судів виходе виходев як з довідки про розрахунок при звільненні, наданої відповідачем / а.с. 11,12/ так і наданого розрахунку позивачками за первісним позовом, згідно яких на час звільнення позивачів з займаної посади сума нарахованих коштів складала:

ОСОБА_3

- 12300 грн. - заробітна плата за грудень 2013 року;

- 20485,14грн. - компенсація за невикористану відпустку;

- 12999,98 грн. - нарахована допомога в розмірі місячного посадового окладу.

ОСОБА_4:

- 3700 грн. - заробітна плата за грудень 2013 року;

- 9075,93грн. - компенсація за невикористану відпустку;

- 3699,96 грн. - нарахована допомога в розмірі місячного посадового окладу.

В свою чергу, як встановлено колегією суддів , що на день звільнення позивачів за первісним позовом до виплати всупереч положенням ч. 3 ст. 38, ст. 44 КЗпП України нарахована вихідна допомога в розмірі місячного, а не тримісячного середнього заробітку.

З цих підстав колегія суддів приходить до виснову що до належних до виплати сум позивачам в день звільнення необхідно стягнути суму тримісячного середнього заробітку за відрахуванням нарахованих та виплачених сум та з урахуванням відповідних утримань за податками, стягнувши з відповідача на користь ОСОБА_3 заборгованість у розмірі 69685 грн. 14 коп / 12300 - заробітна плата за грудень 2013 року + 20485, 14 грн. - компенсація за невикористану відпустку + 36900 грн. вихідна допомога при звільненні,/, на користь ОСОБА_4 -23785 грн. 93 коп. / 3700 - заробітна плата за грудень 2013 року +9075,93 компенсація за невиплачену відпустку + 11100 грн. - вихідна допомога при звільненні/.

Також, відповідно до статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у встановлені законодавством строки, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, установивши під час розгляду справи про стягнення середнього заробітку у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Дослідженими в справі доказами встановлено, що в день звільнення повний розрахунок з позивачами за первісним позовом проведено не було.

Відповідно до 8. Порядку обчислення середньої заробіт-ної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством,

календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на

число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і

допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної

заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього

пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому

періоді . Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на

2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства

Періодом затримки розрахунку при звільненні є період з 01 січня 2014 року (наступний день за звільненням) по 03 березня 2015 року (день ухвалення судового рішення в справі), тобто 14 місяців.

Розмір середнього заробітку ОСОБА_3 колегією суддів вираховується за наступним розрахунком.

Середньоденний заробіток - заробітна плата за два повні місяці роботи 12300 грн. (жовтень 2013 року)+ 12300 грн. (листопад 2013 року) =24600 грн. /44 робочих дні = 559,09 грн.

Колегія суддів вважає за доцільне здійснювати розрахунок середньомісячне число робочих днів діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи, оскільки матеріали справи не містять даних щодо підтвердження фактичних робочих днів у кожному місяці.

Середній заробіток ОСОБА_3 за час вимушеного прогулу ( 308 робочих днів х 559,09) = 172199 грн. 72 коп

Розмір середнього заробітку ОСОБА_4 колегією суддів вираховується за наступним розрахунком.

Середньоденний заробіток - заробітна плата за два повні місяці роботи 3700 грн. (жовтень 2013 року)+ 3700 грн. (листопад 2013 року) =7400 грн. /44 робочих дні = 168,20 грн.

Середній заробіток ОСОБА_4. за час вимушеного прогулу ( 308 робочих днів х 168,20) = 51805 грн. 06 коп

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України власником або уповноваженим ним органом моральна шкода відшкодовується працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Оскільки в судовому засіданні встановлено порушення відповідачем законних прав позивачів, що призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагали від позивачів додаткових зусиль для організації свого життя, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача ТОВ УПСК « Діамент» необхідно стягнути на користь позивачів судовий збір в сумі 310,09 грн. на кожного окремо.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 09 грудня 2014 року ухваливши нове рішення про задоволення первісних позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4 Та про відмову в задоволенні зустрічного позову ТОВ УПСК « Діамент» за недоведеністю.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, 314, 316 ЦПК України, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу представника позивачів за первісним позовом - ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 09 грудня 2014 року- скасувати та постановити нове.

Позововні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ТОВ " УПСК Діамент" про стягнення заробітної плати у зв'язку з затриманням розрахунку при звільненні - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ ТОВ «УПСК Діамент» від 31 грудня 2013 року за № 31/12-К-1 в частині звільнення ОСОБА_3.з посади керівника проектів та програм з 31 грудня 2013 року згідно п.2 та п.8. ч.1 ст.36 та п.1.ч.1 ст. 40 Кодексу законів про працю України;

- змінити формулювання причин звільнення ОСОБА_3.з посади керівника проектів та програм з 31 грудня 2013 року згідно п.2 та п.8. ч.1 ст.36 та п.1.ч.1 ст. 40 Кодексу законів про працю України на ч.3 ст. 38 КЗпП України;

- визнати незаконним та скасувати наказ ТОВ «УПСК Діамент» від 31 грудня 2013 року 31/12-К-6 в частині відрахування коштів в розмірі 74520,13 грн. з заробітної плати та вихідної допомоги ОСОБА_3;

- визнати незаконним та скасувати наказ ТОВ «УПСК Діамент» від 31 грудня 2013 року 31/12-К-1 в частині відрахування коштів в розмірі 1631 грн.09 коп. з заробітної плати та вихідної допомоги ОСОБА_3.в рахунок погашення невитраченого і неповернутого авансу;

- зобов»зати ТОВ «УПСК Діамент» внести до трудової книжки ОСОБА_3 запис про зміну формулювання причин звільнення;

- стягнути з ТОВ «УПСК Діамент» на користь ОСОБА_3суму заборгованості по заробітній платі в розмірі 69 685 грн.14 коп. (36900 грн. вихідна допомога при звільненні, 12300 грн. - заробітна плата за грудень 2013 року, 20 485 грн.14 коп. - компенсація за невикористану відпустку), середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 172199 грн. 72 коп , 2000 грн. на відшкодування моральної шкоди; судові витрати в розмірі 310 грн.09 коп.;

- визнати незаконним та скасувати наказ ТОВ «УПСК Діамент» від 31 грудня 2013 року за № 31/12-К-1 в частині звільнення ОСОБА_4 з посади провідного економіста з 31 грудня 2013 року згідно п.2 та 8. ч.1 ст.36 та п.1.ч.1 ст. 40 Кодексу законів про працю України з виплатою вихідної допомоги в розмірі середнього місячного заробітку.

- змінити формулювання причин звільнення ОСОБА_4 з посади провідного економіста з 31 грудня 2013 року п.2 та п.8. ч.1 ст.36 та п.1.ч.1 ст. 40 Кодексу законів про працю на ч.3 ст. 38 КЗпП України;

- визнати незаконним та скасувати наказ ТОВ «УПСК Діамент» від 31 грудня 2013 року 31/12-К-3 в частині відрахування коштів в розмірі 24589,39 грн. з заробітної плати та вихідної допомоги ОСОБА_4

- зобов»язати ТОВ «УПСК Діамент» внести до трудової книжки ОСОБА_4 запис про зміну формулювання причин звільнення;

- стягнути з ТОВ «УПСК Діамент» на користь ОСОБА_4суму заборгованості по заробітній платі в розмірі 23 875 грн.93 коп. (3700 грн. - зарплата за грудень 2013 року, 9075, 93 грн. - компенсація за невикористану відпустку, 11100 грн. - вихідна допомога при звільненні); середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 51805 грн. 06 коп.; 2000 гривень на відшкодування моральної шкоди; судові витрати в розмірі 310,09 грн.

В задоволенні зустрічних позовних вимог ТОВ " УПСК Діамент" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди, витребування трудових книжок для внесення змін щодо підстав та дати звільнення - відмовити за недоведеністю

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий суддя : О.О. Буленко

Судді: С.М.Бондаревська Л.М.Омельченко