Ухвала суду № 43531441, 16.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2015 року м. Київ К/9991/51975/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:ГоловуючогоНечитайло О.М.СуддівЛанченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 листопада 2011 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2012 року

у справі № 2а-14207/11/2670

за позовом Державного підприємства «Державний академічний оркестр «РадіоБенд Олександра Фокіна»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Державне підприємство «Державний академічний оркестр «РадіоБенд Олександра Фокіна» (далі - Позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі - Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 15 листопада 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2012 року, позовні вимоги задовольнив, визнав протиправним і скасував податкове повідомлення-рішення від 21 вересня 2011 року №0003272202, а також стягнув на користь позивача з Державного бюджету України 3,40 грн. судового збору.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач на адресу суду касаційної інстанції надіслав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили такі фактичні обставини справи.

Податковий орган провів виїзну документальну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства України, про що склав акт від 09 вересня 2011 року № 239/22-02/33403283, яким встановив порушення позивачем вимог статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме - неповернення валютних цінностей у розмірі 350 000,00 Євро по контракту від 04 серпня 2010 року №10004, укладеному з фірмою «VAN HOOL N.V./S.A.» (Бельгія).

За результатами проведеної перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21 вересня 2011 року №0003272202, яким за порушення терміну розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності позивачу нараховано пеню у розмірі 1 914 299,00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Висновки акту перевірки про порушення позивачем терміну розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності ґрунтується на тому, що станом на 09 вересня 2011 року придбаний позивачем у іноземного контрагента товар (автобус для гастрольних турів) на митну територію України не надійшов, оскільки відсутня ВМД (типу ІМ-40), і при цьому відсутній висновок органу виконавчої влади з питань економічної політики про продовження термінів розрахунків в іноземній валюті, а сплачені валютні кошти не повернені.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що датою імпорту слід вважати дату надходження товару на митну території України, що є фактичним перетином товаром митного кордону України.

Як вбачається з матеріалів справи, 04 серпня 2010 року між позивачем (Покупець) та фірмою «VAN HOOL N.V./S.A.» (Королівство Бельгія) (Продавець) укладено контракт №10004 на поставку (закупівлю) автобусу для гастрольних турів HOOL Т917 АSТРОN coach №53111» за ціною 350 000,00 Євро, згідно за опціями та комплектацією, зазначеними в додатку №1.

Відповідно до умов зазначеного контракту, сторони виконують свої обов'язки за контрактом у два етапи: 1) надіслання Покупцеві рахунку на оплату 30% від загальної вартості контракту та сплата Покупцем зазначеного рахунку; 2) здійснення поставки на умовах DAF державний кордон України (згідно Інкотермс-2000) та остаточна сплата Покупцем 70% вартості контракту не пізніше ніж через 10 банківських днів з дати отримання інвойсу та підписання акта прийому-передачі товару.

Згідно із платіжним дорученням в іноземній валюті від 22 вересня 2010 року №1, позивачем здійснено авансовий платіж на користь Продавця у розмірі 105 000,00 Євро, який проведено банком 23 вересня 2010 року.

Сторонами контракту 04 жовтня 2010 року складено акт прийому-передачі товару (автобусу), а 08 жовтня 2010 року позивачем проведено остаточний розрахунок з контрагентом у розмірі 245 000,00 Євро, про що свідчить платіжне доручення в іноземній валюті №2 з відмітками банківської установи про проведення платежу.

Оскільки авансовий платіж за зовнішньоекономічним імпортним контрактом від 04 серпня 2010 року № 10004 здійснено 23 вересня 2010 року, то граничний день завершення імпортної операції із ввезення товару на територію України (надходження товару) 22 березня 2011 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання контракту фірмою HOOL N.V./S.A.» здійснено поставку товару (переміщення своїм ходом), який перетнув митний кордон України в напрямку України 14 листопада 2010 року та, знаходячись під митним контролем, був спрямований до митного органу за призначенням Київської регіональної митниці для проведення митних процедур, про що свідчать копії попереднього повідомлення на митницю від 14 листопада 2010 року, інвойсу від 04 жовтня 2010 року № 2010/1000004, міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) від 11 листопада 2010 року із штампами Ягодинської митниці та Київської регіональної митниці.

Згідно ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», імпорт (імпорт товарів) - купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями Україні, розташованими за її межами.

Згідно ст. 2 цього Закону, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» встановлено, що порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 та 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Отже, визначальною умовою при нарахуванні контролюючим органом пені є кількість днів затримки поставки товару.

Моментом здійснення імпорту, згідно ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Відповідно до п. 2 ст. 1 Митного кодексу України, ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України - це сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.

Приписами ст. 70 Митного кодексу України встановлено, що метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів і транспортних засобів. Митне оформлення здійснюється посадовими особами митного органу.

Операції митного оформлення, порядок їх здійснення, а також форми митних декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів і транспортних засобів, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Перебування під митним контролем товарів неможливе без їх фактичного ввезення на Україну і при цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, основою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідних документів, на якому постановлено відтиск штампу «під митним контролем» з відповідною датою, який засвідчує факт і дату митного кордону України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що імпортований за контрактом від 04 серпня 2010 року № 10004 товар перетнув митний кордон України 14 листопада 2010 року, тобто з цього ж дня він перебуває під митним контролем, а отже поставка товару (продукції) на територію України відбулася в межах 180-денного строку, встановленого статтею 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» і висновок центрального органу з питань економічної політики не потребується.

За встановленого судами попередніх інстанцій факту та дати фактичного переміщення вантажу через митний кордон України, висновки податкового органу про порушення позивачем граничних строків поставки товару є безпідставними.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність прийнятого податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення та наявність правових підстав для його скасування.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 листопада 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2012 року у справі № 2а-14207/11/2670 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяНечитайло О.М. СуддіЛанченко Л.В. Пилипчук Н.Г.