Ухвала суду № 43533190, 01.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2015 року м. Київ К/800/24654/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Костенка М.І.

розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби

на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.11.2012 р.

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2013 р.

у справі № 2а-6143/12/1470

за поданням Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби

до Приватного підприємства «Компанія «Крокус-Ком.»

про обґрунтованість арешту майна, накладеного рішенням керівника органу державної податкової служби, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2012 року Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (далі - позивач, ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва) звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду з поданням до Приватного підприємства «Компанія «Крокус-Ком.» (далі - відповідач, ПП «Компанія «Крокус-Ком.») про обґрунтованість арешту майна, накладеного рішенням керівника органу державної податкової служби (час прийняття 16:00 год.).

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.11.2012 р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2013 р., провадження за поданням ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва до ПП «Компанія Крокус-Ком» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту закрито, у зв'язку з наявністю спору про право.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.11.2012 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2013 р. та направити справу до суду першої інстанції для розгляду по суті.

Відповідач у письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм діючого законодавства, а тому просив суд касаційну скаргу податкового органу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач звернувся з поданням про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків ПП «Компанія Крокус-Ком.», необхідність застосування якого викликана відмовою керівника підприємства допустити перевіряючих до проведення перевірки 21.11.2012 року.

З матеріалів справи вбачається, що 20.11.2012 р. начальником відділу перевірок ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва відповідно до підпункту 20.1.4. пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України у зв'язку з ненаданням документального підтвердження на обов'язковий письмовий запит від 23.08.2012 р. № 5139/10/15-100 та наданням не в повному обсязі пакету документів на обов'язковий письмовий запит від 08.10.2012 р. № 6371/10/22-223 прийнятий наказ № 1308 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Компанія Крокус-Ком.» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 р. по 30.09.2012 р.

21.11.2012 р. посадовими особами контролюючого органу складений акт № 195/22-200/25376479 про відмову від допуску до перевірки, відмову від підпису у направленні на перевірку та невручення копії наказу на перевірку ПП «Компанія Крокус-Ком.».

Відповідачем в судовому порядку було оскаржено наказ ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва №1308 про проведення позапланової документальної перевірки приватного підприємства «Крокус-Ком.» (адм.позов від 26.11.2012 р. за № 256).

Суди попередніх інстанцій, закриваючи провадження у справі за поданням ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва до ПП «Компанія Крокус-Ком.» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту, виходили з того, що оскільки ПП «Крокус-Ком» оскаржено в судовому порядку наказ ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва від 20.11.2012 р. № 1308, то наявний спір про право.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 94.1 статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Згідно із підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби

В силу пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України керівник органу державної податкової служби за наявності підстав, визначених у пункті 94.2 приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.

Відповідно до пункту 94.10 статті 94 Податкового кодексу України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Системний аналіз вказаних законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що підставою для застосування адміністративного арешту є вчинене платником податків правопорушення у сфері оподаткування, яке полягає в неправомірному недопуску до перевірки посадових осіб податкового органу за наявності законних підстав для її проведення.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Згідно із пунктом 2 частини 4 статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання у разі, якщо з поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

Спір про право в контексті розглядуваної норми має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням податкового органу, що було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання.

Наявність спору про право в окремих випадках може бути виявлена також і після відкриття провадження у справі за відповідним поданням. У такому випадку провадження підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскільки судом першої інстанції встановлено, що відповідач оскаржив наказ податкового органу від 20.11.2012 року №1308, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність спору про право та закриття провадження у справі.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанції було порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби - відхилити.

Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.11.2012 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2013 р. у справі № 2а-6143/12/1470- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя(підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) М.І. Костенко