Ухвала суду № 43529707, 31.03.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2015 р. № 876/2847/14 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Качмара В.Я., Ніколіна В.В.

за участі секретаря судових засідань: Щерби С.Б.

представника позивача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 січня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до дільничного інспектора Луцького міського відділу УМВС України у Волинській області ОСОБА_4, інспектора роти патрульної служби Луцького міського відділу УМВС України у Волинській області ОСОБА_5, Луцького міського відділу УМВС України у Волинській області про визнання незаконними дій, -

встановив:

26.02.2013 ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся в суд із адміністративним позовом до дільничного інспектора Луцького МВ УМВС України у Волинській області ОСОБА_4, інспектора роти патрульної служби Луцького МВ УМВС України у Волинській області ОСОБА_5, Луцького МВ УМВС України у Волинській області у якому просив визнати незаконними рішення та дії:

- дільничного інспектора Луцького МВ УМВС України у Волинській області ОСОБА_4 щодо складення 29.08.2012 протоколу про адміністративне правопорушення № 011947 та не надіслання його у визначений строк до адміністративної комісії для розгляду;

- інспектора роти патрульної служби Луцького МВ УМВС України у Волинській області ОСОБА_5 щодо прибуття о 10:30 год. 29.08.2012 на територію Луцької районної лікарні державної ветеринарної медицини, оформлення рапорту 29.08.2012 та затримання позивача, застосування до нього заходів фізичного впливу (фізичної сили) та спеціальних засобів (наручників - металевих браслетів), примусового поміщення у спецавтомобіль та перевезення до Луцького Наркодиспансеру, а потім до Луцького МВ УМВС України у Волинській області та примусового тримання позивача у відділі міліції;

- Луцького МВ УМВС України у Волинській області щодо здійснення неналежного контролю за підлеглими працівниками під час виконання ними своїх функціональних обов'язків.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що працівники міліції безпідставно прибули на територію Луцької районної лікарні державної ветеринарної медицини за адресою: м. Луцьк, вул. Ковельська, 128. Вказує, що 29.08.2012 ніяких алкогольних чи слабоалкогольних напоїв не вживав та перебував на робочому місці у тверезому стані виконуючи свої прямі обов'язки. Причиною цієї події вважає його особистий конфлікт з начальником управління державної ветеринарної медицини у Луцькому районі ОСОБА_7 та начальником Луцької районної лікарні державної ветеринарної медицини ОСОБА_8 з якими у нього склалися неприязні стосунки. На думку позивача, підтвердженням того, що цього дня він перебував у тверезому стані, є консультативний висновок спеціаліста лікаря-нарколога від 29.08.2012, а також свідки. Крім того позивач зазначає, що в порушення положень КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено прізвище та адреси понятих, відомості про отримання позивачем протоколу, місце вчинення адмінправопорушення, доказів перебування ОСОБА_3 у нетверезому стані, відмітки про роз'яснення прав та обов'язків, реквізити документа на підставі якого встановлено особу ОСОБА_3 Вказує на незаконність дій дільничного інспектора міліції ОСОБА_4 щодо несвоєчасного направлення матеріалів про адміністративне правопорушення адміністративній комісії для розгляду. Також позивач вважає незаконними дії щодо його затримання, застосування фізичної сили та спеціальних засобів, оскільки жодних підстав передбачених ст. 262 КУпАП, ст.ст. 12-14 Закону України «Про міліцію» для цього не було.

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30.01.2014 у задоволенні позову відмовлено.

Із цією постановою суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така прийнята з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи, з недоведеністю обставин, які суд вважає встановленими та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити у повному обсязі.

Представник апелянта у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просить її задовольнити.

Інші особи, які беруть участь у справі в судове засідання не прибули, хоча належним чином повідомлені про його дату, час та місце, що підтверджується наявними у справі розписками, а тому у відповідності до ч. 6 ст. 196 КАС України апеляційний розгляд справи проведено за їх відсутності.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволення адміністративного позову, виходив з того, що відповідачі у спірних відносинах діяли на підставі та у межах повноважень передбачених Конституцію та законами України.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про міліцію» до основних завдань міліції віднесено, зокрема, забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; запобігання правопорушенням та їх припинення; охорона і забезпечення громадського порядку.

Згідно статті 10 цього Закону міліція відповідно до своїх завдань зобов'язана забезпечувати безпеку громадян і громадський порядок, а також приймати і реєструвати заяви й повідомлення про кримінальні та адміністративні правопорушення, своєчасно приймати по них рішення.

Як вбачається із наявних із копії робочого зошита для записів оперативного чергового інв. № 10828, о 10:10 год. 29.08.2012 внесено запис щодо надходження до Луцького МВ УМВС України у Волинській області виклику з Луцької районної державної лікарні ветеринарної медицини, яка знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Ковельська, 128 (а.с. 113).

Згідно зошиту служби нарядів на 29 серпня 2012 року та контрольного листка перевірки несення служби патрульно-постовим нарядом, 29 серпня 2012 року з 09.00 інспектор роти патрульної служби Луцького МВ УМВС України у Волинській області ОСОБА_5 ніс службу по охороні громадського порядку м. Луцька (а.с. 111, 112).

У матеріалах справи наявні копії функціональних обов'язків дільничного інспектора міліції та інспектора патрульної служби роти ПС Луцького МВ УМВС України у Волинській області (а.с. 162-166) згідно яких такі інспектори зобов'язані підтримувати нормальну обстановку і порядок на вулицях, площах, в парках, на транспортних магістралях, в аеропортах та інших громадських місцях, вживати при цьому своєчасних заходів щодо виявлення, запобігання та припинення порушень громадського порядку. Дільничний інспектор міліції має право складати процесуальні документи.

З огляду на те, що 29.08.2012 о 10:10 год. до чергового Луцького МВ УМВС України у Волинській області з Луцької районної державної лікарні ветеринарної медицини, яка знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Ковельська, 128, поступив виклик, інспектори міліції ОСОБА_5 та ОСОБА_4 правомірно прибули на місце правопорушення, а тому безпідставними є посилання позивача на незаконність прибуття вказаних працівників міліції до Луцької районної державної лікарні ветеринарної медицини.

Адміністративні правопорушення, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку визначені у главі 14 КУпАП.

Статтею 179 цієї глави КУпАП передбачено, що розпивання пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв на виробництві (на робочих місцях, у приміщеннях і на території підприємств, установ, організацій) або перебування на роботі в нетверезому стані, - тягне за собою накладення штрафу від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Приписами статі 254 КУпАП передбачено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Виходячи з положень ст. 255 КУпАП протоколи про адміністративні правопорушення, відповідальність за які передбачено ст. 179 цього Кодексу вправі складати уповноважені на те посадові особи органів внутрішніх справ.

Згідно ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Як вбачається із матеріалів справи, дільничним інспектором міліції Луцького МВ УМВС України у Волинській області лейтенантом міліції ОСОБА_4, складено протокол про адміністративне правопорушення від 29.08.2012 № 011947, який повністю відповідає вимогам ст. 256 КУпАП (а.с. 132).

Апелянт посилається на те, що у протоколі про адмінправопорушення не зазначено прізвища та адреси понятих, відомості про отримання позивачем протоколу, місце вчинення правопорушення, суть адміністративного правопорушення, доказів вчинення адміністративного правопорушення. Проте, такі посилання є безпідставними, оскільки у вказаному вище протоколі зазначено, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, близько 10:30 год. 29.08.2012 працюючи ветлікарем перебував в нетверезому стані у приміщенні Луцької районної державної лікарні ветеринарної медицини (м. Луцьк, вул. Ковельська, 128), внаслідок чого вчинив правопорушення передбачене ч. 1 ст. 179 КУпАП. У вказаному протоколі зазначено свідків правопорушення ОСОБА_8, ОСОБА_9 та їх місце проживання, які у своїх письмових поясненнях (а.с. 118-119) зазначили, що позивач на робочому місці перебував у нетверезому стані. Згідно вказаного протоколу, позивач відмовився від підпису, надання пояснень та ознайомлення з протоколом, що підтверджується підписами вказаних вище свідків.

Щодо посилання позивача на відсутність у протоколі про адміністративне правопорушення відомостей про документ на підставі якого встановлено особу правопорушника, то суд апеляційної інстанції зазначає, що виходячи з п. 2.6 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом МВС України від 22.02.2001 № 185 (чинної на час виникнення спірних відносин, далі - Інструкція № 185), перевірка особи правопорушника може здійснюватись за картотекою адресного бюро, а тому встановлення особи позивача за допомогою інформаційно-пошукової системи Міністерства внутрішніх справ України «Армор» є правомірним.

Безпідставним є також посилання позивача на те, що факт перебування його у нетверезому стані спростовується консультативним висновком спеціаліста від 29.08.2012 (а.с. 128), оскільки у вказаному висновку зазначено, що ОСОБА_3 від проходження огляду відмовився.

Натомість у відповідності до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків.

Згідно п. 2.7 Інструкції № 185 до протоколу долучаються матеріали, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення (рапорти посадових осіб, заяви, пояснення правопорушників, потерпілих, свідків правопорушення, протоколи виявлення, знищення тощо).

Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення, у якості доказів про підтвердження фактів викладених у протоколі зазначено рапорт та пояснення свідків.

Згідно рапорту інспектора роти патрульної служби Луцького МВ УМВС України у Волинській області ОСОБА_5 від 29.08.2012, ОСОБА_3, близько 10:30 год. 29.08.2012 працюючи ветлікарем перебував в стані алкогольного сп'яніння у приміщенні Луцької районної державної лікарні ветеринарної медицини (м. Луцьк, вул. Ковельська, 128), виражався нецензурною лайкою, безпідставно чіплявся до колег, на зауваження реагував агресивно та продовжував хуліганські дії (а.с. 125).

Обставини викладені у вказаному рапорті підтверджуються свідченнями викладеними у письмових поясненнях свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (а.с. 123-124).

Як пояснили в судовому засіданні суду першої інстанції свідки ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_8, 29 серпня 2012 року близько 10.30 год. в приміщенні Луцької районної державної лікарні ветеринарної медицини ОСОБА_3 перебував на своєму робочому місці у стані алкогольного сп'яніння, виражався нецензурними словами, безпричинно чіплявся до свої колег, на зауваження працівників міліції не реагував, відмовлявся добровільно пройти до службового автомобіля міліції.

За вчинення дрібного хуліганства відносно ОСОБА_3 було складено протокол про адміністративне правопорушення від 29.08.2012 № 011888 за ч. 1 ст. 173 КУпАП.

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги посилання апелянта щодо відсутності підстав прийняття до уваги пояснень свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9, оскільки позивачем не надано, а судом не встановлено, що такі свідчення є недостовірними чи упередженими.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що незважаючи на те, що постановою адміністративної комісії при Виконавчому комітеті Луцької міської ради № 427 від 08.11.2012 закрито провадження у адміністративній справі у зв'язку з закінченням строків передбачених ст. 38 КУпАП, проте у цій постанові встановлено, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, о 10:30 год. 29.08.2012 перебував на робочому місці в Луцькій районній державній лікарні ветеринарної медицини по вул. Ковельській, 128 у м. Луцьку, в нетверезому стані, під час виконання службових обов'язків (працюючи ветеринарним лікарем), чим порушив ч. 1 ст. 179 КУпАП (а.с. 13).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що притягнення особи до відповідальності із накладенням адміністративного стягнення стає неможливим із перебігом строків, установлених ст. 38 КпАП. Отже, якщо пройшло два місяці з дня вчинення правопорушення, то справа підлягає закриттю на підставі ч. 1 ст. 38 та п. 7 ст. 247 КпАП. Разом з тим, закриття провадження з цієї підстави є нереабілітуючою підставою, тобто це свідчить про те, що особа вчинила адміністративне правопорушення, проте провадження у справі підлягає закриттю так як закінчились строки накладення адміністративного стягнення. Отже, у мотивувальній частині постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення має бути встановлено винність особи у вчиненні адміністративного правопорушення та строк, що пройшов із часу вчинення адміністративного правопорушення.

Як пояснив у судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник апелянта, вказана вище постанова адміністративної комісії не оскаржена, а отже є чинною.

Щодо посилання апелянта на те, що його було неправомірно затримано та в порушення ст. 260 КУпАП не складено протокол про адміністративне затримання, суд апеляційної інстанції зазначає, що положення КУпАП розрізняє поняття адміністративне затримання (ст. 260 КУпАП) та доставлення правопорушника (ст. 259 КУпАП). При цьому складення протоколу про доставлення порушника до відділу міліції чинним законодавством не передбачено.

Так, ч. 1 ст. 259 КУпАП з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов'язковим, порушника може бути доставлено в міліцію.

Як зазначає сам позивач, під час складення протоколу про адміністративне правопорушення, ним не було надано жодних документів для посвідчення особи, а тому з метою встановлення особи (встановлення достовірності особистих даних) та складення протоколу про адміністративне правопорушення позивача було доставлено до відповідного органу міліції.

Те, що до позивача було застосовано саме доставлення, а не адміністративне затримання, підтверджується рапортом інспектора роти патрульної служби Луцького МВ УМВС України у Волинській області ОСОБА_5 від 29.08.2012 (а.с. 125), у якому зазначено, що після відмови ОСОБА_3 пройти в службовий автомобіль, до нього було застосовано заходи фізичного впливу (загинання обох рук за спину), спецзасоби (наручники) та доставлено в Луцький МВ УМВС України у Волинській області.

Щодо позовних вимог про визнання незаконними дій про застосування до позивача заходів фізичного впливу та спецзасобів, то суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Частиною 1 статті 12 Закону України «Про міліцію» передбачено, що міліція має право застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю у випадках і в порядку, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 5 цієї ж статті, про застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї, а також про будь-які ушкодження або смерть, які спричинені особі внаслідок застосування працівником міліції заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї, працівник міліції негайно та письмово доводить до відома безпосереднього начальника для сповіщення прокуророві.

Згідно ч. 1 ст. 13 Закону України «Про міліцію» працівники міліції мають право застосовувати заходи фізичного впливу, в тому числі прийоми рукопашного бою, для припинення правопорушень, подолання протидії законним вимогам міліції, яка здійснюється із застосуванням сили щодо працівників міліції або інших осіб, якщо інші способи були застосовані та не забезпечили виконання покладених на міліцію обов'язків.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про міліцію» працівники міліції мають право застосовувати наручники для припинення опору працівникові міліції та іншим особам, які виконують службові або громадські обов'язки по охороні громадського порядку і боротьбі із злочинністю.

Як вбачається із пояснень свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9, позивач на зауваження колег та працівників міліції щодо припинення правопорушення реагував агресивно, виражався нецензурною лайкою, до службового автомобіля пройти категорично відмовився, тобто не виконував законні вимоги працівника міліції.

Згідно рапорту від 29.08.2012, інспектор роти патрульної служби Луцького МВ УМВС України у Волинській області ОСОБА_5 доповів начальнику Луцького МВ УМВС України у Волинській області про обставини події та про застосування до ОСОБА_3 заходів фізичного впливу шляхом загинання обох рук за спину та спецзасобів (наручників).

У зав'язку з не реагуванням на зауваження правників міліції, відмовою пройти до службового автомобіля та продовженням хуліганських дій, відносно ОСОБА_3 складено протокол про адміністративне правопорушення від 29.08.2012 № 011889 за ст. 185 КУпАП (злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівника міліції) (а.с. 87).

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність дій відповідачів щодо застосування до позивача фізичної сили (шляхом загинання обох рук за спину) та спецзасобів (наручників), а також доставлення службовим автомобілем в Луцький МВ УМВС України.

Що стосується позовної вимоги про несвоєчасність надіслання протоколу про адміністративне правопорушення до адмінкомісії Виконкому Луцької міської ради для розгляду, то суд апеляційної інстанції зазначає, що порядок надіслання органу уповноваженому розглядати справу про адміністративне правопорушення протоколу про адміністративне правопорушення визначений ч. 1 ст. 257 КУпАП, де не передбачено спеціальних строків надіслання такого протоколу.

Поряд з цим, протокол про адміністративне правопорушення № 011947 від 29.08.2012 згідно постанови від 08.11.2012 № 427 до адмінкомісії Виконкому Луцької міської ради надійшов 26.10.2012, тобто у межах двохмісячного строку протягом якого може бути накладено адміністративне стягнення.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового оскарження.

Згідно ч. 1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

За приписами п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативних актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже з аналізу наведених вище положень можна дійти висновку, що до адміністративного суду особа вправі оскаржити рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень. При цьому, обов'язковою ознакою рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин.

Однак, дії щодо надіслання протоколу до компетентного органу розглядати справу про адміністративне правопорушення не порушують жодних прав позивача, оскільки позивач не погоджуючись із постановою про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення, а не як він вважає, за відсутності складу адміністративного правопорушення, вправі був оскаржити цю постанову у встановленому законом порядку. Проте, як пояснив представник позивача у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, таким правом ОСОБА_3 не скористався.

Щодо позовної вимоги про визнання незаконними дій Луцького МВ УМВС України у Волинській області про здійснення неналежного контролю за підлеглими працівниками під час виконання ними своїх посадових обов'язків, то суд апеляційної інстанції зазначає, що така вимога є похідною від вимог про визнання незаконними дій працівників міліції ОСОБА_5 та ОСОБА_4, а тому за відсутності підстав для задоволення останніх, перша також задоволеною бути не може.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 січня 2014 року у справі № 161/3483/13-а (2-а/161/2/14) - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів, з дня складення її у повному обсязі, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: В.Я. Качмар

В.В. Ніколін

Ухвала у повному обсязі складена та підписана 03.04.2015.