Ухвала суду № 43529720, 01.04.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2015 р. Справа № 876/14288/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Дяковича В.П.,

суддів: Іщук Л.П., Онишкевича Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року по справі № 813/6902/13-а за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції, третя особа - ОСОБА_2 про скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом, яким просив скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції від 05.08.2013 року про накладення штрафу в розмірі 340 грн..

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

ОСОБА_1 постанову суду першої інстанції оскаржив, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, просить її скасувати та прийняти нову, якою адміністративний позов задоволити повністю.

В апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду виконати неможливо, оскільки будинок, про який йдеться в ухвалі апеляційного суду Львівської області, вже не належить йому на праві власності, оскільки він його подарував сестрі ОСОБА_3. Таким чином, постанова відділу державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції про накладення на нього штрафу за невиконання рішення суду є незаконною та підлягає скасуванню.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомленні про місце та час розгляду справи, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу згідно з п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.

Суд, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19 листопада 2010 року задоволено позов ОСОБА_1 визнано ОСОБА_4 таким, що втратив право користуватися житловим приміщенням, що знаходиться в будинку АДРЕСА_1 з дня вибуття. В зустрічному позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та майном відмовлено.

Проте, рішенням апеляційного суду Львівської області від 27 квітня 2011 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 задоволено. Вищезазначене рішення скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_4 таким, що втратив право користуватися житловим приміщенням, що знаходиться в будинку АДРЕСА_1 відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.

ОСОБА_1 зобов'язано не чинити перешкод ОСОБА_2 у користуванні жилим будинком АДРЕСА_1 та надати ключ від вхідних дверей цього будинку.

Відповідно до частини першої статті 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутись до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентується Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до статті цього 18 Закону державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону.

Відповідно до ст. 24 Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення. Отже, невиконання судового рішення, що набрало законної сили органом примусового виконання рішень є порушенням зазначених законодавчих приписів.

24 лютого 2012 року головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Якимчуком Ярославом Богдановичем відкрито виконавче провадження за виконавчим листом Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області № 2-2044 від 27.07.2011 року про зобов'язання ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_2 у користуванні жилим будинком АДРЕСА_1 та надати ключ від вхідних дверей цього будинку (а.с.7).

Як встановлено судом, позивач відмовився виконувати рішення Дрогобицького міськрайонного суду, оскільки 25 листопада 2011 року зазначений вище будинок та земельну ділянку подарував своїй рідній сестрі ОСОБА_3, що підтверджується договором дарування наявним в матеріалах справи.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.

Згідно ч.3 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Відповідно до вимог статті 89 цього ж Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

05 серпня 2013 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Бабяк Л.В. винесено постанову про накладення на ОСОБА_1 штрафу за невиконання рішення суду у розмірі 340 грн. (а.с.23).

Доводи позивача про те, що він не в змозі виконати рішення апеляційного суду Львівської області від 27.04.2011 року у зв'язку з даруванням будинку сестрі ОСОБА_3 є безпідставними, оскільки з виконавчого провадження ВП № 31404395 вбачається, що боржником є саме ОСОБА_1, а не будь-яка інша особа. Крім того, згідно вказаного рішення колегії суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області від 27 квітня 2011 року (а.с.65-66), на підставі якого був виданий виконавчий лист № 2-2044 від 27.07.2011 року, позивача було зобов'язано не чинити перешкод ОСОБА_2 у користуванні жилим будинком АДРЕСА_1 та надати ключ від вхідних дверей цього будинку. Як вбачається з матеріалів справи та що не заперечується позивачем, ним не надано ключа від вхідних дверей цього будинку, тим самим ним не виконано рішення суду у строк, наданий для його добровільного виконання.

Відповідно до ст.70 КАС України, сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведені норми, колегія суддів приходить до висновку, що державним виконавцем при винесені постанови про накладення штрафу на боржника ОСОБА_1 05.08.2013 року у виконавчому провадженні ВП № 31404395 дотримано вимоги ст.89 Закону України "Про виконавче провадження".

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року по справі № 813/6902/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.П. Дякович

Судді Л.П. Іщук

Т.В. Онишкевич