Ухвала суду № 43530699, 26.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2015 року м. Київ К/800/66895/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Бутенка В.І. (доповідач), Олексієнка М.М., Штульман І.В.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ВІО-ЛЕ" до Державної виконавчої служби України, Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції про скасування постанов,

в с т а н о в и в :

У лютому 2014 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 березня 2014 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2014 року, позов задоволено.

Визнано протиправною і скасовано постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби України Мазура Г.І. від 21 серпня 2012 року №31408850 про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ВІО-ЛЕ" виконавчого збору. Скасовано постанову державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції Карпенко Т.О. від 11 грудня 2013 року №41137313.

В касаційній скарзі прокуратура м. Києва просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права і відмовити в задоволенні позову.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами встановлено, що господарським судом Полтавської області видано наказ від 10 січня 2012 року про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ВІО-ЛЕ" (далі - боржник) на користь публічного акціонерного товариства «Піреус Банк» (далі - стягувач) коштів в розмірі 11 567 977,83 грн.

Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби України (далі - ВПВР ДВС України) Мазуром Г.І. 23 лютого 2012 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №31408850 і надано боржнику строк для добровільного виконання рішення суду.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» 15.08.2012 року ПАТ «Піреус банк МКБ» подано як стягувачем заяву про повернення йому виконавчого документа.

Головним державним виконавцем ВПВР ДВС України 21.08.2012 року винесено постанову про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 1 161 297,78 грн.

Постановою головного державного виконавця ВПВР ДВС України від 07.11.2013 року стягувачу повернуто виконавчий документ і направлено до відповідного органу ДВС на виконання постанову про стягнення з боржника виконавчого збору.

За вказаною постановою державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №41137313 від 11.12.2013 року щодо стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 1 161 297,78 грн.

Позивач, не погоджуючись з постановами відповідачів про стягнення виконавчого збору №31408850 від 21.08.2012 року і про відкриття виконавчого провадження №41137313 від 11.12.2013 року, оскаржив їх в судовому порядку.

Статтею 2 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) передбачено, що примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України, і здійснюється державними виконавцями, на підставі Закону України "Про державну виконавчу службу".

У відповідності до ч. 2 ст. 25 Закону державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Згідно з частиною 3 ст. 27 Закону у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Пунктом 1 частини 1 статті 47 Закону передбачено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо є письмова заява стягувача.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не було вчинено будь-яких дій примусового характеру, направлених на виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до ст.89 Закону України "Про виконавче провадження". Крім того, підставою для закінчення виконавчого провадження слугувало укладення угоди між стягувачем і боржником, згідно якої було припинено зобов'язання боржника. Внаслідок цього 15 серпня 2012 року з врахуванням вимог п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону стягувачем подано відповідну заяву про відмову від виконання зобов'язань боржника.

Аналізуючи зміст вказаних положень Закону України «Про виконавче провадження», якими передбачено умови стягнення виконавчого збору, колегія суддів погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій, які, врахувавши, що жодних дій примусового характеру, направлених на виконання рішення суду в примусовому порядку здійснено не було, прийняли правильне рішення про задоволення позову.

Доводи касаційної скарги зроблених цими судами висновків не спростовують.

Керуючись статями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Касаційну скаргу прокуратури міста Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 березня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

С у д д і : В.І. Бутенко

М.М. Олексієнко

І.В. Штульман