Ухвала суду № 43529476, 06.04.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: №825/69/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Смірнова О.Є.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

06 квітня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Оксененка О.М., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Бащенко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції головного управління ДФС у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БУ - 1 Прилуки» до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 17 жовтня 2014 року №0002452201/515,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 17 жовтня 2014 року №0002452201/515.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, в якій просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2015 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалене законне та обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову перевірку ТОВ «БУ-1 Прилуки» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Бізнес - Коін» за квітень 2014 року; за наслідками перевірки складено акт від 08.10.2014 року №567/22/32512456.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість за квітень 2014 року у розмірі 158457,00 грн, завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень 2014 року на 13592,00 грн.

В обґрунтування заниження грошового зобов'язання контролюючий орган посилається на непідтвердження реальності господарських операцій позивача з ТОВ «Бізнес Коінт», оскільки згідно акту ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Бізнес Коінт» за період грудень 2013 року - квітень 2014 року» від 06.06.2014 року №396/26-51-22-03/38905551, у вказаного контрагента відсутні основні фонди (не встановлено місце знаходження підприємства), технічний персонал (при відпрацюванні не встановлено наявність працюючих), виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби та інші умови для господарської діяльності, що може свідчити про відсутність реального факту здійснення господарської діяльності та нікчемність угод укладених з підприємствами - постачальниками - покупцями. Також, в акті перевірки зазначено, що видаткова накладна підписана без зазначення посади та ПІБ відповідальних осіб; товарно - транспортна накладна не містить вантажоодержувача, вантажовідправника, адресу навантаження.

17.10.2014 року відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу збільшено грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 237685,50 грн, у тому числі за основним платежем 15845,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 79228,50 грн.

Вказане податкове повідомлення - рішення було оскаржено в адміністративному порядку, проте рішеннями Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області та Державної фіскальної служби України воно залишено без змін.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, а висновки акту перевірки не знайшли свого підтвердження, тому останнім правомірно сформовані дані податкового обліку по господарських операціях з зазначеним вище контрагентом.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 3 ГК України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною другої статті 3 цього Кодексу передбачено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Водночас за відсутністю факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, під час розгляду зазначеної категорії справ необхідно звертати особливу увагу на дослідження реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку та приймати на підтвердження даних податкового обліку лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Розглядаючи реальність господарських операцій позивача з зазначеним вище контрагентом, на підставі яких позивачем було сформовано дані податкового обліку, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем (покупець) та ТОВ «Бізнес Коінт» (постачальник) укладено договір від 30.04.2014 року №370, відповідно до якого останній зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити будівельні матеріали (надалі «Товар»), партіями в кількості, асортименті та за цінами, узгодженими сторонами в рахунках - фактурах або специфікаціях (додатках) до цього договору.

Специфікацією №1 до договору визначено, зокрема, найменування товару, одиницю виміру, кількість, ціну без ПДВ за одиницю, суму без ПДВ всього, та загальну суму. Так, згідно вказаної специфікації позивач повинен отримати стрічку полімерну (940 кв м) на загальну суму без ПДВ 10481,00 грн, трубу 64*4 (615 м та 2 м) на загальну суму без ПДВ 42046,71 грн, трубу 114*11 (1 м) на загальну суму без ПДВ 2004,60 грн та 927,66 грн, коронку - СМИ-15 у кількості 4 шт на загальну суму без ПДВ 400000,00 грн, долото шарошечное у кількості 1 шт на загальну суму без ПДВ 4785,99 грн, коронку - СА1-93 у кількості 4 штук на загальну суму без ПДВ 400000,00 грн.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надані видаткова накладна від 30.04.2014 року №РН-00097, та податкова накладна від 30.04.2014 року №97 на загальну суму 1032295,15 грн, в тому числі ПДВ 172049,19 грн, журнал - ордер і відомість по рахунку 631; реєстр отриманих накладних від 20.05.2014; акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.04.2014 року по 06.02.2015 року та акт звіряння взаємних розрахунків за період 22.12.2014 року.

На виконання судового запиту позивачем надано рахунки - фактури від 07 липня 2014 року та від 10 липня 2014 року.

Розрахунки з контрагентом відбувались в безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням від 25.07.2014 року №394, від 29.07.2014 № 405, від 10.07.2014 року №340, від 07.07.2014 року №324.

Судом першої інстанції встановлено, що транспортування товару відбувалось позивачем самостійно з м. Кіровограда та Дніпропетровська, про що свідчать товарно - транспортні накладні та подорожні листи від 11.03.2014 року та від 15.04.2014 року.

Також, судом першої інстанції встановлено, що договір укладений на виконання попередньо укладених договорів з ПрАТ «Банкомзв'язок» та ЗАТ «Девон», а придбанні у контрагента будівельні товари використані для виконання позивачем своїх зобов'язань з вказаними товариствами, про що свідчать договір від 03.12.2010 року №370-416/2010 з ПрАТ «Банкомзв'язок» (до переліку об'єктів будівництва на яких позивач виступав як підрядник відноситься ДніпроГЕС в м. Запоріжжя) та складений до нього зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва, локальний кошторис, акт прийому - передачі виконаних робіт від 11.04.2014 року №1, №2, звіт про витрати основних матеріалів в будівництві у співставленні з виробничими нормами за квітень 2014 року, договір від 28.08.2013 року №24/ПФ з ЗАТ «Девон» (згідно умов даного договору підрядник бере на себе зобов'язання виконати роботи - збудувати і здати замовнику та відповідній комісії об'єкт: «Облаштування Сахалінського ГКР на період дослідної розробки. Газозбірна мережа від свердловини № 100 Краснокутський район Харківської обл.») та складені на його виконання накладна на внутрішнє переміщення від 11.03.2014 року, акти приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2014 року №1, довідка про вартість виконаних будівельних робіт за квітень 2014 року; звіт про витрати основних матеріалів в будівництві у співставленні з виробничими нормами за квітень 2014 року.

Фактично отриманий від ТОВ «Бізнес Коін» товар обліковувався на позабалансовому обліку, що підтверджується карткою рахунку НОМЕР_1 співробітника ОСОБА_2

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що господарські операції позивача з зазначеним вище контрагентом здійснювались в межах господарської діяльності, є реальними, та підтверджуються необхідними документами.

Згідно підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих виконавцем податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Колегією суддів встановлено, що на дату підписання договору, розрахункових та первинних документів контрагент позивача не був припинений та був платником податку на додану вартість.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що органом державної податкової служби, як суб'єктом владних повноважень не доведено, що зазначений вище правочин є таким, що спрямований на не реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано встановив протиправність податкового повідомлення - рішення від 17 жовтня 2014 року №0002452201/515.

Відповідно до частини першої статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції головного управління ДФС у Чернігівській області залишити без задоволення, постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 08.04.2015 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: О.М. Оксененко

Суддя: І.В. Федотов

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Федотов І.В.

Оксененко О.М.