Ухвала суду № 43531423, 26.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2015 року м. Київ К/800/52995/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя-доповідач Кочан В.М., судді Пасічник С.С. , Швець В.В. , розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.03.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2014р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області про визнання незаконним та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області з вимогами про часткове визнання незаконним та скасування Наказу № 191 о/с від 26.06.2013р., поновлення на роботі та стягнення з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області 2000,00 гривень за завдану неправомірними діями моральну шкоду.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.03.2014р. відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2014р. апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.03.2014р. залишено без змін.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області № 191 о/с від 26.06.2013р. прийнятий з дотриманням норм чинного законодавства, позивач був звільнений за досягненням граничного віку, встановленого п. 7 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України № 114 від 29.07.1991р. для перебування в запасі осіб, які мають відповідні військові звання, у зв'язку із поданням позивачем рапорту про звільнення.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати судові рішення та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про відхилення касаційної скарги з урахуванням наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 з 30.11.1994р. перебував на службі в органах внутрішніх справ України. Наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області № 201 о/с від 10.10.2011р. позивача призначено начальником відділу комплектування управління кадрового забезпечення Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області. Наказом № 337 о/с від 28.12.2012р. у відповідності до п. 7 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України № 114 від 29.07.1991р. та на підставі рапорту ОСОБА_2 продовжено термін служби до 01.01.2014р.

25.06.2013р. позивачем подано рапорт начальнику Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області про звільнення його з органів внутрішніх справ України у зв'язку із погіршенням стану здоров'я та наявною вислугою років, необхідною для призначення пенсії, а також про надання перед звільненням частини невикористаної відпустки за 2013 рік та невикористані чергові відпустки (їх частини) за попередні роки.

Наказом Начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області № 191 о/с від 26.06.2013р. позивача звільнено з органів внутрішніх справ України у відставку з 27.06.2013р. відповідно до п. 65 «а» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України № 114 від 29.07.1991р.

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про міліцію" та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України № 114 від 29.07.1991р.

Відповідно до п. 7 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР №114 від 29.07.1991р. (з подальшими змінами), передбачено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу, залежно від присвоєних їм спеціальних звань, перебувають на службі в органах внутрішніх справ до такого віку: особи середнього і старшого начальницького складу, за винятком полковників міліції та полковників внутрішньої служби - 45 років.

Згідно з п. 8 "Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ" особи середнього, старшого і вищого начальницького складу, які досягли встановленого для них пунктом 7 цього Положення віку, підлягають звільненню в запас з постановкою на військовий облік або у відставку.

При необхідності на службі в органах внутрішніх справ можуть бути залишені на строк до п'яти років: особи середнього і старшого начальницького складу до полковника міліції та полковника внутрішньої служби включно - начальниками, яким надано право призначати їх на посаду.

Особи середнього, старшого і вищого начальницького складу, залишені на службі в органах внутрішніх справ понад граничний вік перебування на службі, можуть бути звільнені в запас Збройних Сил або у відставку до закінчення строку, на який вони були залишені на службі.

Згідно з п.п. "а" п. 65 "Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ" особи рядового і начальницького складу звільняються зі служби у відставку (із зняттям з військового обліку) за віком - при досягненні граничного віку, встановленого п. 7 цього Положення та Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" для перебування в запасі осіб, які мають відповідні військові звання.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 25.06.2013р. позивачем з власної ініціативи було подано рапорт про звільнення з органів внутрішніх справ. Наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області № 280 о/с від 03.09.2013р. внесено частково зміни в наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області № 191 о/с від 26.06.2013р., а саме змінено дату звільнення з 27.06.2013р. на 08.08.2013р. та нараховано позивачу грошове забезпечення за період з 28.06.2013р. по 08.08.2013р. з урахуванням щомісячної премії за вказаний період у розмірі 60% грошового забезпечення та матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

27.09.2013р. наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області № 306 о/с скасовано наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області № 280 о/с від 03.09.2013р. та внесено зміни в наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області № 191 о/с від 26.06.2013р., а саме: змінено дату звільнення з 27.06.2013р. на 21.08.2013р., нараховано позивачу грошове забезпечення за період з 27.06.2013р. з урахуванням щомісячної премії за вказаний період у розмірі 60 % грошового забезпечення та матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Зазначені зміни до наказу про звільнення позивача обумовлено включенням до вислуги років терміну невикористаної чергової відпустки за 2012 та 2013 роки, та відповідно на виконання абз. 2 п. 56 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, яким безпосередньо передбачено право позивача на чергову відпустку у рік звільнення.

Таким чином, доводи скаржника про невикористання ним у повному обсязі чергових відпусток за період з 1997 року по 2011 рік спростовуються встановленими судами матеріалами, а саме довідкою Старокостянтинівського РВ УМВС України в Хмельницькій області від 13.11.2013р. № 12936, листом Національної академії внутрішніх справ України МВС України ВІД 10.12.2013р. № 46/6720, довідкою УМВС України у Хмельницькій області від 12.11.2013р. за № 79, наказами Управління УМВС України на Південно-Західній залізниці від 29.08.2003р. № 57 о/с та від 05.01.2005р. № 4 о/с, від 01.08.2005р. № 87 о/с та від 31.07.2006р. № 89 о/с, листом Національної академії внутрішніх справ України МВС України від 10.12.2013р. № 46/6720.

Зважаючи на викладене, суди дійшли правильних висновків про обґрунтованість наказу від 27.09.2013р. про продовження терміну перебування на службі в органах внутрішніх справ із здійсненням відповідних виплат.

Колегія суддів погоджується з висновками судів про дотримання відповідачем процедури звільнення позивача та правомірність виданого наказу № 191 о/с від 26.06.2013р.

Відповідно до п. 68 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України №114 від 29.07.1991р. особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.

Підставою для звільнення позивача слугувало досягнення ним граничного віку, що, в свою чергу, унеможливлює проходження ним служби в органах внутрішніх справ. Вимога встановлена п. 68 вказаного положення стосується безпосередньо осіб які мають намір звільнитись із органів внутрішніх справ на підставі п.п. «ж» п. 63 та 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.

Можливість проходження військово-лікарської комісії позивачем, підтверджується наявним в матеріалах справи копії корінця направлення на медичне обстеження, який безпосередньо містить відмітку позивача про отримання такого направлення у червні 2013 року.

Доводи скаржника про оформлення звільнення без попереднього розгляду на засіданні кадрової комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області спростовуються наступним.

Згідно з Положенням про кадрову комісію, затвердженим наказом МВС України №1113 від 11.09.2012р., кадрова комісія МВС України є дорадчим і аналітичним органом, який створюється для контролю з виконання законів України, указів Президента України, нормативних актів Кабінету Міністрів України, міністерств, що стосуються діяльності органів внутрішніх справ, а також вимог, наказів, вказівок, рішень колегії МВС України щодо організації кадрової роботи з питань звільнення та призначення на посади номенклатури міністерства, продовження терміну служби працівникам, які досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ.

Пунктом 3.4 Методичних рекомендацій з питань проходження служби в органах внутрішніх справ особами рядового і начальницького складу, які досягли граничного віку перебування на службі встановлено, що у разі самостійного подання особою начальницького складу рапорту про звільнення з органів внутрішніх справ у зв'язку із досягненням граничного віку перебування на службі відповідне рішення приймається без розгляду кадрової комісії.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України зокрема органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, надали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.03.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2014р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтями 235-237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач Кочан В.М.

судді

Пасічник С.С.

Швець В.В.