Ухвала суду № 43533340, 16.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2015 року м. Київ К/9991/11899/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги

Державної податкової інспекції у м.Суми та Комунального підприємства "Міськводоканал" Сумської міської ради

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15.02.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2010

у справі №2а-9/10/1870

за позовом Комунального підприємства "Міськводоканал" Сумської міської ради

до Державної податкової інспекції у м.Суми

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 15.02.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2010, позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 12.03.2009 №0000612312/3/67957 в частині донарахування позивачеві податкових зобов'язань податку на додану вартість в сумі 8075,55 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав невірного застосування норм матеріального права та касаційною скаргою позивача, який просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15.02.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2010 та ухвалити нове рішення, яким скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Суми від 15.09.2008 №0000602312/0/67956, яким визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток в сумі 121875,00 грн. (в т.ч. 40625,00 грн. штрафних санкцій), та від 12.03.2009 №0000612312/3/67957, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 64663,00 грн. (в т.ч.31093,00 грн. штрафних санкцій).

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено виїзну планову перевірку позивача на предмет дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 по 31.03.2008, за результатами якої складено акт №7118/2312/03352455/42 від 01.09.2008.

На підставі акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000602312/0/67956 від 15.09.2009, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 121875 грн.00 коп. (в т.ч. 40625,00 грн. штрафних санкцій) та податкове повідомлення-рішення №0000612312/3/67957 від 12.03.2009, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 64663,00 грн. (в т.ч. 31093,00 грн. штрафних санкцій).

Підставою донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток стало порушення ним п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.6.1 ст.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме не зменшення суми від'ємного значення об'єкту оподаткування, за результатами попередньої виїзної документальної перевірки в сумі 290800,00 грн., а також п.п.5.3.9 п.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким передбачено, що «не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами податкового обліку» у зв?язку з чим підприємством було завищено валові витрати за 2005 рік на 34200,00 грн.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні позовних вимог в цій частині виходили з того, що відповідачем було проведено комплексну планову документальну перевірку дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 01.10.2004 по 30.09.2005, якою було встановлено факт заниження підприємством скоригованого валового доходу за 9 місяців 2005 року на суму 290900,00 грн., в т.ч. за 2 квартал 2005 року -209000,00 грн., за 3 квартал 2005 року - 81900,00 грн.

При цьому в акті перевірки №338/233/03352455 від 23.01.2005 податковим органом зазначено, що станом на 01.10.2005 по балансовому рахунку №631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками» КП «Міськводоканал» лічиться кредиторська заборгованість, яка залишається нестягнутою після закінчення строків позовної давності по послугам на загальну суму 290900,00 грн., у т.ч. по підприємству ВЖРЕУ - 2 у сумі 81711,13 грн. (з 01.01.2002) , по ВЖРЕУ-3 у сумі 127242,15 грн. (з 01.03.2002), по ВЖРЕУ-6 у сумі 81912,11 грн. (з 01.06.2002), у зв'язку з чим підприємству було рекомендовано включити вказану суму до валового доходу відповідно до п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» з чим позивач погодився.

Далі, при проведенні податковим органом виїзної планової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства в період з 01.10.2005 по 31.03.2008 податковим органом було встановлено, що підприємство, в супереч вимогам п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.6.1 ст.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не зменшило суму від'ємного значення об'єкту оподаткування за вищевказаний період по угодах з підприємствами ВЖРЕУ по яких сплинув строк позовної давності, що стало підставою для донарахування суми податкових зобов'язань з податку на прибуток в розмірі 121875,00 грн., у т.ч. 40625,00 штрафних санкцій.

Відповідно до п.п. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зокрема, встановлено, що валовий дохід включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безповоротна фінансова допомога - це, в тому числі, сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно до п.6.1 ст.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Таким чином, маючи по бухгалтерському обліку суму кредиторської заборгованості, яка залишалася нестягнутою після закінчення строків позовної давності в загальному розмірі 290800,00 грн., підприємство було повинно включити вказану суму до валового доходу відповідно до п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4.6.1 п.6.1 ст.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Правильними є і висновки судів попередніх інстанцій щодо безпідставності доводів позивача про порушення відповідачем положень пп. «б» п.п. 4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», внаслідок не включення до складу валових витрат безнадійної дебіторської заборгованості по ТОВ «Валкер» в розмірі 122054,62 грн. та КСП «Тепличне» в розмірі 336810,33 грн., яка була списана в 4-му кварталі 2006 року, оскільки позивачем не були надані первинні документи, які б свідчили про наявність такої заборгованості.

Крім того позивач, у разі виявлення помилок при декларуванні зобов?язань, не позбавлений права в подальшому уточнити показники податкових декларацій з податку на прибуток, де визначити валові витрати з урахуванням безнадійної дебіторської заборгованості про яку йшлося вище.

Щодо донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 8354,00 грн., то судами попередніх інстанцій встановлено, що на час перевірки допущена КП «Міськводоканал» помилка при визначенні податкового зобов?язання за березень 2008 року була самостійно виправлена платником, у декларації за квітень 2008 року, у зв'язку із чим підстав для донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 8354,00 грн. (у т.ч. 5569,00 грн. основний платіж та 2785,00 грн. (5569,00*50%) штрафних санкцій) немає.

Разом з тим, враховуючи не виконання платником положень п. 17.2 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», щодо збільшення суми зобов?язань на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, слід погодитись з висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість донарахування 278,45 грн. за спірним податковим повідомленням-рішенням.

За встановлених обставин, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які б давали підстави для скасування оскаржених судових рішень, а тому касаційні скарги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Державної податкової інспекції у м.Суми та Комунального підприємства "Міськводоканал" Сумської міської ради відхилити, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15.02.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2010 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун