Ухвала суду № 43531719, 01.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2015 року м. Київ К/800/55738/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу дочірнього підприємства «Дніпропетровський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.04.2013 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2013 року

у справі № 804/3911/13-а

за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби (далі - позивач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську ДПС)

до дочірнього підприємства «Дніпропетровський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі - відповідач, ДП «Дніпропетровський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»)

про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську ДПС звернулась у березні 2013 року до суду з адміністративним позовом до ДП «Дніпропетровський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила стягнути з відповідача податковий борг з податку на додану вартість в сумі 521 994,62 гривні.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.04.2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2013 року, адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Позивач у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вважає касаційну скаргу відповідача необґрунтованою, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що за результатами перевірки, яка оформлена актом від 12.05.2006 року № 000154, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.05.2006 року № 0000471323/0-12833, яким відповідачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 742 932,95 гривні, яке оскаржувалось підприємством у судовому порядку.

Так, за наслідками судового розгляду постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.06.2011 року у справі № 2а-15420/10/0470, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2012 року, у задоволенні адміністративного позову ДП «Дніпропетровський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення рішення від 16.05.2006 року № 0000471323/0-12833 відмовлено.

Разом з тим, згідно податкових декларацій з податку на додану вартість № 9079979030 від 19.12.2012 року, № 9085621333 від 21.01.2013 року, № 9007904541 від 19.02.2013 року та уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість з виправленням самостійно виявлених помилок № 9003669012 від 01.11.2012 року, № 9003672397 від 01.06.2012 року, № 9003675620 від 01.10.2012 року, № 9003678007 від 01.02.2012 року, № 9003674406 від 01.08.2012 року, № 9003673332 від 01.07.2012 року, № 9003679508 від 01.05.2012 року, № 9003683804 від 01.09.2012 року, № 9003679508 від 01.02.2013 року, № 9003683804 від 01.02.2013 року відповідачем самостійно було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Відповідно до наявної у матеріалах справи облікової картки платника податків за відповідачем рахується заборгованість зі сплати податку на додану вартість в сумі 521 994,62 гривні.

Крім того, як свідчать матеріали справи, 14.12.2012 року податковим органом сформовано податкову вимогу на загальну суму 1 609 532,64 гривні, яка отримана відповідачем 17.12.2012 року та не є відкликаною.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Положеннями п. 57.1 ст. 57 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Колегія суддів вважає, що за встановлених обставин, які свідчать про наявність у відповідача податкового боргу, який у добровільному порядку підприємством не сплачується, та з урахуванням вчинених заходів, які вживалися відповідачем щодо погашення податкового боргу (направлення податкової вимоги), суди попередніх інстанцій, враховуючи повноваження податкового органу, які визначено п. 95.1-95.3 ст. 95 ПК України, дійшли вірного висновку щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог.

При цьому, колегія суддів погоджується з позицією судів попередніх інстанцій щодо необґрунтованості посилань відповідача на оскарження в касаційному порядку судових рішень, якими відмовлено у задоволенні позову щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення рішення від 16.05.2006 року № 0000471323/0-12833, як на підставу для неможливості стверджувати про узгодженість податкових зобов'язань у судовому порядку до вирішення спору судом касаційної інстанції, а відтак не можливо приймати суми податкових зобов'язань, які визначені спірним податковим повідомленням-рішенням, при розрахунку податкового боргу, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Згідно з ч. 3 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

За змістом ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду апеляційної інстанції набирають законної сили з моменту проголошення.

Положення ПК України визначають загальні принципи узгодження грошових зобов'язань, визначених контролюючим органом.

Так, за змістом п. 56.18 ст. 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до пп. 60.1.4 п. 60.1 ст. 60 ПК України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, скасовуються повідомлення-рішення органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Тобто, зазначені норми права свідчать про те, що законодавець пов'язує виникнення тих чи інших юридично значимих фактів з набранням судовим рішенням законної сили, а як зазначено вище, рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що з дня проголошення рішення суду апеляційної інстанції у справі № 2а-15420/10/0470 податкові зобов'язання, визначені податковим повідомленням-рішенням від 16.05.2006 року № 0000471323/0-12833, є узгодженими.

Разом з тим, колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідача щодо невірного визначення суми заборгованості, з огляду на не врахування платіжних доручень, які свідчать про сплату відповідачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість, зокрема, платіжними дорученнями від 23.04.2013 року № 603 про сплату зобов'язань з податку на додану вартість на суму 300 000,00 гривень та від 25.04.2013 року № 610 про сплату зобов'язань з податку на додану вартість на суму 300 00,00 гривень, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, платіжним дорученням № 603 відповідачем визначено призначення платежу «податок на додану вартість», однак, вказано рахунок ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області 31115002799002, який визначений для зарахування зобов'язань з податку на прибуток, а тому вказані грошові кошти надійшли на вказаний рахунок та обліковуються у податкового органу, як оплата зобов'язань з податку на прибуток, що підтверджується даними особової картки платника податків.

Таким чином, судами попередніх інстанцій вірно встановлено необґрунтованість посилань відповідача на вказане платіжне доручення, оскільки предметом спору у даній справі є стягнення податкового боргу з податку на додану вартість.

При цьому, судами обґрунтовано не взято до уваги посилання відповідача на платіжне доручення № 610, оскільки останнє не містить відомостей про проведення визначених сум банком, що також підтверджується відсутністю у податковій службі відомостей про сплату зобов'язань за таким.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу дочірнього підприємства «Дніпропетровський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» - відхилити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.04.2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2013 року у справі № 804/3911/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підпис (підпис) І.О. Бухтіярова Судді: підпис (підпис) М.І. КостенкоПомічник судді підпис (підпис) І.В. Приходько З оригіналом згідно З оригіналом згідно