Ухвала суду № 43529084, 31.03.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

31 березня 2015 рокусправа № 804/20047/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Олефіренко Н.А.

суддів: Суховарова А.В. Ясенової Т.І.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 січня 2015 року

по справі № 804/20047/14 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МН-СТРОЙ»до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «МН-СТРОЙ» звернулось з позовом до суду, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0003852201 від 08 жовтня 2014 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач не погоджується з висновками, викладеними в акті та вважає, що пода ткове повідомлення-рішення, винесене за результатами перевірки суперечить діючому пода тковому законодавству та підлягає скасуванню. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 січня 2015 року даний позов задоволено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та ухвали нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, до судового засідання не з'явились, клопотань про розгляд справи за їх участі до суду не надходило, а тому, відповідно до ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

За результатами планової виїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «МН-СТРОЙ» за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року фахівцями податкового органу складено акт №773/04-66-22.01-35607571 від 18.10.2013 року, на підставі якого винесено податкові повідомлення-рішення, що були оскаржені позивачем в адміністративному порядку.

В межах розгляду скарги позивача податковим органом на підставі наказу №486 від 12.06.2014 року проведено позапланову виїзну перевірку, в результаті якої складено акт №1657/04-66-22.1/35607574 від 18.06.2014 року.

Згідно висновків вказаного акту перевірки позивачем допущено порушення п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334, п.138.1 п.138.2 ст.138, п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України; п.7.4.1, п.7.4.4 Закону України «Про ПДВ» від 03.04.1997 №168/97-ВР, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

Зокрема, таких висновків податковий орган дійшов з огляду на акти перевірки контрагентів позивача.

На зазначений акт позивачем надано заперечення №23/06-1 від 23.06.2014 року, вимоги якого залишено без задоволення.

Вказані акти перевірки стали підставою для Рішення про результати розгляду первинної скарги №4514/10/04-36-10-08-09 від 14.07.2014 року, яким скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська від 13.04.2014 року №0001622201 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 379 152,40 грн. (основний платіж 322 927,89 грн., штрафна санкція 56 224,51 грн.), в іншій частині скаргу залишено без задоволення.

На підставі рішення №4514/10/04-36-10-08-09 від 14.07.2014 року податковим органом прийнято нове податкове повідомлення-рішення № 0003852201 від 08.10.2014 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 678 832,28 грн.

Вирішуючи спірні правовідносини та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з протиправності спірного податкового повідомлення - рішення з огляду на правомірне формування Товариством податкового кредиту, що підтверджується належними документами бухгалтерського обліку.

Колегія суддів, виходячи з фактичних обставин справи, погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що у перевіряємий період ТОВ «МН-Строй» мало господарські правовідносини з: ТОВ «Кліматконтроль» (договір не укладався), ТОВ «Фірма Хотей»( договір №0309/12-1 від 03.09.2012 року), ТОВ «Трансторг» (договір №60 від 28.05.2012 року), ТОВ «Промпроектбуд» (договір не укладався).

В силу підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що доходи - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Приписами підпункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України передбачено, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи (підпункт 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України).

За змістом підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

Згідно частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частинами 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання спірних господарських операцій надав податкові та видаткові накладні, акти виконаних робіт, товарно - транспорті накладні та платіжні доручення, що підтверджують факт оплати таких товарів (послуг).

Придбані товари (послуги) використані товариством з обмеженою відповідальністю «МН-СТРОЙ» при виконанні робіт за договорами підряду з ТОВ «АТБ-Маркет», що підтверджується актами приймання-виконаних робіт. Наведені документи цілком об'єктивно розцінені судом першої інстанції як належне документальне підтвердження реального характеру спірних операцій.

При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що на час здійснення спірних господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані в установленому законом порядку, відповідали ознакам і поняттю юридичної особи та виступали правоздатними учасниками господарського обороту.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про дотримання Товариством необхідних умов для формування податкового кредиту та про відсутність у податкового органу підстав для здійснення оспорюваних донарахувань відповідає наявним у справі доказам.

А відтак, оскільки всі обставини, що входять до предмета доказування у справі, встановлені судом першої інстанції на підставі повного та всебічного дослідження наявних у справі доказів, які відповідають ознакам належності та допустимості, і цим обставинам дана правильна юридична оцінка, то підстав для скасування оскаржуваного судового акту не вбачається.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 січня 2015 року по справі № 804/20047/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст.. 212 та ч.5 ст. 254 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлено 31 березня 2015 року.

Головуючий: Н.А. Олефіренко

Суддя: А.В. Суховаров

Суддя: Т.І. Ясенова