Постанова № 43529399, 02.04.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/3982/14 Головуючий у 1-й інстанції: Заяць О.В.

Провадження № П/825/4123/14 Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2014 року адміністративну справу за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Батьківщина» до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області про визнання протиправними постанов та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Батьківщина» (надалі за текстом - «СТОВ «Батьківщина») звернулось до суду з позовом про визнання протиправними постанов головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області (надалі за текстом - «Відділ ДВС») Ващенка А.В.: про арешт коштів боржника від 22.10.2014 р. за зведеним виконавчим провадженням № 31/4 від 14.06.2011 р. про стягнення 4 628 915 грн. 08 коп.; про арешт коштів боржника від 27.10.2014 р. за зведеним виконавчим провадженням № 31/4 від 14.06.2011 р. про стягнення 4 628 915 грн. 08 коп.; про арешт коштів боржника від 30.10.2014 р. про арешт коштів боржника за зведеним виконавчим провадженням № 31/4 від 14.06.2011 р. про стягнення 4 561 760 грн. 32 коп. Позивач просив також зобов'язати Відділ ДВС скасувати названі постанови та постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 15.01.2015 р.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2014 року адміністративний позов в частині позовних вимог про зобов'язання Відділ ДВС скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 15.01.2014 р. залишено без розгляду з підстав пропущення позивачем строку звернення до суду.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2014 року адміністративний позов задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що на виконанні у Відділі ДВС знаходиться зведене виконавче провадження №31/4 про стягнення заборгованості з СТОВ «Батьківщина».

22.10.2014 року головним державним виконавцем Відділу ДВС Ващенком А.В. прийнято постанову про арешт коштів боржника № 31/4.

Названою постановою на кошти СТОВ «Батьківщина», що містяться на рахунках № 26001507927703, № 26003507927701 в АТ «УкрСиббанк» та на рахунку № 26006500109641 в ПАТ «Креді Агріколь Банк» накладено арешт в межах суми 4 628 915 грн. 08 коп.

Постановою державного виконавця № 31/4 від 27.10.2014 р. накладено арешт на кошти позивача на рахунках № 260065001069641, № 260400079226770, № 26049007926771 в ПАТ «Креді Агріколь Банк» в межах суми 4 628 915 грн. 08 коп.

Відповідно до постанови № 31/4 від 30.10.2014 р. на кошти СТОВ «Батьківщина», розміщені на рахунках в ПАТ «ПУМБ», ПАТ «КБ «Надра», ПАТ «Мегабанк», філії Чернігівського обласного управління АТ «Ощадбанк», АТ «Райффайзен Банк Аваль», філії АТ «Укрексімбанк м. Чернігів», АТ «Сбербанк Росії», ПАТ «Креді Агріколь Банк» та на дванадцяти рахунках в АТ «УкрСиббанк», державним виконавцем накладено арешт в межах суми 4 561 760 грн. 32 коп.

Задовольняючи позов, суд попередньої інстанції виходив з того, що спірними постановами накладено арешт на кошти СТОВ «Батьківщина» на загальну суму 13 819 590 грн. 48 коп., що значно перевищує суму заборгованості за зведеним виконавчим провадженням та перешкоджає здійсненню господарської діяльності позивача.

На думку колегії суддів, зазначений висновок суду є наслідком неповного з'ясування судом обставин справи та неналежного застосування нормативно-правових актів, що регулюють ці правовідносини.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну виконавчу службу» від 24 березня 1998 р. № 202/98-ВР завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 р. № 606-XIV (надалі за текстом - «Закон № 606-XIV»).

За змістом статті 1 Закону № 606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 11 Закону № 606-XIV на державного виконавця покладено обов'язок щодо вжиття передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

В силу положень пункту 6 частини 3 названої статті Закону № 606-XIV державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Частиною 1 статті 27 Закону № 606-XIV визначено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Відповідно до частини 1 статті 32 Закону № 606-XIV заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

Згідно частини 1 статті 33 Закону № 606-XIV у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Частинами 2 та 4 статті 52 Закону № 606-XIV установлено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

За змістом статті 57 Закону № 606-XIV арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постановами може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам.

Із наведеного випливає, що накладення арешту на кошти боржника є обов'язком державного виконавця, покладеним на нього законодавством з метою забезпечення реального виконання рішення.

При цьому, у випадку якщо після винесення постанови про накладення арешту на кошти божник відкриє новий рахунок чи з'ясується, що у нього є рахунки в інших банках, державний виконавець не позбавлений можливості винести ще одну постанову про арешт коштів.

Чинне законодавство не містить і заборони щодо винесення державним виконавцем декількох постанов про арешт коштів в межах суми стягнення, окремо по кожному банку у якому відкриті рахунки боржника.

Помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем порушено право на здійснення господарської діяльності СТО «Батьківщина», оскільки накладено арешт на суму, яка що значно перевищує суму заборгованості за зведеним виконавчим провадженням.

Розмір коштів, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не може бути визначений математичним додаванням сум на які накладається обмеження щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на рахунку/ах боржника, оскільки арешт коштів є лише одним із заходів примусового виконання рішень метою якого є фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Тобто, прийняття державним виконавцем декількох постанов про арешт коштів позивача не має наслідком збільшення розміру його заборгованості перед стягувачами, а відтак і не призвело до порушення прав СТОВ «Батьківщина».

Помилковим є твердження позивача про те, що на момент винесення спірних постанов виконавче провадження підлягало обов'язковому зупиненню.

Із матеріалів справи вбачається, що 14.03.2013 р. між ТОВ «Батьківщина» та ТОВ «Золотий Стандарт» укладено договір про переведення боргу за виконавчими документами, які знаходяться на примусовому виконанні за зведеним виконавчим провадження № 31/4 на загальну суму 3 865 436 грн. 08 коп.

Згідно пункту 12 частини 1 статті 37 Закону № 606-XIV виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі звернення до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п'ятою статті 8 цього Закону.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону № 606-XIV у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив. У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, власне ім'я чи по батькові (для фізичної особи), державний виконавець за наявності підтверджуючих документів своєю постановою, яка затверджується начальником відділу, змінює назву сторони виконавчого провадження.

Виходячи з буквального тлумачення наведеної норми заміна сторони виконавчого провадження відбувається у разі вибуття однієї з сторін (стягувача або боржника), зокрема, внаслідок смерті або реорганізації. Заміна сторони полягає у вступі на її місце правонаступника (спадкоємця).

Таким чином, підставою правонаступництва є смерть громадянина, що був стороною виконавчого провадження, оголошення його померлим, реорганізація юридичної особи.

Водночас, у даній правовій ситуації позивач уклав договір про переведення боргу за виконавчими документами, що не є вибуттям сторони в розумінні ст. 8 Закону № 606-XIV та не має наслідком обов'язкове зупинення виконавчого провадження.

Оскільки ухвалене у справі судове рішення не відповідає вимогам статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності та обґрунтованості, то воно підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 160, 198, 202, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2014 року скасувати та прийняти нову постанову.

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення постанови в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.Е.Мацедонська

Постанова складена в повному обсязі 07 квітня 2015 р.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.