Постанова № 43526457, 08.04.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 квітня 2015 року № 826/2996/15

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Гарник К.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі по тексту - позивач, ДП "Київське обласне дорожнє управління" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі по тексту - відповідач, Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення № 0003121706 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 28 січня 2015 року.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятим на його підставі рішенням, вважаючи його протиправним, необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Позовні вимоги мотивує тим, що 09 вересня 2011 року ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі про банкрутство ДП "Київське обласне дорожнє управління" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", а тому в силу положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" нарахування пені та штрафних санкцій є безпідставним.

Заперечення відповідача обґрунтовані тим, що на підставі частини 10 та пункту 2 статті 25 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на позивача накладено штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум та нарахована пеня з розрахунку 0,1 відсотка сум недоплати за кожний день прострочення платежу.

Суд, керуючись приписами частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

05 лютого 2015 року ДП "Київське обласне дорожнє управління" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" отримало рішення Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 28 січня 2015 року № 0003121706, яким на підставі частини 10 та пункту 2 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" за несплату (неперерахуванняч) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на за загальнообов'язкове державне соціальне страхування до філії "Броварське дорожньо-експлуатаційне управління" ДП "Київське обласне дорожнє управління" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" застосовано штраф у розмірі 28013,92 грн. (10%) та нараховано пеню у розмірі 10467,17 (0,1% від суми недоїмки) за період з 22 липня 2014 року по 29 грудня 2014 року, які протягом 10 робочих днів з дня отримання рішення підлягають перерахуванню (сплаті) на рахунки Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області.

Надаючи правову оцінку зазначеному рішенню, суд приходить до наступного.

Основним нормативно - правовим актом, що визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010р. №2464-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закону України від 08.07.2010р. №2464-VІ).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 названого Закону платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Приписами статті 7 Закону України від 08.07.2010р. №2464-VІ закріплено, що єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.

Порядок обчислення і сплати єдиного внеску врегульований статтею 9 відповідного Закону.

Так, названою правової нормою закріплено, що сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування.

Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі.

Частиною 11 статті 9 Закону України від 08.07.2010р. №2464-VІ також закріплено, що у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Такі фінансові санкції визначені у статті 25 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VІ.

Зокрема, частиною 11 названої статті закріплено, що територіальний орган доходів і зборів за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладає на платника єдиного внеску штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Крім того, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Недоїмкою, відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 Закону України від 08.07.2010р. №2464-VІ, є сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Аналіз наведених положень Закону України від 08.07.2010р. №2464-VІдає підстави для висновку, що для визначення правильності нарахування штрафу та пені, обов'язково слід встановити факт невиконання платником єдиного внеску обов'язку по сплаті сум внеску, а також розмір недоїмки, на який нараховано штраф та пеня.

У той же час, відповідачем на підтвердження правильності визначення сум штрафу та пенсі у оскаржуваному позивачем рішенні не надано будь-яких доказів щодо існування у філії "Броварське дорожньо-експлуатаційне управління" недоїмки та її розміру.

Крім того, як встановлено судом, 09 вересня 2011 року Господарським судом міста Києва за результатами розгляду заяви Дочірнього підприємства "Київський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про порушення справи про банкрутство постановлено ухвалу про порушення справи про банкрутство, якою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, відповідно до статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Зі змісту статті 12 названого Закону у редакції на час порушення справи про банкрутство вбачається, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

- забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;

- не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

За змістом зазначеної норми боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, встановлених спеціальними нормами законодавства.

Наведена позиція висловлена Верховним судом України в постанові від 18 грудня 2012 року у справі №5/34-09 за позовом дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до ПАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" про стягнення заборгованості.

Застосовуючи до спірних правовідносин положення статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" саме у редакції на час порушення справи про банкрутство, суд виходить з приписів пункту 11 прикінцевих і перехідних положень названого Закону, в якому закріплено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Враховуючи зазначення у рішенні № 0003121706 про нарахування штрафу та пенсі за період з 22 липня 2014 року по 29 грудня 2014 року, суд приходить до висновку про його протиправність з огляду на наведені вище положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 28 січня 2015 року № 0003121706.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 11-А, ЄДРПОУ 33096517) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник