Ухвала суду № 43531613, 01.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.04.2015р. м. Київ К/800/62873/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,

за участю секретаря судового засідання Бовкуна В.В.,

представника позивача Джанелідзе О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2013 року

у справі № 2а-9986/09/0470

за позовом відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровський трубний завод» (далі - позивач, ВАТ «ДТЗ»)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську (далі - відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську)

про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИЛА:

ВАТ «ДТЗ» звернулось у липні 2009 року до суду з адміністративним позовом до СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську про скасування рішення від 17.06.2009 року № 0000458812/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.11.2009 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2013 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.11.2009 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить касаційну скаргу задовольнити, скасувати рішення суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Вважає, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій у ході розгляду справи встановлено, що відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства при виконанні контракту від 12.04.2007 року № 164/5 з фірмою «LASSARI Officine Impianti Industriali S.P.A.» (Італія), за результатами якої складений акт № 516/08-02/2-05393122 від 09.06.2009 року.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушені приписи ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» № 185/94-ВР (в редакції закону від 31.05.2007 року № 1108-V) (далі - Закону № 185/94-ВР), а саме: імпортна продукція на загальну суму 2 392 254 євро (24 122 308,40 гривень) за контрактом № 164/5 від 12.04.2007 року з фірмою «LASSARI Officine Impianti Industriali S.P.A.» (Італія), отримана позивачем з порушенням законодавчо встановленого строку, який настав 01.04.2009 року.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняте рішення від 17.06.2009 року № 0000458812/0, яким на підставі п. 11 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», ст. 4 Закону № 185/94-ВР, відповідно до положень пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181 до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 1 362 672,06 гривні за порушення строків розрахунків в іноземній валюті за вищезазначеним контрактом № 164/5 від 12.04.2007 року.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, між ВАТ «ДТЗ» та фірмою «LASSARI Officine Impianti Industriali S.P.A.» (Італія) 12.04.2007 року укладений договір (контракт) № 164/5 на поставку товару: об'єкт «Установка для гідровипробувань, з'єднана з системою транспортування», технічної документації, запасних та швидкозношувальних частин; надання послуг по шефмонтажу, пуско-наладжуванню устаткування та навчання персоналу роботі на устаткуванні на загальну суму 2 392 254 євро (24 122 308,40 гривень).

На виконання умов контракту позивачем здійснено передплату двома платежами, а саме: платіжними дорученнями № 104 від 14.06.2007 року на суму 780 001,81 євро та № 15235 від 14.11.2007 року на суму 1 560 000 євро.

Через порушення термінів поставки товару контрагентом, позивачу у встановленому чинним законодавством порядку Міністерством економіки України подовжений термін розрахунків за цим контрактом до 01.04.2009 року.

Судом апеляційної інстанції при дослідженні вантажних митних декларацій встановлено, що товар за контрактом поставлений позивачу в лютому 2009 року, який розмістив товар в режимі митного складу, та який позивач отримав з митного складу в режимі «ІМ-40» 29.04.2009 року та 30.04.2009 року.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що імпортна продукція отримана позивачем в квітні 2009 року з порушенням встановленого ст. 2 Закону № 185/94-ВР строку розрахунків на суму 1 488 935,45 євро на 28 днів, на суму 903 318,55 євро на 29 днів, а відповідачем правомірно застосовані до позивача штрафні (фінансові) санкції у сумі 1 362 672,06 гривні за порушення строків розрахунків в іноземній валюті. Суд першої інстанції виходив з положень Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 року № 136 (далі - Інструкція № 136), приписами якої передбачено, що здійсненням поставки вважається оформлення вантажної митної декларації типу ІМ-40 у випадку ввезення продукції на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню, днем виникнення порушення - перший день після закінчення встановленого законодавством строку розрахунків за експортною, імпортною операцією або строку, встановленого відповідно до раніше одержаних за цією операцією висновків, тим самим пов'язав завершення позивачем імпортних операцій за контрактом з моментом оформлення вантажної митної декларації типу ІМ-40.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим та погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, який скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, виходив з наступного.

Відповідно до приписів ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» момент здійснення експорту(імпорту) - це момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар,що експортується або імпортується, від продавця до покупця.

Статтею 72 Митного кодексу України передбачено, що митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставлення відповідних відміток на митній декларації та товаросупровідних документах.

Перебування товару під митним контролем неможливе без його фактичного ввозу на територію України.

Відповідно до статті 212 Митного кодексу України митний склад - це митний режим, відповідно до якого ввезені з-за меж митної території України товари зберігаються під митним контролем без справляння податків і зборів і без застосування до них заходів нетарифного регулювання та інших обмежень у період зберігання.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що товари є імпортованими в Україну з моменту перетину такими товарами митного кордону України незалежно від їх подальшого митного оформлення, а тому розмістивши в лютому 2009 року в режимі митного складу поставлений за контрактом товар, термін розрахунків за яким визначений датою 01.04.2009 року, позивач не порушив строки розрахунків, встановлені ст. 2 Закону № 185/94-ВР, у зв'язку з чим у відповідача були відсутні підстави для застосування до позивача штрафних санкцій за цим Законом.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваного рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 167, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2013 року у справі № 2а-9986/09/0470 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько