Ухвала суду № 43531586, 31.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" березня 2015 р. м. Київ К/800/67988/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Муравйова О.В.

за участю секретаря: Іванова Д.О.

представників:

позивача: Сидоренко С.І.

відповідача: Каленик О.М., Вороніної В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Промислово-технічної компанії у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Агромат»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.09.2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2014 року

у справі № 826/12844/14

за позовом Промислово-технічної компанії у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Агромат»

до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Промислово-технічна компанія у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Агромат» (далі по тексту - позивач, ПТК ТОВ «Агромат») звернулась з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників (далі по тексту - відповідач) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.09.2014 року в задоволенні позовних вимог ПТК ТОВ «Агромат» відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2014 року апеляційну скаргу ПТК ТОВ «Агромат» залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Позивач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

У запереченні на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу ПТК ТОВ «Агромат» залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку договору спільної діяльності від 25.05.2007 року № 25/05 між ПТК ТОВ «Агромат» та Обслуговуючим гаражним автокооперативом «Науковець» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 25.05.2007 року по 14.04.2014 року, за результатами якої складено акт від 23.05.2014 року № 572/28-10-39-20/592739785.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено п. 153.14 ст. 153 Податкового кодексу України з урахуванням пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, а саме: занижено податок на прибуток - 28 500,00 грн. та п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України з урахуванням пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, абз. 2 пп. 196.1.7 п. 196.1 ст. 196 Податкового кодексу України, занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість - 60242,00 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 05.06.2014 року № 0000423920, яким ПТК ТОВ «Агромат» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 75 303, 00 грн. (за основним платежем - 60 242, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 15 061, 00 грн.) та № 0000433920, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму - 35 625, 00 грн., (за основним платежем - 28 500, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 7 125, 00 грн.).

За результатами адміністративного оскарження, зазначені податкові повідомлення-рішення податковими органами залишено без змін, а скарги позивача без задоволення.

Суд першої інстанції, рішення якого залишено без змін судом апеляційної інстанції, дійшов висновку про обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суду не може погодитись з такими висновками судів, вважаючи їх передчасними та такими, що винесені з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України (далі - ПК України) (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначену на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно п. 153.14 ст. 153 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) спільна діяльність без створення юридичної особи провадиться на підставі договору про спільну діяльність, облік результатів спільної діяльності ведеться платником податку, уповноваженим на це іншими сторонами згідно з умовами договору, окремо від обліку господарських результатів такого платника податку.

Підпунктом 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до вимог пп. 196.1.7 п. 196.1 ст. 196 ПК України, при здійсненні спільної (сумісної діяльності) передача товарів (робіт, послуг) на окремий баланс платника податку, уповноваженого договором вести облік результатів такої спільної діяльності, вважається постачанням таких товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, 25.05.2007 року між ПТК ТОВ «Агромат» (компанія) та Обслуговуючим гаражним кооперативом «Науковець» (кооператив) було укладено договір № 25/05, відповідно до умов якого компанія та кооператив зобов'язуються об'єднатися та спільно діяти з метою будівництва багатоповерхового паркінгу (гаражу) на земельній ділянці по вул. Булаховського, 4 у Святошинському районі м. Києва.

Згідно державного акту на право постійного користування землею від 25.10.1994 року вищевказана земельна ділянка належить Обслуговуючому гаражному кооперативу «Науковець».

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.04.2013 року у справі № 826/2986/13-а Обслуговуючий гаражний кооператив «Науковець» припинено 11.12.2013 року.

Згідно актів приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 31.12.2013 року позивачем зараховано на баланс підприємства нежитлові приміщення, а саме: нежитлова будівля (літера Г) площею 89,3 кв. м. (інвентарний № 000008120), нежитлова будівля (літера Д) площею 430,7 кв. м. (інвентарний № 000008120), які розташовані на земельній ділянці по вул. Булаховського, 4 у Святошинському районі м. Києва, що належить Обслуговуючому гаражному кооперативу «Науковець» на праві постійного користування.

Суд першої інстанції, рішення якого залишено без змін судом апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову ПТК ТОВ «Агромат» виходив з того, що оскільки повернення вкладу Обслуговуючому гаражному кооперативу «Науковець» у вигляді права користування на земельну ділянку є неможливим (через припинення), то вклад Обслуговуючого гаражного кооперативу «Науковець» у вигляді права користування земельною ділянкою є прибутком ПТК ТОВ «Агромат» та підлягає оподаткуванню. Крім того, суди зазначили, що фактичний розмір внесеного вкладу у вигляді права користування земельною ділянкою складає 150 000, 00 грн. та підлягає оподаткуванню.

Відповідно до вимог ст. 92 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Згідно ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 193 ЗК України передбачено, що державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Відповідно до вимог ст. 195 ЗК України основними завданнями ведення державного земельного кадастру є:

а) забезпечення повноти відомостей про всі земельні ділянки;

б) застосування єдиної системи просторових координат та системи ідентифікації земельних ділянок;

в) запровадження єдиної системи земельно-кадастрової інформації та її достовірності.

Таким чином, до Державного земельного кадастру вноситься інформація про права власності, права користування землею та договорів на оренду землі, а також інформація щодо правового режиму земель в контексті зонування територій населених пунктів, на території яких розташовані земельні ділянки.

Проте, приймаючи рішення у справі, судами попередніх інстанцій взагалі не було з'ясовано та встановлено належними та допустимими доказами обставини щодо правового статусу спірної земельної ділянки.

Крім того, судами при вирішенні даної справи не досліджувалось питання чи передавав Обслуговуючий гаражний кооператив «Науковець» право користування земельною ділянкою у спільну діяльність, чи відмовлявся Обслуговуючий гаражний кооператив «Науковець» від спірної земельної ділянки на користь ПТК ТОВ «Агромат», та чи була досягнута мета договору про спільну діяльність.

Також, суди не дослідили та не розглянули питання щодо переходу права користування спірною земельною ділянкою від Обслуговуючого гаражного кооперативу «Науковець» до ПТК ТОВ «Агромат» або до договору про спільну діяльність.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно акту перевірки, відповідач зазначає, що у ПТК ТОВ «Агромат» виник прибуток у розмірі 150 000 грн. через неповернення Обслуговуючому гаражному кооперативу «Науковець» його вкладу та дійшов висновку про нарахування позивачу податку на прибуток.

Суди попередніх інстанцій погодились з таким висновком відповідача, зазначили, що фактичний розмір внесеного вкладу у вигляді права користування земельною ділянкою складає 150 000 грн., в той же час, при вирішенні даної справи суди не з'ясували чи здійснював Обслуговуючий гаражний кооператив «Науковець» вклад у договір про спільну діяльність у вигляді права користування земельною ділянкою.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 7 КАС України одним з принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи

Частиною 5 ст. 11 КАС України передбачено, що суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Відповідно до вимог п. 1, п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 161 КАС України під час прийняття постанови суд вирішує: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; чи належить задовольнити позовні вимоги або відмовити в їх задоволенні.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 163 КАС України в мотивувальній частині постанови суду зазначаються встановлені судом обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви, з яких суд виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.

Однак, судами першої та апеляційної інстанції при вирішенні даної справи не було належним чином повно та всебічно досліджено матеріали справи, не було враховано, та прийнято до уваги вищевказане, а також не надано оцінки зазначеним вище обставинам.

Викладене свідчить про порушення судами вимог статті 159 КАС України, якою передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Касаційна ж інстанція згідно з ч. 2 ст. 220 КАС України не може досліджувати докази, встановлювати або визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи викладене, касаційна інстанція на підставі ст. 227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, порушень норм процесуального права, у зв'язку з чим оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення спору по суті.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Відповідно до вищевикладеного, касаційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Промислово-технічної компанії у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Агромат» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.09.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2014 року - скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак О.В. Муравйов