Ухвала суду № 43531598, 01.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" квітня 2015 р. м. Київ К/800/42842/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,за участю секретаря судового засідання Бовкуна В.В.,

представника відповідача Кравченко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 10.06.2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2013 року

у справі № 826/1185/13-а

за позовом публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» в особі Другої Київської філії (далі - позивач, ПАТ «Західінкомбанк» в особі Другої Київської філії)

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

ПАТ «Західінкомбанк» в особі Другої Київської філії звернулося до суду з позовом до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.12.2010 року № 0000292201/0.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 29.08.2011 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2012 року рішення суду першої інстанції скасовано та позов задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.12.2012 року рішення першої та апеляційної інстанції скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 10.06.2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2013 року, адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить касаційну скаргу задовольнити, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позову. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті внаслідок неповного з'ясування обставин справи та з порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 12.2.1 п. 12.2 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; ст. ст. 9, 11, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем було проведено виїзну планову перевірку Другої Київської філії ПАТ «Західінкомбанк» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року, за результатами якої складено акт № 15529/22-01/36699134 від 06.12.2010 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем: пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 10 442 958,00 гривень та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування за півріччя 2010 року на 18 681 356,00 гривень.

На підставі вказаного акту відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000292201/0 від 17.12.2010 року, яким позивачу нараховані податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 19 476 802,00 гривні, з яких 9 738 401,00 гривня за основним платежем та 9 738 401,00 гривня штрафні (фінансові) санкції.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, листом ДПІ у Солом'янському районі м. Києва № 325/22-1 від 16.09.2010 року Другу Київську філію ПАТ «Західінкомбанк» було повідомлено про проведення планової перевірки.

Листом № 125 від 24.09.2010 року позивач повідомив відповідача про неможливість надання всіх необхідних документів, що підтверджують дані податкових декларацій та розрахунків у зв'язку з тим, що на виконання ухвали Шевченківського районного суду від 10.03.2010 року було накладено арешт на майно, належне власнику орендованого позивачем приміщення - ПП «Ком-Інвестбуд». У вказаному приміщенні Друга Київська філія ПАТ «Західінкомбанк» здійснювала свою господарську діяльність та зберігала документи первинного бухгалтерського обліку.

Згідно листа ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві № 112274 (без дати) постановою від 17.11.2010 року майно ПП «Ком-Інвестбуд» було звільнене з-під арешту.

У зв'язку з цим ДПІ у Солом'янському районі м. Києва неодноразово зверталася до позивача з вимогами про надання пояснень та їх документального підтвердження, у відповідь на які Друга Київська філія ПАТ «Західінкомбанк» повідомляла про неможливість надання документів. У своїх листах позивач посилався на те, що ПП «Ком-Інвестбуд» не виконує своїх зобов'язань за договором оренди та створює перешкоди у доступі до приміщення: вхідні двері філії заварені металевими решітками, вивіска з логотипом Філії знята, невідомі особи, що видають себе за представників ПП «Ком-Інвестбуд», перешкоджають входженню до приміщення Філії.

Судами встановлено, що обставини, на які посилалася Друга Київська філія ПАТ «Західінкомбанк», щодо відсутності доступу до приміщення, в якому здійснювалася господарська діяльність та зберігалися відповідні документи, відповідачем не заперечувалися.

У п. 2.3.2 акту перевірки № 15529/22-01/36699134 від 06.12.2010 року зазначено, що планова виїзна перевірка Другої Київської філії ПАТ «Західінкомбанк» здійснюється за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 57/3 в зв'язку з обмеженим входом до орендованого приміщення Другої Київської філії ПАТ «Західінкомбанк» за адресою: м. Київ, вул. Смоленська, 31-33 (літера Б).

За таких обставин, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що повідомлені позивачем обставини були поважними причинами ненадання документів до перевірки.

Також суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що дії відповідача були помилковими та упередженими, оскільки незважаючи на отримання відомостей щодо неможливості надання документів, що підтверджують дані податкових декларацій та розрахунків, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва не скористалася правом на зупинення планової перевірки, наданим ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні». Крім того, податковим органом не було використано наданих йому законодавством можливостей для встановлення факту неправомірності віднесення позивачем сум до валових витрат, а отже не було встановлено факту вчинення позивачем будь-яких порушень.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки судів передчасними та такими, що винесені з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, враховуючи наступне.

Відповідно до статі 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

Предметом доказування у цій справі становлять обставини, що підтверджують або спростовують можливість надання позивачем первинних документів, що, у свою чергу, надає можливість надати оцінку щодо правомірності проведеної перевірки позивача та визначення останньому, за результатами такої перевірки, податкових зобов'язань спірним податковим повідомленням-рішенням.

Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи судом першої інстанції було витребувано та долучено до матеріалів справи докази, зокрема: акт державного виконавця від 17.11.2010 року про оголошення про звільнення майна з-під арешту представнику ПП «Ком-Інвестбуд» та представнику ПАТ «Західінкомбанк», який підтверджений підписами представників; постанову про звільнення майна боржника з-під арешту ВП № 18019871 від 17.11.2010 року, згідно якої звільнено з-під арешту наступне майно: нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Смоленська, будинок 31-33, літера «Б», загальною площею 1834,9 кв.м. та майно, яке знаходиться в ньому, а саме вісім обладнаних місць для операціоністів, рецепція (у кількості 1 шт.; лавки (1 шт.); шафи (1 шт.); касові опер стійки з інформаційним кутком (1 шт.); обладнаного місця касира (1 шт.); обладнаного місця головного бухгалтера (1 шт.); комплекту меблів касир-клієнт (1 шт.), що належить ПП «Ком-Інвестбуд», адреса: 01000, м. Київ, вул. Олеся Гончара, 26, приміщення 86. Крім того, до матеріалів справи долучено Витяг про реєстрацію у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (реєстрація вилучення запису).

З доказів залучених до матеріалів справи не вбачається, чи знаходилися у цьому приміщенні документи первинного бухгалтерського обліку позивача.

Виходячи з вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди повинні враховувати, що обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на останнього, якщо він заперечує проти позову.

Водночас, досліджуючи зазначені обставини справи, суди не повинні обмежуватися виключно доказами, що подані сторонами у справі. Керуючись ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд повинен вжити передбачених законом заходів для витребування належних доказів із власної ініціативи, оскільки згідно з ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій не встановлено чи була у приміщенні по вул. Смоленська, будинок 31-33, літера «Б» у м. Києві, яке належить ПП «Ком-Інвестбуд» та яке було орендоване позивачем для здійснення господарської діяльності, бухгалтерська документація позивача під час проведення опису майна та арешту цього нежитлового приміщення.

Крім того, судами попередніх інстанцій зазначено, що дії податкового органу, в разі, якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з відсутністю визначених законодавством первинних документів, регламентовані пп. 4.3.1 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями), відповідно до якого, якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з не веденням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена за непрямим методом. Цей метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.

Однак, судами попередніх інстанцій під час розгляду справи не враховано вимог пп. 4.3.3 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями), в якому закріплено, що методика визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами затверджується законом і є загальною для всіх платників податків. Порядок застосування непрямих методів визначення суми доходів фізичної особи визначається з урахуванням норм закону з питань оподаткування доходів фізичних осіб. Постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2002 року № 697 затверджено Методику визначення сум податкових зобов'язань непрямими методами, але ця постанова втратила чинність згідно постанови Кабінету Міністрів України від 20.08.2005 року № 788, отже на час виникнення спірних правовідносин методика законодавчо встановлена не була.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що на підставі ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справі підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду першої інстанції слід врахувати викладене, застосувати при оцінці доводів сторін норми матеріального права, які повинні бути застосовані, і вирішити спір згідно із законодавством.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби - задовольнити частково.

Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 10.06.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2013 року у справі № 826/1185/13-а - скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: (підпис) І.О. БухтіяроваСудді: (підпис) М.І. Костенко (підпис) І.В. ПриходькоЗ оригіналом згідно