Рішення № 43528262, 07.04.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" квітня 2015 р.Справа № 922/873/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Бринцева О.В.

при секретарі судового засідання Гула Д.В.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртранснафта" в особі Філії "Придніпровські магістральні нафтопроводи" ПАТ "Укртранснафта", м. Кременчук; до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об"єднання" в особі Лисичанського району електричних мереж ТОВ "Луганське енергетичне об"єднання", м. Лисичанськ, про стягнення 57.085,45 грн. за участю представників:

позивача - Шевчук Д.Б., довіреність № 155 від 25.12.2014 р.;

відповідача - не з"явився.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство " Укртранснафта " в особі Філії "Придніпровські магістральні нафтопроводи" ПАТ "Укртранснафта" 10.02.2015 р. звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання " в особі Лисичанського району електричних мереж ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" про стягнення суми заборгованості у період з жовтня 2013 р. по вересень 2014 р. по договорам про спільне використання технологічних електромереж:

- № ДСВ/37 від 15.12.2009 року в розмірі 19.266,02 грн., пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ 2.498,02 грн., трьох процентів річних 327,32 грн., а всього 22091,34 грн.;

- № ДСВ/155 від 29.12.2009 року в розмірі 30.765,00 грн., пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ 3.745,88 грн., трьох процентів річних 483,23 грн., а всього 34.994,11 грн. Всього стягнути 57.085,45 грн.

В обґрунтування позову вказує на порушення відповідачем зобов'язань за договорами про спільне використання технологічних електричних мереж від 15.12.2009 року № ДСВ/37 та від 29.12.2009 року № ДСВ/155, а саме в частині повної та своєчасної оплати послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання для забезпечення технічної можливості передачі електроенергії, наданих позивачем; в якості правових підстав позову вказує на норми ст.ст. 526, 530 ЦК України, ч.1 ст.193 ГК України.

Представник позивача у судовому засіданні 07.04.2015 р. підтримав позовні вимоги в повному обсязі та наполягає на задоволенні позову, звернувся з клопотанням про доручення до матеріалів справи пояснень "Про виконання вимог суду" № 91-27/2110 від 06.04.2015 р. (вх. № 7763 від 26.02.2015 р.) та доданих до них документів, які досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, у відзиві на позовну заяву про стягнення заборгованості від 27.02.2015 р. № 31/2 (т. ІІ а.с. 3-4, відзив поданий за супровідним листом б/н від 02.03.2015 р., що надійшов 06.03.2015 р. вх. 8784 разом із доказами наданими на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі) просив суд відмовити в позові, посилаючись на те, що, виходячи зі змісту п.8.2.1. п. 8.2. договорів, обов"язок щодо сплати пені за прострочення платежу виникає у відповідача лише після отримання окремого рахунку, заперечував проти стягнення з нього трьох процентів річних, посилаючись на недотримання позивачем порядку, передбаченому ЦК України, та зазначив, що сума боргу виникла з різних договорів і підстави виникнення вимог не зв"язані між собою.

Разом з цим відповідач звернувся до суду з клопотанням про зменшення санкцій від 06.04.2015 р. № 31/3 (вх. № 461 від 06.04.2015 р.), у якому просить суд, на підставі ст. 83 ГПК України, ст. 233 ГК України, зменшити суму пені та трьох процентів річних, заявлену позивачем до стягнення, на 90 %, вказуючи на те, що значна кількість споживачів (в тому числі боржників), яким останній надає послуги, знаходяться на території не підконтрольній українській владі, і не здійснюють оплату за спожиту електроенергію, фінансові втрати підприємства відповідача через збільшення вартості ремонтно-експлуатаційних та паливно-мастильних матеріалів, обладнання, що свідчить про відсутність вини відповідача у зменшенні його доходів, та викликаній у зв"язку з цим неспроможності своєчасно здійснювати розрахунки про прийнятим на себе до відповідних подій зобов"язанням.

За висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та є необхідними для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд установив наступне.

Між Відкритим акціонерним товариством «Укртранснафта», в особі Лисичанського районного нафтопровідного управління Філії «Придніпровські магістральні нафтопроводи» ВАТ «Укртранснафта» (змінено найменування ПАТ "Укртранснафта", власник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» в особі Лисичанського РЕМ ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання» (користувач) було укладено договір про спільне використання технологічних електричних мереж від 15.12.2009 р. № ДСВ/37 (т. І а.с. 24-29, з додатками та додатковими угодами до нього, у тому числі кошторис витрат на утримання технологічних електричних мереж, т. І зворотна сторона а.с. 29).

Також між Відкритим акціонерним товариством «Укртранснафта», в особі Лисичанського районного нафтопровідного управління Філії «Придніпровські магістральні нафтопроводи» ВАТ «Укртранснафта» (власник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» в особі Лисичанського РЕМ ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання» (користувач) було укладено договір про спільне використання технологічних електричних мереж від 29.12.2009 р. № ДСВ/155 (т. І а.с. 30-35, з додатками та додатковими угодами до нього, у тому числі кошторис витрат на утримання технологічних електричних мереж, т. І зворотна сторона а.с. 35).

Згідно укладених договорів №ДСВ/37 від 15.12.2009р. та №ДСВ/155 від 29.12.2009р. (надалі Договори), власник зобов'язується надавати послуги з утримання технологічних електричних мереж спільного використання для забезпечення технічної можливості передачі (транзиту) електричної енергії (далі - послуги з утримання технологічних електричних мереж спільного використання) в точки приєднання електроустановок Користувача або інших суб'єктів господарювання, передачу електричної енергії яким забезпечує Користувач, а Користувач, в свою чергу, зобов'язався своєчасно сплачувати вартість послуг Власника з утримання технологічних електричних мереж спільного використання відповідно до умов Договору (п. 1).

Відповідно до п. 7.1. Договорів, розрахунковим вважається період з 1 числа поточного місяця до 1 числа наступного місця. Порядок розрахунку вартості послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання наведено в додатку "Порядок обрахування плати за послуги з утримання технологічних електричних мереж спільного використання", який розроблено відповідно до Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, затвердженої постановою НКРЕ України від 12.06.2008 р. № 691, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.08.2008 р. за № 732/15423 (п.7.2. Договору).

Оплата Користувачем послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Власника мереж на підставі Рахунку, виставленого Власником мереж Користувачу. Власник мереж виставляє Рахунок після підписання Сторонами Акту прийому-здачі наданих послуг. Користувач сплачує Рахунок протягом десяти днів, починаючи з дня його отримання від Власника (п.7.3. Договору).

На виконання умов вказаних договорів позивачем відповідачу, у період з жовтня 2013р. по вересень 2014р., надані послуги, вартість яких своєчасно та в повному обсязі не оплачена.

Факт надання послуг підтверджується матеріалами справи, а саме:.

- згідно рахунків №№ 314, 315 від 31.10.2013р. оформлених на підставі актів прийому-здачі наданих послуг від 31.10.2013р., відповідач повинен сплатити за жовтень 2013р. 2025,00грн. (т. І а.с. 36-41);

- згідно рахунків №№ 352, 353 від 28.11.2013р. оформлених на підставі актів прийому-здачі наданих послуг від 30.11.2013р., відповідач повинен сплатити за листопад 2013р. 2025,00грн. (т. І а.с. 42-47);

- згідно рахунків №№ 399, 400 від 31.12.2013р. оформлених на підставі актів прийому-здачі наданих послуг від 31.12.2013р., відповідач повинен сплатити за грудень 2013р. 2025,00грн. (т. І а.с. 48-53);

- згідно рахунків №№ 29, 300 від 31.01.2014р. оформлених на підставі актів прийому-здачі наданих послуг від 31.01.2014р., відповідач повинен сплатити за січень 2014р. 4884,00грн. (т. І а.с. 54-59);

- згідно рахунків №№ 73, 74 від 27.02.2014р. оформлених на підставі актів прийому-здачі наданих послуг від 28.02.2014р., Відповідач повинен сплатити за лютий 2014р. 4884,00грн. (т. І а.с. 60-65);

- згідно рахунків №№ 112, 113 від 31.03.2014р. оформлених на підставі актів прийому-здачі наданих послуг від 31.03.2014р., відповідач повинен сплатити за березень 2014р. 4884,00грн. (т. І а.с. 66-71);

- згідно рахунків №№ 154, 155 від 30.04.2014р. оформлених на підставі актів прийому-здачі наданих послуг від 30.04.2014р., відповідач повинен сплатити за квітень 2014р. 4884,00грн. (т. І а.с. 72-77);

- згідно рахунків №№ 202, 203 від 29.05.2014р. оформлених на підставі актів прийому-здачі наданих послуг від 31.05.2014р., відповідач повинен сплатити за травень 2014р. 4884,00грн. (т. І а.с. 78-83);

- згідно рахунків №№ 250, 251 від 27.06.2014р. оформлених на підставі актів прийому-здачі наданих послуг від 30.06.2014р., відповідач повинен сплатити за червень 2014р. 4884,00грн. (т. І а.с. 84-89);

- згідно рахунків №№ 371, 372 від 30.09.2014р. оформлених на підставі актів прийому-здачі наданих послуг від 30.09.2014р., відповідач повинен сплатити за період з липня 2014р. по вересень 2014р. 14652,00грн. (т. І а.с. 90-95).

Як стверджує позивач у позовній заяві, заборгованість відповідача у період з жовтня 2013р. по вересень 2014р. склала 50031,00 грн., станом на момент звернення із даним позовом до суду не сплачена.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені главою 22 ГК України. Статтею 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі статтями 193, 202 ГК України та статтями 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому ст.ст. 32, 33 ГПК України порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, доказів оплати послуг наданих за договорами №ДСВ/37 від 15.12.2009р. та №ДСВ/155 від 29.12.2009р. не надав, суд дійшов висновку, що позов в частині заявлених до стягнення 50.031,00 грн. основного боргу підтверджується наявними у матеріалах справи доказами та підлягає задоволенню у повному обсязі.

В силу ч.2 ст.20 ГК України захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

За невиконання грошового зобов'язання позивачем на суму основного боргу нараховані відповідачу три проценти річних за договором №ДСВ/37 від 15.12.2009р. у розмірі 327,32 грн. за період з 22.11.2013 р. по 20.01.2015 р., та №ДСВ/155 від 29.12.2009р. у розмірі 483,23 грн. за період з 26.11.2013 р. до 20.01.2015 р.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача або підтверджували сплату вартості отриманих послуг у строк, встановлений п. 7.3. Договорів.

Суд, перевіривши розрахунки позивача (т. І а.с. 12-13, 15-16), перевіривши періоди нарахування останнім вказаних сум трьох ролцентів річних дійшов висновку про те, що такі відповідають нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги про стягнення 810,55 грн. трьох процентів річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стосовно позовних вимог про стягнення пені за договором №ДСВ/37 від 15.12.2009р. у розмірі 2498,02 грн. за період з 22.11.2013 р. по 20.01.2015 р. та №ДСВ/155 від 29.12.2009р. у розмірі 3745,88 грн. за період з 26.11.2013 р. до 20.01.2015 р., суд зазначає наступне.

У відповідності до п.3, ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 8.2.1. Договору передбачено, що за внесення платежів, передбачених пунктом 4.1. Договору, з порушенням терміну, визначеного п.7.3. Договору, Користувач сплачує Власнику мереж пеню у розмірі 0,1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. На суму пені Власник виписує окремий рахунок.

Відповідно до частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тобто положення частини шостої статті 232 ГК України щодо нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання в межах шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, застосовується до відповідних правовідносин у разі, якщо інше не встановлено законом або договором.

Статтею 627 ЦК України унормовано, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Визначена сторонами редакція п. 8.2.1. договорів не містить застережень щодо неможливості нарахування пені за більш ніж шестимісячний термін, встановлений у ч. 6 ст. 232 ГК України, а навпаки, встановлює можливість її нарахування за кожен день прострочення, пов'язуючи момент припинення її нарахування з днем фактичної оплати (правова позиція щодо незастосування до нарахування штрафних санкцій шестимісячного терміну, передбаченого у ч. 6 ст. 232 ГК України, у разі встановлення у договорі іншого періоду їх нарахування, висловлена у постанові Верховного Суду України від 22.11.2010 у справі №3/063-09).

В контексті наведеного убачається, що позивачем правомірно заявлена до стягнення за договором №ДСВ/37 від 15.12.2009р. у розмірі 2498,02 грн. за період з 22.11.2013 р. по 20.01.2015 р. (розрахунок т. І а.с. 11-12), та №ДСВ/155 від 29.12.2009р. у розмірі 3745,88 грн. за період з 26.11.2013 р. до 20.01.2015 р. (розрахунок т. І а.с. 14-15), розрахунки виконані з урахуванням норм ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Втім, суд враховує, що заявлена до стягнення сума пені може бути зменшена у передбачених законом випадках.

Так, згідно п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно приписів статті 233 Господарського кодексу України, якщо штрафні санкції, що підлягають сплаті дуже великі у порівнянні зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Приписами Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. (п. 3.17.4.) встановлено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 223 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

В даному разі, суд оцінюючи обставини справи в сукупності, зважаючи на соціальні та економічні зміни в Україні, котрі прямо впливають на фінансово-майновий стан, як позивача так і відповідача, беручи до уваги те, що фінансова ситуація відповідача ускладнюється тим, що значна кількість споживачів (в тому числі боржників), яким відповідач надає послуги, знаходяться на території не підконтрольній українській владі, і не здійснюють оплату за спожиту електроенергію, фінансові втрати підприємства відповідача через збільшення вартості ремонтно-експлуатаційних та паливно-мастильних матеріалів, обладнання, що свідчить про відсутність вини відповідача у зменшенні його доходів, та викликаній у зв"язку з цим неспроможності своєчасно здійснювати розрахунки про прийнятим на себе до відповідних подій зобов"язанням, суд приходить до висновку про наявність підстав для зменшення заявленої до стягнення суми пені на 90% відсотків, тобто до 624,39 грн.

Заперечення відповідача проти стягнення пені, викладені у відзиві від 27.02.2015 р. № 31/2, які грунтуються на тому, що відповідач, посилаючись на п.п.8.2.1. п. 8.2. договорів, стверджує, що обов"язок по сплаті пені за прострочення платежу виникає у нього лише після отримання окремого рахунку, базується на довільному тлумаченні умов договору.

Так, п.п. 8.2.1. Договору передбачено, що за внесення платежів, передбачених пунктом 4.1. Договору, з порушенням терміну, визначеного п.7.3. Договору, Користувач сплачує Власнику мереж пеню у розмірі 0,1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. На суму пені Власник виписує окремий рахунок.

Отже нарахування пені здійснюється незалежно від виставлення відповідного рахунку, підставою для нарахування пені є внесення платежів, передбачених пунктом 4.1. Договору, з порушенням терміну, визначеного п.7.3. Договору, а тому заперечення відповідача є безпідставними і не приймаються судом.

Стосовно того, що відповідач просить суд зменшити суму пені та трьох процентів річних, заявлену до стягнення позивачем, на 90%, слід зазначити, що суд не вправі за клопотанням сторони зменшувати розмір трьох процентів річних, норми ст. 233 ГК України та п.3 ст. 551 ЦК України не застосовуються до трьох процентів річних, а відтак це клопотання відповідача відхиляється судом.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, які складаються з 1.827,00 грн. судового збору, суд керується ст. 49 ГПК України та приписами п.3.17.4. постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р., в зв"язку з чим судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 11, 525, 526, 530, 551, 610, 625, 629, 806 Цивільного кодексу України , ст. 20, ст. 193, ст. 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» в особі Лисичанського району електричних мереж ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання» (93100, м. Лисичанськ, вул. Ворошилова, буд. 11, код ЄДРПОУ 31443937) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта», в особі Філії «Придніпровські магістральні нафтопроводи» Публічного акціонерного товариства Укртранснафта» (Філія «ПДМН» ПАТ «Укртранснафта» п/р 26009054600515 у відділенні «Кременчуцька філія» Полтавського ГРУ ПАТ КБ «ПриватБанк», МФО 331401, код ЄДРПОУ 26113233) суму заборгованості у період з жовтня 2013р. по вересень 2014р. по договорам про спільне використання технологічних електромереж:

- №ДСВ/37 від 15.12.2009р. в розмірі 19266 (дев'ятнадцять тисяч двісті шістдесят шість) грн. 02коп., пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ 249 (двісті сорок дев'ять) грн. 80 коп., три проценти річних 327 (триста двадцять сім) грн. 32коп., а всього 19843 (дев'ятнадцять тисяч вісімсот сорок три) грн. 14коп.;

- №ДСВ/155 від 29.12.2009р. в розмірі 30765 (тридцять тисяч сімсот шістдесят п'ять) грн. 00коп., пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ 374 (триста сімдесят чотири) грн. 59 коп., три проценти річних 483 (чотириста вісімдесят три) грн. 23коп., а всього 31622 (тридцять одна тисяча шістсот двадцять дві) грн. 82коп.

Всього стягнути: 51465 (п'ятдесят одна тисяча чотириста шістдесят п'ять) грн. 96 коп.

2.1. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» в особі Лисичанського району електричних мереж ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання» (93100, м. Лисичанськ, вул. Ворошилова, буд. 11, код ЄДРПОУ 31443937) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта», в особі Філії «Придніпровські магістральні нафтопроводи» Публічного акціонерного товариства Укртранснафта» (Філія «ПДМН» ПАТ «Укртранснафта» п/р 26009054600515 у відділенні «Кременчуцька філія» Полтавського ГРУ ПАТ КБ «ПриватБанк», МФО 331401, код ЄДРПОУ 26113233) 1.827,00 грн. судового збору.

3.1. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 09.04.2015 р.

Суддя О.В. Бринцев

/Справа № 922/873/15/