Ухвала суду № 43533493, 18.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.03.2015р. м. Київ К/9991/857/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Сільвер ВВ»

на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.12.2011

у справі № 2а/0270/3861/11 Вінницького окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільвер ВВ»

до Державної податкової інспекції у м. Вінниці

третя особа: Державна податкова адміністрація у Вінницькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 13.01.2011 позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 12.03.2011 № 0000332300 та № 0000312300.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.12.2011 скасовано постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13.01.2011 та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі ТОВ «Сільвер ВВ» просить скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.12.2011 та залишити в силі постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13.01.2011, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідач не реалізував процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування позивачу податкових зобов`язань з податку на додану вартість, податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 24.02.2011 № 22/23/31836136, про порушення ТОВ «Сільвер ВВ» норм підпункту 7.4.1, 7.4.3 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР) та пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон № 334/94-ВР), а саме: 1) завищення податкового кредиту у податковому обліку за грудень 2008 року, квітень 2009 року, травень 2010 року на загальну суму 99443,00 грн., у тому числі за травень 2010 року - 75400,00 грн. у зв`язку з включенням сум податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними позивачу ТОВ «Загіп» за господарською операцією з придбання металобрухту; 2) завищення валових витрат за 2-й квартал 2010 року на суму 377000,00 грн. внаслідок включення до їх складу витрат з придбання металобрухту у ТОВ «Загіп».

За наслідками перевірки ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 12.03.2011: № 0000332300 - про донарахування позивачу податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 124304,00 грн. (у т.ч., 99443,00 грн. - основний платіж та 24861,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції)) та № 0000312300 - про донарахування позивачу податкових зобов`язань з податку на прибуток у сумі 117813,00 грн. (у т.ч., 94250,00 грн. - основний платіж та 23563,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Як встановлено у судовому процесі, з посиланням на виконання договору купівлі-продажу товару (металобрухту) № 25/05-2 від 25.05.2010, укладеного між позивачем (покупець) та ТОВ «Загіп» (продавець), останній виписав позивачу податкові накладні, суми ПДВ за якими він включив до податкового кредиту у податковому обліку за травень 2010 року та на підставі яких сформував валові витрати за 2-й квартал 2010 року.

Задовольняючи позовні вимоги та зробивши висновок про правомірне включення позивачем витрат з придбання металобрухту у ТОВ «Загіп» до складу валових витрат, а сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару, до податкового кредиту, суд першої інстанції виходив з реального характеру придбання металобрухту. Цей висновок суд обґрунтував посланням на надані позивачем накладну № 1200 від 27.05.2010, рахунок № 1200 від 27.05.2010, специфікацію до договору № 25/05-2 від 25.05.2010, акт здачі-приймання брухту та відходів чорних металів від 27.05.2010, податкову накладну №1200 від 27.05.2010, накладну №1201 від 26.05.2010, рахунок № 1201 від 26.05.2010, акт здачі-приймання брухту та відходів чорних металів від 26.05.2010, податкову накладну № 1201 від 26.05.2010, акт звірки між ТОВ «Сільвер ВВ» та ТОВ «Загіп», витяг з банківської виписки від 31.05.2010 про оплату товару.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що факт придбання позивачем у ТОВ «Загіп» металобрухту не може вважатися встановленим з огляду на те, що оцінка доказів, взятих судом першої інстанції до уваги, зроблена без дотримання вимог статті 86 КАС України. Згідно з цією статтею суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Так, суд апеляційної інстанції, на відміну від суду першої інстанції, обґрунтовано взяв до уваги, що в наданих позивачем актах здачі-приймання брухту та відходів чорних металів не вказана графа «доставка»: номер вагона, контейнера, автотранспорту тощо; транспортна накладна (товарно-транспортна накладна): серія, номер, дата, тощо. Крім того, в цих актах не зазначено джерело походження металів чорних (вторинних), а саме: вид брухту (амортизаційний брухт, технологічні відходи, брухт, одержаний від утилізації військової техніки, від переробки шлакових відвалів), а також де, коли і у якої юридичної особи утворилися метали чорні (вторинні).

В податкових накладних, досліджених судом, місцем знаходження ТОВ «Сільвер ВВ» зазначено: м. Вінниця, вул. Тарногродського,30, в той час як згідно з пунктом 3.2 договору купівлі-продажу від 25.05.2010р. № 25/05-2 відвантаження металобрухту здійснюється зі складу ТОВ «Загіп» за адресою: Донецька область, с. Новоукраїнка, вул. Мінеральна,3

Жодних доказів, в який спосіб, за чий рахунок, якими транспортними засобами здійснювалася поставка металобрухту з Донецької області до м. Вінниці, позивач в судовому процесі, так само, як і під час перевірки, не надав.

Підпунктом 1.7 ст.1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 вказаного Закону у редакції Закону України від 25.03.2005 № 2505-IV податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (підпункт 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 цього Закону).

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 21.01.2011 у справі за позовом ТОВ «СІБ» до ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, неналежним чином оформлена (підписана не уповноваженою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту за наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги.

Відповідно до статті 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність вищенаведених висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільвер ВВ» залишити без задоволення, а постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.12.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев

№К/9991/857/12