Ухвала суду № 43531075, 19.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2015 року м. Київ К/800/8638/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Калашнікової О.В. Васильченко Н.В. Леонтович К.Г., провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області про скасування вимоги про сплату недоїмки,-

в с т а н о в и л а:

В вересні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області про скасування вимоги про сплату недоїмки від 16 квітня 2013 року № ф 2424 в сумі 8582, 72 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2014 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з оскаржуваними судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та задовольнити позов.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивач зареєстрований в якості фізичної особи - підприємця, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця серії НОМЕР_1, є платником єдиного внеску, взятий на облік в Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області як платник страхових внесків. Також встановлено, що позивач є учасником бойових дій.

16 квітня 2013 року відповідачем винесено вимогу № Ф 2424 про сплату недоїмки, якою було зобов'язано позивача сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску, фінансових санкцій (штрафів) та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 8582,72 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідач в межах спірних відносин діяв правомірно та обґрунтовано.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктами 2, 3 частини 1 статті 1 Закону України № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини 1 статті 4 зазначеного вище Закону № 2464-VI, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності; особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями.

Відповідно п.1 ч.2 ст.6 Закону 2464-VI платники єдиного внеску зобов'язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок

Частиною 11 статті 8 Закону № 2464-VI встановлено, що єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Згідно частини 8 статті 9 Закону України № 2464-VI, платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - календарний рік.

Також слід зазначити, що визначальним для розв'язання цього спору є правильне розуміння положень частини четвертої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", якою визначено, що особи, зазначені у пункті 4 частини 1 цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, судами попередніх інстанцій зазначено, що позивач не перебуває на обліку у відповідача як пенсіонер та інвалід, що підтверджується відповідною довідкою від 13.12.2013 року. При цьому звернуто увагу на те, що станом на 01.10.2013 позивач має заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску у сумі 10970,78 грн.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що оскільки позивач з 01 січня 2011 року є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, внески до Пенсійного фонду не сплачував, вимога відповідача 16 квітня 2013 року № ф 2424 в сумі 8582, 72 грн. є правомірною.

Відповідно до ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225-229 КАС України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судові рішення постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: (підписи)