Рішення № 43526684, 07.04.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

___________

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 квітня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого - судді Рейнарт І.М.

суддів Барановської Л.В., Качана В.Я.

при секретарі Мікітчак А.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2014р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Терра Банк» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

встановила:

у червні 2014р. позивач звернулася до суду з позовом про поновлення її на посаді начальника управління методології ПАТ «Терра Банк», стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди у сумі 32 000грн.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначала, що з 29 липня 2013р. працювала у відповідача на посаді начальника управління методології, а 12 травня 2014р. була звільнена за власним бажанням.

Позивач стверджувала, що 9 квітня 2014р. подала заяву про звільнення із займаної посади у зв'язку із порушенням роботодавцем трудового законодавства, тому її звільнення на підставі ст. 38 КЗпП України є неправомірним.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення моральної шкоди, позивач зазначала, що неправомірне її звільнення в період фінансової та економічної кризи, неправомірні дії відповідача завдали їй душевних страждань.

Рішенням суду від 22 жовтня 2014р. у позові відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 3 грудня 2014р. рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2014р. скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника управління методології ПАТ «Терра Банк», стягнуто з ПАТ «Терра Банк» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 121 622грн. 33коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 лютого 2015р. рішення Апеляційного суду м. Києва від 3 грудня 2014р. скасовано в частині вирішення спору щодо стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральних збитків і в цій частині справа направлена на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилалася на неправильне застосування судом норм матеріального права в частині вирішення спору про стягнення середнього заробітку за

№ апеляційного провадження: № 22-ц/796/5736/2015 Головуючий у суді першої інстанції: Белоконна І.В.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Рейнарт І.М.час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

- 2 -

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду апеляційної скарги (с.с.84 т.2), у судове засідання свого представника не направив, клопотання про перенесення засідання не направив, тому відповідно до положень ст. 305 ЦПК України колегія суддів провела судовий розгляд у відсутність представника відповідача.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, яка підтримала апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що з 29 липня 2013р. позивач працювала на посаді начальника управління методології ПАТ «Терра Банк». 9 квітня 2014р. позивач подала заяву про звільнення з 12 травня 2014р. за власним бажанням у зв'язку із порушенням роботодавцем трудового законодавства.

Наказом голови правління ПАТ «Терра Банк» від 12 травня 2014р. позивач була звільнена за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача було проведено відповідно до вимог трудового законодавства.

Рішенням апеляційного суду зазначені висновки суду першої інстанції визнані неправомірними, встановлено, що позивач була звільнена з роботи з порушенням законодавства про працю, у зв'язку із чим суд поновив її на роботі.

Згідно ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини роботодавця був позбавлений можливості працювати.

Аналіз вказаної норми матеріального права свідчить, що закон передбачає право незаконно звільненого працівника отримати середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, який у даній справі становить період з 13 травня 2014р. по 3 грудня 2014р., тобто з дня, коли позивач була позбавлена можливості працювати, та до дня поновлення її на посаді рішенням суду.

З матеріалів справи вбачається, що 29 вересня 2014р. позивач подала до суду заяву про доповнення позовної заяви, де просила доповнити позовну заяву пунктом про стягнення з відповідача середнього заробітку по день поновлення на роботі. Вказана заява була зареєстрована канцелярією Оболонського районного суду м. Києва 29 вересня 2014р. і підшита до матеріалів справи між пронумерованими сторінками 141 та 142 у томі 1, хоча сама заява нумерації сторінки не містить. Проте, недоліки у роботі працівника апарату суду не можуть бути підставою для неприйняття до уваги зазначеної заяви позивача, тому колегія суддів вважає, що позивачем були заявлені позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Наданий позивачем розрахунок середнього заробітку станом на 15 жовтня 2014р. не можна вважати позовними вимогами, оскільки це не відповідає вимогам ст. 119 ЦПК України.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу ухвалено без повного врахування обставин, тому підлягає скасуванню, а позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу підлягають задоволенню, так як вони ґрунтуються на нормах матеріального права.

Також колегія суддів вважає, що ухвалюючи рішення про стягнення середнього заробітку за період з 13 травня 2014р. по 3 грудня 2014р., колегія суддів не виходить за межі

- 3 -

позовних вимог, так як позивачем були заявлені вимоги про стягнення середнього заробітку по день поновлення на роботі, та не порушує вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України, оскільки рішенням суду першої інстанції у задоволенні позовних вимог було відмовлено у повному обсязі, позивач поновлена на роботі рішенням апеляційного суду і не стягнення середнього заробітку на весь час вимушеного прогулу порушить права позивача на отримання середнього заробітку, яке передбачено ч. 2 ст. 235 КЗпП України.

При розрахунку середнього заробітку колегія суддів виходить з Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995р., про те, що обчислення середньої заробітної плати для оплати вимушеного прогулу проводиться виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

З довідки про заробітну плату позивача від 26 червня 2014р. (с.с.127 т.1) вбачається, що у квітні 2014р. та лютому 2014р. позивач не працювала повний місяць, оскільки перебувала на лікарняному, тому середня заробітна плата позивача повинна обчислюватися з виплат, отриманих нею за попередні два місяці роботи, а саме за грудень 2013р. та січень 2014р.

При цьому, колегія суддів виходить з того, що відповідачем не було надано суду першої інстанції доказів, що при нарахуванні заробітної плати за вказані місяці були передбачені види виплат, які не підлягають урахуванню при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат за час вимушеного прогулу.

Відповідно до п. 5 розд. ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз. 3 п. 8 Порядку).

Таким чином, середньоденна заробітна плата позивача становить 911,84грн. (18642,57 + 20566,70 = 39209,27 : 43 (кількість робочих днів за вказані місяці), з 13 травня 2014р. по 3 грудня 2014р. вимушений прогул становить 143 робочих днів, тому виплаті підлягає 130393грн. 12коп. (911,84х143).

Відповідно до Порядку усі виплати включаються в розрахунок середньоїзаробітної плати у томурозмірі, в якому вонинараховані, без виключення сум відрахування наподатки та інших обов'язкових платежів.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством. Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої

- 4 -

працівнику моральної шкоди.

За змістом вказаного положення закону передумовою для відшкодування працівнику моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України є наявність порушення прав працівника у сфері трудових відносин, з урахуванням специфіки об'єкту яких, завдана моральна шкода може бути відшкодована працівнику у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі.

Оскільки судом встановлено, що позивач була звільнена без законних підстав та з порушенням встановленого порядку, має трьох неповнолітніх дітей на утриманні, для відновлення своїх порушених прав була змушена звернутися до суду, і застосовуючи принцип співмірності, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню у сумі 3 000грн.

Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір, як за подання позовної заяви, так і за подання апеляційної скарги.

Відповідно до ч.3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

За таких обставин та відповідно до положень ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір за задоволення позовних вимог немайнового характеру (стягнення моральної шкоди) та за вимоги майнового характеру (стягнення середнього заробітку).

Отже, з відповідача підлягає стягненню у прибуток держави судовий збір у сумі 1547грн. 53коп. (1303,93+243,6), а також за подання апеляційної скарги у сумі 773грн.77коп. (651,97+121,80), який необхідно перерахувати на розрахунковий рахунок Апеляційного суду м. Києва.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313-314, 316-317 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2014р. в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким зазначені позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Терра Банк» на користь ОСОБА_1 130 393грн. 12коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу (сума визначена без утримання податку та інших обов'язкових платежів) та 3000грн. моральної шкоди.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Терра Банк» на користь держави судовий збір у сумі 1547грн. 53коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Терра Банк» судовий збір за подачу апеляційної скарги на користь держави у сумі 773грн. 77коп. (на розрахунковий рахунок № 31210206780010; отримувач УДКС у Солом'янському районі м. Києва; банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві; ЄДРПОУ 38050812; код банку отримувача 820019).

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: