Ухвала суду № 43529693, 30.03.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.2015р. Справа № 876/13028/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Левицької Н.Г.,

судді Обрізка І.М.,

судді Сапіги В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові

апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області, м.Сокаль Львівської області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.10.2013р. у справі №813/6453/13-а

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с.Забужжя Сокальського району Львівської області

до управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області, м.Сокаль Львівської області

про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов'язання утриматися від вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

20.08.2013р. позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов'язання утриматися від вчинення дій, просив ухвалити рішення, яким визнати протиправною та скасувати вимогу управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області про сплату недоїмки №Ф-868/1 від 01.08.2013р. в сумі 5766,45грн.; зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області припинити нарахування єдиного соціального внеску фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, який обрав спрощену систему оподаткування як особі, що перебуває на пенсії за віком і пенсійний вік для якого було зменшено.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем безпідставно виставлено вимогу про сплату боргу, оскільки він отримує пенсію за віком, а ч.4 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" не містить застережень щодо її незастосування до осіб, яким пенсію за віком призначено на пільгових умовах, на підставі ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04.10.2013р. у справі №813/6453/13-а адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправною та скасовано вимогу управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області про сплату недоїмки від 01.08.2013р. №Ф-868/1 в сумі 5766,45грн.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, його оскаржив відповідач: управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області, який у поданій апеляційній скарзі, посилаючись на те, що при винесенні даного рішення судом неповністю з'ясовано обставини, які мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та порушено норми матеріального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог позивача відмовити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовано тим, що фізичні особи-підприємці, які отримують пенсію за віком, призначену на пільгових умовах відповідно до ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", розмір якої обчислено за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", не звільнені від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Апелянт зазначає, що ФОП ОСОБА_1 має право на добровільну сплату єдиного соціального внеску лише після досягнення ним пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а саме - 60 років.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до вимог ст.197 КАС України, вважає можливим розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши доповідь судді-доповідача у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегією суддів апеляційного суду встановлено наступне:

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 29.10.2002р. за №24080170000000828, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Згідно з наявним в матеріалах справи Свідоцтвом платника єдиного податку НОМЕР_1, позивач обрав спрощену систему оподаткування, з 01.01.2012р.

Відповідачем на адресу позивача було скеровано вимогу №Ф-868/1 від 01.08.2013р. щодо сплати недоїмки по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, на суму 5766,45грн, що виникла за 2012р. та за період січень-березень 2013р. Вказану вимогу позивачу вручено 06.08.2013р.

До матеріалів справи долучено копію пенсійного посвідчення НОМЕР_2, та копію протоколу про призначення пенсії ОСОБА_1, з яких вбачається, що позивачу з 2011р. призначено пенсію за віком - довічно.

Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010р. №2464-VI (далі - Закон №2464-VI), платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина четверта статті 4 Закону № 2464-VI).

Таким чином, за змістом цієї норми, фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати єдиного внеску за себе, за умови, якщо такі особи є пенсіонерами за віком та отримують відповідно до закону пенсію.

Стосовно доводів апелянта про те, що фізичні особи-підприємці, які отримують пенсію за віком, призначену на пільгових умовах відповідно до ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", не звільнені від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне:

Згідно із абзацами першим та другим пункту 16 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003р. №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV), до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-ХІІ) застосовуються, зокрема, в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах.

Статтею 2 Закону №1788-ХІІ визначено виключний перелік трудових пенсій, які призначаються за цим Законом (за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років). Загальні умови призначення пенсій за віком визначені статтею 12 Закону №1788-ХІІ та частиною першою статті 26 Закону №1058-IV. Таке право виникало у чоловіків після досягнення 60 років та за наявності відповідного стажу. При цьому, статтею 13 Закону №1788-ХІІ, на підставі пункту "а" частини першої якої, як встановлено судом першої інстанції, позивач отримує пенсію, передбачена можливість призначення пенсії за віком на пільгових умовах - із зменшенням віку, зазначеного у статті 12 цього Закону, та за наявності відповідного трудового стажу.

Проаналізувавши наведені норми матеріального права, враховуючи закріплені Конституцією України гарантії громадян на соціальний захист, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що особи, яким пенсія за віком призначена відповідно до пункту "а" частини першої статті 13 Закону №1788-ХІІ, не є платниками єдиного внеску за себе згідно з частиною четвертою статті 4 Закону №2464-VI, так як і особи, які є пенсіонерами за віком на загальних умовах, оскільки згадана норма не містить будь-яких винятків щодо пенсіонерів за віком.

Аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 15.04.2014р. у справі №21-57а14.

Відповідно до вимог ч.1 ст.244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст.9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах справи, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до вимог ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись вимогами ст.ст.160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.10.2013р. у справі №813/6453/13-а за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов'язання утриматися від вчинення дій, - залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.10.2013р. у справі №813/6453/13-а, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Н.Г. Левицька

Суддя І.М. Обрізко

Суддя В.П. Сапіга