Ухвала суду № 43529726, 07.04.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2015 року Справа № 876/13451/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Хобор Р.Б., Сеника Р.П.

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Буської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року у справі за позовом Фермерського господарства «Серміш Агро» до Буської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання здійснити реєстрацію платником фіксованого сільськогосподарського податку,-

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2013 року позивач - Фермерське господарство «Серміш Агро» звернулося до суду з позовом до Буської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області, в якому просить визнати протиправним дії відповідача щодо відмови у реєстрації ФГ «Серміш Агро» як платника фіксованого сільськогосподарського податку на 2013 рік; зобов'язати відповідача зареєструвати Фермерське господарство «Серміш Агро» як платника фіксованого сільськогосподарського податку на 2013 рік.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним дії Буської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області щодо відмови у реєстрації Фермерського господарства «Серміш Агро» як платника фіксованого сільськогосподарського податку на 2013 рік та зобов'язано ОДПІ зареєструвати Фермерське господарство «Серміш Агро» як платника фіксованого сільськогосподарського податку на 2013 рік.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що на дату прийняття оскаржуваної постанови органами ДПС не прийнято жодного рішення щодо визначення та донарахування податкових зобов'язань по ПДВ чи застосування до позивача будь-яких штрафних санкцій по даному податку.

Суд першої інстанції посилається на те, що резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства, рибальства та відповідає критеріям, встановленим у п. 209.6 ст.209 ПК України, може обрати спеціальний режим оподаткування. Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України

Відповідач не провів відповідну перевірку позивача на предмет виявлення нецільового використання коштів, які би мали бути перераховані на спецрахунок, не визначив і не стягнув з позивача штрафні санкції за несвоєчасну сплату податкового боргу, тобто своїми діями підтвердив твердження позивача, що неперерахування коштів на спецрахунок виникло тільки внаслідок відсутності коштів взагалі по вині контрагентів позивача, і неперерахування коштів на спецрахунок, з якого вони можуть бути використані лише підприємством, а не бюджетом, не можна рахувати податковим боргом.

Таким чином, позивач, відповідно до вимог Податкового кодексу, подав заяву до органів ДПС про реєстрацію господарства платником фіксованого сільськогосподарського податку, однак, відповідач незаконно відмовив позивачу у реєстрації платником фіксованого сільськогосподарського податку.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її незаконною, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, Буська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Львівській області оскаржила її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року та прийняти рішення про відмову в задоволенні позову.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт вказує на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не враховано, що згідно абз.2 п.3 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум ПДВ на спеціальних рахунках, відкритих у банках, затвердженого Постановою КМ України від 12.01.2011 року № 11 с/г, підприємство перераховує суму податку на додану вартість з поточного рахунку на спеціальний рахунок у строки, встановлені п.203.2 ст.203 ПК України для перерахування суми ПДВ до державного бюджету.

Апелянт вважає, що п.209.2 ст.209 ПК України лише передбачена пільга для с/г підприємств (із спеціальним режимом оподаткування) щодо залишення сум ПДВ у розпорядженні підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. При цьому, ні ця норма, ні податкове законодавства в цілому не звільняє с/г підприємства (із спеціальним режимом оподаткування) від обов'язку дотримуватись під час перерахування коштів на спецрахунок граничних строків сплати податкових зобов'язань, визначених п.203.2 ст.203 ПК України. У протилежному випадку, невиконання с/г підприємствами вимог податкового законодавства щодо дотримання встановлених ПК України строків для перерахування ПДВ, а також фінансової санкції за їх порушення, призведе до несплати ПДВ цими підприємствами в цілому.

Таким чином, спеціальний режим сплати сільськогосподарськими підприємствами податку на додану вартість не змінює правову природу даного податку, а, отже, і обов'язків для платника податків - суб'єкта господарювання, який, будучи зареєстрованим платником ПДВ, зобов'язаний вчасно нараховувати та сплачувати ПДВ, а також нести відповідальність за порушення податкового законодавства. Іншими словами, на який би спеціальний рахунок сільськогосподарське підприємство не сплачувало ПДВ, даний податок однаково залишається податковим зобов'язанням, порядок і строки сплати якого чітко регламентовані нормами Податкового кодексу.

Апелянт стверджує, що станом на 01.01.2013 року по ФГ «Серміш Агро» рахується податковий борг в сумі 135 167,77 грн, а тому податковий орган правомірно відмовив вказаному господарству щодо реєстрації його платником фіксованого сільськогосподарського податку.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило а тому, суд апеляційної інстанції, у відповідності до п.п. 1, 2, ч.1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що 19 квітня 2006 року Буською РДА Львівської області, на підставі рішення засновника ОСОБА_1 № 1 від 12.04.2006 року та статуту ФГ «Серміш Агро» було проведено державну реєстрацію ФГ «Серміш Агро», присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 34107325, що підтверджено випискою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Позивача взято на облік в органи державної податкової служби і з 22.02.2007 року ФГ «Серміш Агро» є платником податку на додану вартість.

З 1 січня 2009 року ФГ «Серміш Агро» є сільськогосподарським підприємством, згідно свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість №200099874 НБ 063555 зареєстроване суб'єктом спеціального режиму оподаткування з 01.01.2009 року, дата початку дії свідоцтва - 11.01.2013 року.

Згідно реєстраційних документів ФГ «Серміш Агро», як сільськогосподарське підприємство, здійснює такі види діяльності по КВЕД: 01.11 - вирощування зернових та технічних культур; 01.46 - розведення свиней; 01.11 0 овочівництво, декоративне садівництво та вирощування продукції розсадників.

20 лютого 2013 року адміністрація ФГ «Серміш Агро» звернулася з письмовою заявою до Буської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Львівській області з проханням зареєструвати підприємство платником фіксованого сільськогосподарського податку на 2013 рік, однак було отримано відмову. Причина відмови - станом на 01.01.2013 рік за ФГ «Серміш Агро» рахується податковий борг в сумі 135 167,77 грн по коду платежу: 1401016.

11 та 21 березня 2013 року ФГ «Серміш Агро» звернулося із листами до ДПС України та ДПС у Львівській області про надання роз'яснення про те, чи вважається ПДВ, що не перерахований з основного на спецрахунок, податковим боргом.

Листом від 12.03.2013 року №1254/8/19-0 ДПІ у Буському районі Львівської області повідомила позивача про те, що станом на 11.03.2013 року за ФГ рахується несплачена сума ПДВ, яка згідно п.209.2 ст.209 ПК України не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні підприємства.

Оподаткування фіксованим сільськогосподарським податком сільськогосподарських товаровиробників здійснюється відповідно до глави 2 Розділу XIV Податкового Кодексу України.

Статтею 209 ПК України передбачено спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства. Резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у п. 209.6 цієї статті, може обрати спеціальний режим оподаткування.

Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 209 ПК України передбачено, що дія спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства поширюється на: вирощування зернових та технічних культур, овочівництво; декоративне садівництво та вирощування продукції розсадників, розведення свиней. Відповідно до реєстраційних документів позивача, сільськогосподарське підприємство здійснює такі види діяльності по КВЕД: _01.11 вирощування зернових та технічних культур (пп.209.17.1 п.209.17 ст.209 КВЕД-2010); 01.46 розведення свиней (пп.209.17.6 п.209.17 ст.209 КВЕД- 2010); 01.11 овочівництво, декоративне садівництво та вирощування продукції розсадників (пп.209.17.2 п.209.17. ст.209 КВЕД-2010).

Порядок нарахування, строки сплати та строки подання податкової декларації на поточний рік з фіксованого сільськогосподарського податку визначено ст.306 цього ж Кодексу.

Відповідно до п.306.1 ст.306 ПК України встановлено, що сільськогосподарські товаровиробники самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 Кодексу. Сплата податку проводиться щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця, у розмірі третини суми податку, визначеної на кожний квартал від річної суми податку (п. 306.2 ст. 306 Кодексу).

Статтею 308 ПК України визначений порядок набуття та скасування статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку. Зокрема встановлено, що сільськогосподарські товаровиробники для набуття і підтвердження статусу платника податку щороку, до 20 лютого, подають станом на 1 січня поточного року: загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку); звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - органу державної податкової служби за місцем розташування такої земельної ділянки; розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва - органам державної податкової служби за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики; відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - органам державної податкової служби за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок.

Встановлено, що на момент розгляду справи контролюючим органом - ДПІ не прийнято жодного рішення щодо визначення чи донарахування ФГ «Серміш Агро» податкових зобовязань з податку на додану вартість чи застосування до ФГ «Серміш Агро» будь-яких штрафних санкцій.

Контролюючими органом - ДПІ не проведено жодної перевірки позивача на предмет виявлення нецільового використання коштів, які би мали бути перераховані на зазначений спецрахунок, не визначено і не стягнуто з позивача штрафні санкції за несвоєчасну сплату податкового боргу. Тобто, своїми діями ДПІ підтвердила твердження позивача про те, що неперерахування коштів на спецрахунок виникло внаслідок їх відсутності - неперерахування коштів по вині контрагентів позивача. Неперерахування коштів на спецрахунок не може рахуватися податковим боргом.

На думку апеляційного суду, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що ФГ «Серміш Агро» було правомірно подано заяву до органів ДПС про реєстрацію господарства платником фіксованого сільськогосподарського податку, однак Буською ОДПІ незаконно відмовлено у реєстрації позивача платником фіксованого сільськогосподарського податку.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, а доводи апелянта на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.195, п.п.1, 2, ч.1 ст.197, ст.ст. 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Буської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року у справі №813/3174/13-а за позовом Фермерського господарства «Серміш Агро» до Буської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання здійснити реєстрацію платником фіксованого сільськогосподарського податку - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Я.С. Попко

Судді Р.Б. Хобор

Р.П. Сеник