Ухвала суду № 43533481, 18.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" березня 2015 р. К/800/56531/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ємельянової В.І.,

Рецебуринського Ю.Й., Стародуба О.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Костопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 19 червня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2013 року по справі № 817/1495/13-а

за позовом Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби (Березнівське відділення)

(далі - Костопільська МДПІ Рівненської області ДПС)

до Державної виконавчої служби України (далі - ДВС України)

про визнання незаконною бездіяльності та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2013 року Костопільська МДПІ Рівненської області ДПС звернулась до суду з позовом до ДВС України про визнання незаконною бездіяльності та скасування постанови.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 19 червня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2013 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень департаменту ДВС України знаходиться виконавчий лист від 11 квітня 2008 року №20/249, виданий Господарським судом Рівненської області про стягнення з Державного підприємства «Зірненський спиртовий завод» до державного бюджету податкового боргу в сумі 40495895,88 грн.

Постановою головного державного виконавця від 12 червня 2008 року ВП№7898740 за вказаним виконавчим листом відкрито виконавче провадження. Боржнику надано семиденний строк з моменту отримання даної постанови для добровільного виконання.

Постановою головного державного виконавця від 19 серпня 2008 року ВП№7898740 виконавче провадження зупинено, у зв'язку з порушенням ухвалою Господарського суду Рівненської області від 10 лютого 2006 року провадження справи про банкрутство Держаного підприємства «Зірненський спиртовий завод».

Не погоджуючись із зазначеною постановою, Костопільська МДПІ Рівненської області ДПС звернулась до начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС України зі скаргою, в якій просила скасувати вказану постанову і накласти арешт на кошти боржника.

Постановою заступника директора Департаменту Державної виконавчої служби - начальника Відділу примусового виконання рішень від 14 листопада 2008 року у задоволенні скарги відмовлено.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 9 квітня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2011 року, позов Костопільської МДПІ Рівненської області ДПС задоволено, скасовано постанову від 19 серпня 2008 року ВП №7898740 про зупинення виконавчого провадження та постанову заступника директора Департаменту Державної виконавчої служби - начальника відділу примусового виконання рішень від 14 листопада 2008 року.

Постановою старшого державного виконавця від 15 серпня 2011 року ВП№7898740 поновлено виконавче провадження в порядку, встановленому частиною 5 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

В період з 15 серпня 2011 року по 7 лютого 2012 року жодних виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП №7898740 державним виконавцем не проводилося. Постановами від 7 лютого 2012 року з боржника Державного підприємства «Зірненський спиртовий завод» в порядку статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» стягнуто виконавчий збір у розмірі 4 049 589,58 грн. та відповідно до статей 59, 62 Закону України «Про банки та банківську діяльність», статей 11, 52, 57, 65 Закону України «Про виконавче провадження» накладено арешт на кошти боржника.

22 березня 2012 року постановою старшого держаного виконавця накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону його відчуження.

Представник Костопільської МДПІ Рівненської області ДПС 27 березня 2012 року звернувся до відповідача із заявою про вжиття заходів, в якій зазначив, що постановою від 7 лютого 2012 року накладено арешт не на всі відкриті рахунки Державного підприємства «Зірненський спиртовий завод» та зазначено, що боржником відкрито новий рахунок.

Відповідно до частини 6 статті 65 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що після накладення державним виконавцем арешту на кошти боржника - юридичної особи у банках чи інших фінансових установах боржник умисно не виконує судове рішення і відкриває нові рахунки у банках чи інших фінансових установах, державний виконавець надсилає відповідним правоохоронним органам матеріали для притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності.

У зв'язку з викладеним, просив вжити заходів для усунення порушення чинного законодавства і притягнення винних осіб до кримінальної від повільності.

Відповідно до вказаної заяви постановою старшого державного виконавця від 29 березня 2012 року накладено арешт на кошти боржника, які знаходяться на вказаних рахунках.

В ході проведених виконавчих дій, виконавчою службою в рахунок виконання судового рішення з рахунків Державного підприємства «Зірненський спиртовий завод» стягнуто лише 1 116 095,55грн, з яких 1 004 486грн перераховано на рахунок стягувача як погашення податкового боргу і 111 609,55грн - в рахунок погашення виконавчого збору.

Листом від 7 листопада 2012 року боржник у виконавчому провадженні звернувся до начальника відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України із проханням зняти арешт з рахунків, які використовуються для відшкодування та компенсації допомоги громадянам, які постраждали наслідок аварії на ЧАЕС та для соціальних виплат, пов'язаних з тимчасовою втратою працездатності працівників підприємствах. Постановою від 27 грудня 2012 року внесено зміни в постанову від 7 лютого 2012 року та знято арешт з рахунків, захищених статтями видатків Бюджетним кодексом України та Законом України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» та з яких здійснюється виплата заробітної плати, сплата податків та інших загальнообов'язкових платежів до бюджету.

Постановою старшого державного виконавця від 11 лютого 2013 року ВП №7898740 зупинено виконавче провадження відповідно до пункту 8 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», яким встановлено, що виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) та виконання рішень у немайнових спорах.

Не погоджуючись із постановою від 11 лютого 2013 року про зупинення виконавчого провадження позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить визнати протиправною бездіяльність відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС України та скасувати вказану постанову.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що оскільки із боржника в процесі здійснення виконавчих дій стягнуто 1116 095,55 грн., з яких 1 004 486 грн. перераховано до Державного бюджету як погашення податкового боргу і 111 609,55 грн. - в рахунок погашення виконавчого збору, то бездіяльність в даному випадку відсутня і в діях відповідача також відсутня будь-яка протиправність. Постанова про зупинення виконавчого провадження є законною та відповідає вимогам пункту 8 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки в даному випадку зупинення виконавчого провадження є обов'язковим, а тому порушення строків винесення оскаржуваної постанови не впливає на її законність.

Відповідно до частин 1-3 статті 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє органи державної виконавчої служби за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та знаходженням його майна.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Суд касаційної інстанції вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняті за недостатньо з'ясованими і перевіреними обставинами справи, що мають значення для її правильного вирішення.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зупиняючи виконавче провадження постановою від 11 лютого 2013 року, державним виконавцем не перевірено строк дії мораторію, введеного ухвалою Господарського суду Рівненської області від 10 лютого 2006 року. Судами першої та апеляційної інстанцій також не перевірено такий строк і не зазначено, чи діяв мораторій саме 11 лютого 2013 року.

Крім того, в матеріалах справи міститься копія заяви Костопільської МДПІ Рівненської області ДПС від 20 липня 2012 року №4151/10/10-12, адресована Рівненському окружному адміністративному суду, про заміну способу виконання постанови Господарського суду Рівненської області від 9 серпня 2007 року у справі №20/249. Жодним чином вказана заява судами першої та апеляційної інстанцій досліджена не була. Також не досліджено чи було прийнято будь-яке рішення за результатами її розгляду.

Вказані обставини потребують повного та всебічного з'ясування з додержанням вимог допустимості та належності доказів.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Костопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області задовольнити частково.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 19 червня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2013 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ємельянова В.І.

Судді Рецебуринський Ю.Й.

Стародуб О.П.