Ухвала суду № 43531599, 23.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" березня 2015 р. м. Київ К/800/51835/13

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03.06.2013 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.09.2013 року

у справі № 805/3108/13-а

за позовом Комунального підприємства «Дільниця по ремонту, утриманню автошляхів та споруджень на них»

до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Комунальне підприємство «Дільниця по ремонту, утриманню автошляхів та споруджень на них» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 03.06.2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.09.2013 року, позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби від 04.12.2012 року № 0003141502/27130, 0003151502/27155, 0003161502/27156.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами скаржника не погоджується, просить залишити в силі рішення суду першої та апеляційної інстанцій.

У зв'язку із неприбуттям в судове засідання належним чином повідомлених осіб, які беруть участь у справі, ця справа розглядалася у порядку письмового провадження згідно із статтею 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами камеральної перевірки позивача з питань повноти та своєчасності розрахунків з бюджетом з податку на додану вартість, відповідачем складено акт від 22.11.2012 року №2238/15-2-13489818, яким встановлено порушення п.п. 16.1.4. п. 16.1. ст. 16, п. 203.2. ст. 203 Податкового кодексу України, в результаті чого несвоєчасно сплачено узгоджену суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість по податковим деклараціям за грудень 2010 року, січень-червень 2011 року, вересень-жовтень 2011 року, лютий-червень 2012 року та по уточнюючим розрахункам з ПДВ за серпень та вересень 2011 року.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 04.12.2012 року № 0003141502/27130, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 12 327, 56 грн.; № 0003151502/27155, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 117 163, 20 грн.; № 0003161502/27156, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 6, 00 грн.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку щодо неправомірності прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає рішення судів попередніх інстанцій необґрунтованими, з огляду на таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів з 1 січня 2011 року, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК), котрим визначено вичерпний перелік податків і зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 109.1 статті 109 ПК податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктом 57.1 ст. 57 ПК передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 126 ПК визначено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Водночас пунктом 7 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» ПК передбачено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 грн. за кожне порушення.

Зі змісту вказаного пункту випливає, що ця норма встановлює особливості застосування штрафних санкцій до суб'єктів господарювання за порушення податкового законодавства у визначений період, які полягають у встановленні максимальної ставки санкцій за кожне порушення.

Системний аналіз наведених норм ПК дає підстави вважати, що несплату узгодженої суми грошового зобов'язання слід розуміти як порушення податкового законодавства, за яке відповідно до пункту 7 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» ПК може бути застосована відповідальність, передбачена пунктом 126.1 статі 126 ПК, але не більше 1 грн. за кожне порушення.

Судами встановлено, що позивачем були порушені строки сплати узгоджених податкових зобов'язань з ПДВ по податковим деклараціям з ПДВ, зокрема, за період з 01.01.2011 року по 30.06.2011 року.

Однак висновки судів попередніх інстанцій з приводу того, що сплата грошових зобов'язань за вказаний період після 30.06.2011 року не впливає на застосування штрафу у сумі 1 грн., є помилковими.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій залишено поза увагою те, що даною перевіркою охоплювався також період вересень-жовтень 2011 року, лютий-червень 2012 року та уточнюючі розрахунки з ПДВ за серпень та вересень 2011 року.

Крім того, висновки суду щодо неправомірного застосування до позивача штрафу у сумі 1 грн. за порушення ним сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з ПДВ по податковій декларації за грудень 2010 року, оскільки це порушення вчинене позивачем поза періодом, визначеним ч. 1 п.7 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» ПК, є помилковими з урахуванням позиції, викладеній в постанові Верховного Суду України від 01.07.2014 року у справі 21-193а14.

В силу положень частин другої, четвертої статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

За таких обставин касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 226, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03.06.2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.09.2013 року у справі № 805/3108/13-а скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та не може бути оскаржена.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук