Ухвала суду № 43529698, 26.03.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2015 р. Справа № 68981/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Яворського І. О., Сапіги В. П.;

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції державної податкової служби на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2012 року в справі за позовом приватного підприємства «Торгівельна компанія «Укр-Петроль» до Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

17 січня 2012 року Волинським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву приватного підприємства «Торгівельна компанія «Укр-Петроль» до Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000012301 від 06 січня 2012 року на суму 19597,50 грн.

В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит у червні 2011 року на підставі податкових накладних, які хоч і виписані в попередніх місяцях, однак підприємством були отримані саме в цьому періоді.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2012 року позов задоволено. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції від 06 січня 2012 року № 0000012301.

Зазначену постанову мотивовано тим, що позивачем правомірно сформований податковий кредит в періоді отримання відповідних податкових накладних, оскільки факту відсутності первинних документів відповідачем при перевірці не встановлено, будь-яких інших порушень при формуванні податкового кредиту не виявлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем - Ківерцівською міжрайонною державною податковою інспекцією, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що позивач не мав права включати до податкового кредиту у червні 2011 року суми ПДВ по податкових накладних, що отримані у попередніх податкових періодах, а тому винесене податкове повідомлення-рішення винесене правомірно.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності, в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Встановлено, що з 30 листопада 2011 року по 06 грудня 2011 року працівниками Ківерцівської МДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку ПП «Торгівельна компанія «Укр-Петроль» з питань достовірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2011 року, за результатами якої було складено акт від 12 грудня 2011 року № 945/2301/36905994, яким зафіксовано порушення підприємством п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством завищено податковий кредит по податку на додану вартість у сумі 13065,00 грн. за червень 2011 року.

На підставі акта перевірки Ківерцівською МДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення від 06 січня 2012 року № 0000012301, яким позивачу було визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 19597,50 грн., з яких 13065,00 грн. за основним платежем та 6532,50 грн. штрафних санкцій.

Актом перевірки від 12 грудня 2011 року № 945/2301/36905994 встановлено, що ПП «Торгівельна компанія «Укр-Петроль» до податкового кредиту віднесено 13065,00 грн. ПДВ на підставі податкових накладних, виписаних у попередніх податкових періодах, при цьому ПП «Торгівельна компанія «Укр-Петроль» своєчасно не вимагало у продавців податкових накладних, не скористалось своїм правом звернутись з відповідною заявою до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням та не надало для перевірки документів, що підтверджують факт отримання податкових накладних, виписаних у попередніх періодах.

Відповідно до п. 198.1, 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Частиною третьою п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено: у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно п. 201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Оскільки з наведеного вбачається, що підставою для підтвердження правомірності віднесення сум ПДВ до податкового кредиту є податкова накладна, право на формування податкового кредиту триває у покупця протягом 365 днів з дня виписки податкового накладної, суд вважає, що висновки відповідача, викладені у акті перевірки спростовуються вищезазначеними нормами Податкового кодексу України.

Згідно із Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що усі податкові накладні по господарських операціях ТзОВ «Укр-Петроль» були належним чином оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що дало право позивачу на включення до складу податкового кредиту звітних періодів суму 13065,00 грн.

Відповідачем в акті перевірки зазначено, що до перевірки підприємством не надані документальні підтвердження отримання податкових накладних із запізненням. Зокрема, апелянт покликається на те, що згідно з вимогами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 документальним підтвердженням правомірності включення до складу податкового кредиту сум ПДВ на підставі податкової накладної, яку виписано у будь-якому з попередніх періодів, для платника податку є зареєстрований лист з рекомендованим повідомленням про вручення із зазначенням на ньому відбитку календарного поштового штемпеля та отримана разом з цим листом податкова накладна з відображенням на ній дати реєстрації на штампі вхідної кореспонденції.

Податковим органом було зроблено висновок, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом та з урахуванням визначення, наданого пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 податкова накладна відноситься до категорії первинних документів.

Порядок реєстрації податкової накладної як вхідного первинного документа визначається з урахуванням правил, встановлених Положенням № 88, облік податкових накладних та їх передача (пересилання) повинні ґрунтуватись на правилах, які встановлені для відповідних бухгалтерських документів.

Відповідно до пункту 2 Порядку оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 липня 1997 року № 799 звіти, розрахункові документи і декларації приймаються до відправлення листами, посилками, бандеролями з оголошеною цінністю (далі - поштові відправлення) з позначкою «Звіт» та з рекомендованим повідомленням про вручення.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що вказаний порядок № 799 стосується відправлення податкової звітності до органів державної податкової служби та не регулює порядку передавання платником податку - продавцем податкової накладної контрагенту, тому відсутність у позивача конвертів з повідомленням про вручення як доказу отримання податкової накладної не може слугувати підставою для визнання неправомірним включення такої податкової накладної до складу податкового кредиту періоду, у якому така була отримана.

Водночас не заслуговує і посилання податкового органу на необхідність подання позивачем скарг на постачальників щодо відмови виписування податкових накладних, так як за змістом п. 201.10 ст. 20 Податкового кодексу України звернення з такими скаргами є правом платника, а не обов'язком. Крім того, подання таких скарг передбачено у випадках відмови контрагента виписувати податкову накладну. В даному випадку податкові накладні були виписані контрагентами позивача, але отримані останнім із запізненням, що не зумовлює необхідність звернення платника до податкового органу з відповідними скаргами. Якщо платник не скористався правом подачі заяви, передбаченим п. 201.10 ст. 20 Податкового кодексу України, і не звернувся до податкової інспекції зі скаргою, то він не має права включати до податкового кредиту суму ПДВ, не підтверджену податковою накладною. У випадку, коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких фактично відбулись господарські операції, суми ПДВ, вказані у таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на фактичні обставини справи, колегія суддів констатує, що податкове повідомлення-рішення Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції № 0000012301 від 06 січня 2012 року на суму 19597,50 грн. - не відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення позову.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 158-160, 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2012 року в справі № 2а-146/12/0370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: І. О. Яворський

В. П. Сапіга