Ухвала суду № 43531287, 16.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" березня 2015 р. м. Київ К/800/65491/13

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Обрій»

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.09.2013 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2013 року

у справі № 816/3078/13-а

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Обрій»

до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області,

третя особа Фізична особа-підприємець ОСОБА_4,

про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Обрій» звернулось до суду з адміністративним позовом до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.09.2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2013 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку із неприбуттям в судове засідання належним чином повідомлених осіб, які беруть участь у справі, ця справа розглядалася у порядку письмового провадження згідно із статтею 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами документальної позапланової перевірки СТОВ «Обрій» з питань правомірності проведених господарських відносин з ФОП ОСОБА_4 за період з 01.11.2012 року по 30.11.2012 року, відповідачем складено акт від 02.04.2013 року №467/22/30891196, яким встановлено порушення позивачем п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 209.2 ст.209 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 58 213, 35 грн., у тому числі за листопад 2012 року - 58 213, 35 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем 18.04.2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000482200, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем: податок на додану вартість на суму 72 766, 69 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Згідно пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Пунктом 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України передбачено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Згідно із п. 79.3 ст. 79 Податкового кодексу України присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Решетилівським відділенням Полтавської МДПІ на адресу СТОВ «Обрій» направлено запит від 24.01.2013 року №115/10/15.1-34 щодо надання пояснень та підтверджуючих документів по взаємовідносинах з контрагентом ФОП ОСОБА_4, а саме: податкових та видаткових накладних, актів прийому-передачі, актів виконаних робіт, договорів, платіжних доручень.

На відповідний запит позивачем супровідним листом від 25.01.2013 року №13 надано податковому органу копії підтверджуючих документів по взаєморозрахунках з даних контрагентів без надання відповідних пояснень, що стало підставою для прийняття начальником податкового органу наказу від 01.04.2013 року №343 «Про проведення документальної позапланової перевірки СТОВ «Обрій» з питань формування податкового кредиту та податкового зобов'язання за період з 01.11.2012 року по 30.11.2012 року», яким передбачено провести дану перевірку з 02.04.2013 року.

Цей наказ було надіслано на адресу СТОВ «Обрій» 01.04.2013 року.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо належного повідомлення платника податків про проведення даної перевірки.

Згідно п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Проте відповідачем не було надано доказів вручення позивачу наказу про проведення перевірки перед початком її проведення.

Як свідчать матеріали справи, копії наказу та повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки - 02.04.2013 року позивачем отримано 05.04.2013 року, тобто після закінчення перевірки.

Крім того, судами не з'ясовано на яких підставах відповідно до наявних у матеріалах справи письмових пояснень конверти із відповідними документами у позивача вилучено працівником поштового зв'язку після їх вручення.

Враховуючи правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 27.01.2015 року у справі 21-425а14, колегія суддів зазначає, що з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 та п. 79.2 ст.79 Податкового кодексу України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

В даному випадку слід зазначити, що здійснення перевірки є необхідною передумовою для винесення податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами. Тому за відсутності проведеної перевірки як юридичного факту у контролюючого органу відсутні компетенція на винесення податкового повідомлення-рішення.

Водночас, у разі визнання невиїзної перевірки протиправною з процедурних підставі така перевірка відсутня як юридичний факт. При цьому висновки, викладені в акті перевірки, визнаної протиправною, не повинні оцінюватися судом по суті.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення судами встановлено, що позивачем у листопаді 2012 року віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 58 213, 35 грн. за наслідками здійснення господарської операції з придбання у ФОП ОСОБА_4 товарно-матеріальних цінностей (дизельного палива) на загальну суму 349 280, 10 грн. згідно із договором поставки нафтопродуктів від 28.11.2012 року №47.

На підтвердження виконання даної господарської операцій в матеріалах справи наявний договір поставки нафтопродуктів, договір про надання послуг по зберіганню нафтопродуктів від 28.11.2012 року, рахунок-фактура, виписка по рахунку, платіжне доручення, податкова накладна, видаткові накладні, накладна, паспорт та свідоцтво відповідності на дизельне паливо, акт про приймання матеріалів, товарно-транспортна накладну, реєстр облікових листів тракториста-машиніста, витяг із журналу реєстрації доручень.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відмовляючи у задоволенні позову у відповідній частині, суди попередніх інстанцій виходили зокрема, з того, що у договорі на зберігання пального від 28.11.2012, укладеного з ФОП ОСОБА_4, не вказано адресу місця, де зберігатимуться паливно-мастильні матеріали, не зазначено прізвище особи у видатковій накладній.

У даному випадку колегія суддів зазначає, що окремі недоліки в оформлені документів за наявності інших первинних документів, якими підтверджується факт реального придбання платником податків товарів/послуг, не можуть розглядатися як підстави для висновку про відсутність реального здійснення господарських операцій.

Висновки про відсутність у ФОП ОСОБА_4 на момент прийняття на зберігання дизельного палива від СТОВ «Обрій», оскільки договір на оренду ємностей укладений лише 14.12.2012 року, є необґрунтованими, з огляду на попередній факт придбання нею відповідного товару, що підтверджується матеріалами справи.

Крім того, покупець не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства. Розбіжності у документах контрагента з третіми особами не є підставою для позбавлення платника податків на податкових кредит з податку на додану вартість.

Актом про приймання матеріалів та товарно-транспортною накладною підтверджується отримання наданих на зберігання паливно-мастильних матеріалів.

Враховуючи, що судами попередніх інстанцій вищеназвані обставини враховано не було, і це призвело до не обґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обов'язків сторін у даному спорі, а також те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

При новому розгляді справи суду слід урахувати, що згідно з частиною першою статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Крім того, відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 210, 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Обрій» задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.09.2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2013 року у справі № 816/3078/13-а скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та не може бути оскаржена.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук