Ухвала суду № 43529781, 08.04.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2015 року Справа № 876/3235/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді - Мікули О.І.,

суддів - Курильця А.Р., Кушнерика М.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Селена" на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Селена" до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в :

09 січня 2014 року позивач - ТОВ "ТД "Селена" звернувся в суд з позовом до відповідача - ДПІ у Пустомитівському районі ГУ Міндоходів у Львівській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11 грудня 2013 року № 0001052200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 75000 грн., з яких 50000 грн. зобов'язання за основним платежем, 25000 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що позивачем виконано усі передбачені законодавством умови для формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, отриманих від контрагента ТОВ «Крафт-профі»; на момент складення податкових накладних контрагент позивача був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку та мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. Позивачем також представлено докази використання у власній господарській діяльності отриманих від ТОВ «Крафт-профі» маркетингових послуг. Таким чином, спірне податкове повідомлення-рішення прийняте неправомірно. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

ДПІ у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області подало до суду клопотання про закриття провадженя у справі у зв'язку з досягненням примирення сторін.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, тому суд вважає можливим проведення розгляду справи в їхній відсутності в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувану постанову необхідно визнати нечинною, а провадження у справі - закрити з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі висновків Акту №351/2200/36874349 від 26 листопада 2013 року за результатами проведення невиїзної позапланової документальної перевірки ТОВ «ТД «Селена» з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за серпень 2013 року щодо взаєморозрахунків з ТОВ «Крафт-профі» встановлено порушення п.198.5 ст.198 ПК України, а саме: завищено податковий кредит на суму 50000 грн. за серпень 2013 року у взаємовідносинах з ТОВ «Крафт-профі», що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 50000 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у Пустомитівському районі ГУ Міндоходів у Львівській області винесено податкове повідомлення-рішення від 11 грудня 2013 року № 0001052200, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТзОВ «Торговий дім «Селена» з податку на додану вартість на 75000 грн., з яких 50000 грн. зобов'язання за основним платежем, 25000 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з неправомірності включення до складу податкового кредиту коштів з оплати маркетингових послуг отриманих підприємством від ТОВ «Крафт-профі», витрати по яких здійснено без фактичного надання послуг, неможливістю встановити економічну ефективність для підприємства та його господарської діяльності від отриманих послуг та відсутністю вичерпної інформації про характеристику послуг, наданих вказаним контрагентом, зокрема, відсутністю в актах здачі-прийняття робіт детального опису виконаних робіт. Позивачем також не обґрунтовано використання послуг у власній господарській діяльності. За таких обставин у ТОВ «ТД «Селена» відсутні правові підстави для віднесення до складу податкового кредиту відповідних коштів.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильними, виходячи з наступного.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 зазначеного Кодексу та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 ПК України, протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (в тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п.198.6 ст. 198 ПК України).

П.44.1 ст.44 ПК України визначає, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704.

Як вбачається з матеріалів справи, 31 липня 2013 року між ТОВ «ТД «Селена» та ТОВ «Крафт-Профі» укладено договір про надання маркетингових послуг № 31/07-КП. Додатком 1 до договору сторонами оформлено технічне завдання на проведення «Дослідження ринку свіжих яблук в Україні: вирощування, зберігання, продаж 2013».

На підтвердження виконання умов договору позивачем долучено податкові накладні № 115 від 20 серпня 2012 року, № 116 від 21 серпня 2013 року, № 117 від 27 серпня 2013 року, № 276 від 28 серпня 2013 року, № 277 від 29 серпня 2013 року, акт № ОУ- 0831/01 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31 серпня 2013 року, акт № ОУ-0930/20 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30 вересня 2013 року, акт № 07-1031/01 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31 жовтня 2013 року, у яких зафіксовано надання послуг з «дослідження ринку» та копія реферату на тему «Дослідження ринку свіжих яблук в Україні: вирощування, зберігання, продаж 2013 року».

Чинне податкове законодавство не встановлює конкретного переліку первинних документів, складенням яких має оформлюватися господарська операція, та не визначає ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі, разом з тим, умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити однозначний висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання позитивного економічного ефекту.

З матеріалів справи вбачається, що представлені позивачем первинні документи не можуть у достатній мірі свідчити про реальність задекларованих господарських операцій. Зокрема, виходячи з наявних у справі матеріалів, позивачем не підтверджено обставин щодо належного виконання умов договору, а саме: акти здачі-прийняття робіт не містять детального опису виконаних робіт. Вказані акти мають знеособлений характер та не містять конкретної інформації про проведені виконавцем маркетингові дослідження, а тому не можуть бути належним доказом факту здійснення відповідних господарських операцій.

Таким чином, представлені позивачем первинні документи складені з метою приховування безтоварних операцій, що оформлялися з метою мінімізації податкових зобов'язань. Така направленість не може бути розцінена як самостійна ділова мета, а тому формування податкового кредиту від операцій з ТОВ «Крафт-профі» здійснені поза межами господарської діяльності, та не можуть відображатися в податковому обліку.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про не встановлення факту реальності виконання робіт та надання послуг за вказаним договором, що є визначальним критерієм у вирішенні даного спору.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та відсутність підстав для його скасування.

Разом з тим, 10 березня 2015 року (вх. №5955/15) апелянт повідомив суд про звернення ТОВ "ТД "Селена" до ДПІ у Пустомитівському районі ГУ Міндоходів у Львівській області з заявою про намір досягнення податкового компромісу на підставі п.7 п.п.92 р.XX ПК України.

Відповідно до ст.194 КАС України позивач може відмовитись від адміністративного позову, а сторони можуть примиритися у будь-який час до закінчення апеляційного розгляду. У разі відмови від адміністративного позову або примирення сторін суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу відповідно до вимог статей 112 і 113 цього Кодексу.

Ч. 1 ст.113 КАС України передбачає, що сторони можуть повністю або частково врегулювати спір на основі взаємних поступок. Примирення сторін може стосуватись лише прав та обов'язків сторін і предмета адміністративного позову.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу» від 25 грудня 2014 року № 63-VIII, визначено особливості уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість під час застосування податкового компромісу.

Відповідно до Підрозділу 9-2 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України, податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу. Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом.

Як вбачається з рішення ДПІ у Пустомитівському районі ДФС Міндоходів у Львівській області від 17 березня 2015 року № 18/2887/10/13-25-22-00 про погодження застосування податкового компромісу, ТОВ "ТД "Селена" на виконання п.8 підрозділу 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України відповідно до платіжного доручення №120 від 13 березня 2015 року сплачено в бюджет 2500 грн. податку на додану вартість,

Враховуючи виконання ТОВ "ТД "Селена" вимог п.8 підрозділу 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України щодо сплати 5% від загальної суми заниження податкового зобов'язання, ДПІ у Пустомитівському районі ДФС Міндоходів у Львівській області прийнято рішення про досягнення податкового компромісу.

Після досягнення податкового компромісу згідно із цим підрозділом такі зобов'язання не підлягають оскарженню та їх розмір не може бути змінений в інших податкових періодах.

У разі досягнення податкового компромісу перевірки щодо податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за уточненими операціями у наступних періодах за зазначеними податками контролюючими органами не проводяться.

Крім того, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу» від 25 грудня 2014 року № 63-VIII розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України доповнено пунктом 11-2 такого змісту: Підставою для примирення сторін на будь-якій стадії процесу є досягнення податкового компромісу щодо сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств відповідно до підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України".

Відповідно до п. 3 ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо сторони досягли примирення.

Відповідно до ч.2 ст.203 КАС України, якщо судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження в справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження в справі.

Враховуючи, що постанова Львівського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2014 року у справі № 813/68/14 є законною, колегія суддів, вирішуючи питання про правові наслідки досягнення стронами у справі примирення, дійшла висновку про наявність підстав для визнання оскаржуваної постанови нечинною та закриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст.157, 160, 197, 203, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Селена" залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2014 року у справі № 813/68/14 - визнати нечинною, а провадження в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Селена" до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення - закрити.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий О.І. Мікула

Судді А.Р. Курилець

М.П. Кушнерик