Ухвала суду № 43531495, 25.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.03.2015р. м. Київ К/9991/25815/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

за участю: секретаря Кохан О.С.,

представника позивача Колосовського Ю.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції міста Дніпропетровська на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2012 по справі №2а-10898/10/0470 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аберон ЛТД» до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції міста Дніпропетровська про скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.04.2011 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Аберон ЛТД» до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції міста Дніпропетровська про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2012 постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.04.2011 скасовано та прийнято нову постанову про задоволення позовних вимог. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 25.08.2010 №0007241501/0.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Лівобережна міжрайонна державна податкова інспекція міста Дніпропетровська 03.04.2012 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 15.05.2012 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2012 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, підпункту 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», статей 7, 11, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Лівобережною міжрайонною державною податковою інспекцією міста Дніпропетровська проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку декларації з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Аберон ЛТД» за червень 2010 року щодо достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпунктів 7.7.5, 7.7.7, 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Так, перевіркою встановлено, що в декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Аберон ЛТД» задекларована сума бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів в розмірі 1057469,00грн., яка утворилась в результаті в результаті нарахування податкового кредиту в сумі 1058333,00грн., сформованого в внаслідок придбання основних фондів на загальну суму 6350000,00грн.

Висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтується на тому, що за останні 12 календарних місяців (з липня 2009 року по червень 2010 року) Товариство з обмеженою відповідальністю «Аберон ЛТД» мало обсяги оподатковуваних операцій в розмірі 5083,00грн., а тому не має права на отримання бюджетного відшкодування.

За результатами перевірки Лівобережною міжрайонною державною податковою інспекцією міста Дніпропетровська складено акт від 11.08.2010 №6695/15-2/33858099 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.08.2010 №0007241501/0, яким позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації за червень 2010 року у розмірі 1057469,00грн.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені Законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до положень підпункту 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не має права на отримання бюджетного відшкодування особа, яка була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів за рішенням Кабінету Міністрів України); мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів.

При цьому, зазначений підпункт Закону України «Про податок на додану вартість» не пов'язує право платника податку на бюджетне відшкодування з відображенням на балансі підприємства надходження (придбання, створення) основних засобів (на рахунку №10).

Згідно з підпунктом 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, податковий кредит у травні 2007 року був сформований позивачем за результатами господарської операції з придбання Дитячого оздоровчого комплексу «Юність» у Відкритого акціонерного товариства «Дніпроспецбуд» вартістю 6350000,00грн. (в тому числі ПДВ 1058333,33грн.). Зазначений комплекс використовувався позивачем у власній господарській діяльності.

Таким чином, зважаючи на те, що мета придбання комплексу відповідає виду діяльності товариства, а також, в розумінні підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є основними засобами, судом першої інстанції обґрунтовано відхилено доводи податкового органу, колегія суддів вважає, що висновок суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.08.2010 №0007241501/0 є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, та частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції міста Дніпропетровська залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2012 по справі №2а-10898/10/0470 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв