Ухвала суду № 43531442, 16.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2015 року м. Київ К/9991/41987/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:ГоловуючогоНечитайло О.М.СуддівЛанченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 листопада 2011 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2012 року

у справі № 2а-11272/11/2670

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство «Укртранснафта» (далі - Позивач) звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (далі - Відповідач) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Окружний адміністративний суду м. Києва постановою від 02 листопада 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2012 року, позовні вимоги задовольнив, визнав нечинними та скасував податкові повідомлення-рішення від 13 грудня 2010 року № 0003444120/0 та від 25 лютого 2011 року № 0003444120/1.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач на адресу суду касаційної інстанції надіслав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили такі фактичні обставини справи.

Податковий орган провів невиїзну документальну перевірку позивача з питань своєчасності сплати податку на прибуток у листопаді 2010 року, про що склав акт від 03 грудня 2010 року №626/41-20/31570412, яким встановив порушення позивачем вимог підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме - несвоєчасну сплату податку на прибуток у розмірі 3 358 258,00 грн. відповідно до постанови Київського апеляційного адміністративного суду України від 28 вересня 2010 року у справі №6/31/09.

За результатами проведеної перевірки податковий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 13 грудня 2010 року № 0003444120/0, яким за затримку на 38 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання у розмірі 3 358 258,00 грн., застосував штраф у розмірі 671 651,60 грн.

За результатами апеляційного узгодження вказаного податкового повідомлення-рішення, податковий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 25 лютого 2011 року №0003444120/1, аналогічне за змістом.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Застосовуючи до позивача штраф у розмірі 671 651,60 грн., податковий орган виходив з того, що підприємством в порушення вимог підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» несвоєчасно проведено сплату податку на прибуток у розмірі 3 358 258,00 грн., визначеного податковим повідомленням-рішенням від 09 вересня 2008 року №0001574120/0.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач платіжним дорученням від 19 листопада 2010 року №3525 сплатив узгоджене податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 3 358 258,00 грн., визначене у податковій декларації за 9 місяців 2010 року.

При цьому, податковим органом самостійно зараховано суму податку на прибуток, яка сплачена позивачем, у рахунок сплати зобов'язань визначених податковим повідомленням-рішенням від 09 вересня 2008 року № 0001574120/0.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність таких дій податкового органу та вважає за необхідне зазначити, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України, належить виключно платнику податків, тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документу із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Виходячи із змісту п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, та зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації.

Таким чином, платник податку, самостійно визначивши та перерахувавши до бюджету суми з податку на додану вартість, виконує своє зобов'язання зі сплати цього податку за визначений ним період.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначена рівність бюджетних інтересів. З цією метою визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Утім, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу, передбаченого п.п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, і серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

З наведеного випливає, що податковий орган не мав права самостійно змінювати призначення платежу визначеного платником податків, а тому визначення періоду, протягом якого відбулася затримка сплати узгодженого податкового зобов'язання, виходячи із дати погашення позивачем інших зобов'язань, є помилковим.

Крім того, як встановлено попередніми судовими інстанціями, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08 серпня 2011 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2010 року у справі № 6/31/09, на яку посилається відповідач, як на підставу правомірності застосування штрафу, скасовано та залишено в силі рішення суду першої інстанції від 14 квітня 2009 року, яким частково визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 09 вересня 2008 року №0001574120/0.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно протиправності спірних податкових повідомлень-рішень, якими до позивача застосовано штрафу у розмірі 671 651,60 грн. за порушення строку сплати узгоджених податкових зобов'язань та наявність правових підстав для їх скасування.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 листопада 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2012 року у справі № 2а-11272/11/2670 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяНечитайло О.М. СуддіЛанченко Л.В. Пилипчук Н.Г.