Ухвала суду № 43531300, 16.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.03.2015р. м. Київ К/800/16599/14

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач) Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г. при секретарі судового засідання Міщенко Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.01.2014 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2014 року

у справі № 816/2592/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства «Полтаваобленерго»

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Публічне акціонерне товариство «Полтаваобленерго» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.01.2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2014 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби від 19.02.2013 року № 0000272310.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

У запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами скаржника не погоджується, просить залишити без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

В судовому засіданні представник позивача проти касаційної скарги заперечував та просив у її задоволенні відмовити. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасника процесу, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання діючого податкового законодавства України по результатах взаємовідносин з TOB «Східна регіональна енергетична компанія» та ТОВ «OB Енергомаш-Інвест» за 2009-2011 роки, відповідачем складено акт від 04.02.2013 року № 477/22.04-22/00131819, яким встановлено порушення, зокрема, п.п. 7.4.1, 7.4.2, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено суму податкового кредиту в розмірі 1 105 453, 00 грн.

На підставі акта перевірки 19.02.2013 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000272310, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 789 239, 00 грн. за основним платежем та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 197 310, 00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що стосовно податкового обліку господарських операцій ПАТ «Полтаваобленерго» в 2009 році з TOB «Східна регіональна енергетична компанія» відповідачем податкове повідомлення-рішення не приймалось.

За результатами адміністративного оскарження скарга позивача залишена без задоволення, а дане податкове повідомлення-рішення - без змін.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення став висновок податкового органу щодо нереальності господарських операцій позивача з TOB «OB «Енергомаш-Інвест».

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку щодо відсутності порушень позивачем вимог податкового законодавства, реальності господарських операцій та неправомірного прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, зважаючи на таке.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В силу пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

При цьому для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в перевіряємому періоді позивач мав фінансово-господарські відносини з TOB «OB «Енергомаш-Інвест» на підставі договорів поставки.

Встановлено, що матеріалами справи підтверджується реальність господарських операцій позивача з даним контрагентом, зокрема, податковими накладними, накладними, рахунками, платіжними дорученнями, даними складського обліку по оприбуткуванню та відпуску для подальшого використання поставлених товарно-матеріальних цінностей, регістрами бухгалтерського обліку, прибутковими ордерами, сертифікатами якості на отриману продукцію, калькуляціями.

Постачання (перевезення) придбаних у TOB «OB «Енергомаш-Інвест» товарно-матеріальних цінностей здійснювалось на умовах відповідних договорів на адресу: м. Полтава, вул. Старий Поділ, 5, ВАТ «Полтаваобленерго», та його вартість входила до ціни товару.

Використання у власній господарській діяльності позивачем отриманих товарно-матеріальних цінностей підтверджується, зокрем, аналізом руху ТМЦ з чітким визначенням отриманих від TOB «Енергомаш-Інвест» ТМЦ по накладних з прив'язкою до номенклатурних назв, вартості, їх рух по складу позивача, спрямування на конкретні філії, використання на певні конкретні цілі та відповідне їх списання, що містяться в матеріалах справи, актами списання, подорожніми листами, накладними на внутрішнє переміщення, інвентаризаційними описами.

На момент здійснення даних господарських операцій контрагент позивача був зареєстрований як платники податку на додану вартість та мав право виписувати податкові накладні, порушень при оформленні первинних документів у ході проведення перевірки не встановлено.

Крім того, за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та використання їх у власній господарській діяльності, ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару.

Посилання відповідача на порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва відносно гр. ОСОБА_4 за ознаками складу злочину, передбаченого частиною третьою ст. 27, частиною п'ятою ст. 205, частиною третьою ст. 212 Кримінального кодексу України, а також відносно посадових осіб контрагента позивача за ознаками складу злочину, передбаченого частиною третьою ст. 212 Кримінального кодексу України, є необґрунтованим та, з урахуванням частини четвертої статті 72 КАС України, не може бути доказом на спростування факту реального виконання господарських операцій.

Доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно посадових осіб позивача чи його контрагентів, який би набрав законної сили, під час розгляду справи, податковим органом не надано.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено обґрунтовані рішення, які постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.

Стаття 224 КАС України передбачає, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 230 КАС України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення, а Полтавського окружного адміністративного суду від 24.01.2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2014 року у справі № 816/2592/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук