Рішення № 43519682, 06.04.2015, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/791/1008/15 Головуючий в суді 1 інстанції: Третьякова І.В. Категорія: 48 Доповідач: Склярська І.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2015 року квітня місяця 06 дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Херсонської області в складі :

Головуючого: Склярської І.В.

Суддів: Цуканової І.В.

Вейтас І.В.

При секретарі: Благовещенській О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 30 січня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розподіл сумісно нажитого майна, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2014 року ОСОБА_3 звернулась до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що з 21.03.2003 року сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, під час якого, 20.07.2007 року ними за сумісні кошти було придбано житловий будинок АДРЕСА_1 вартістю 15435 грн. та земельні ділянки площею 0,25 кадастровий номер НОМЕР_1, вартістю 15435 грн., та площею 0,2599 кадастровий номер НОМЕР_2, вартістю 11956 грн., розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Враховуючи те, що фактично шлюбні стосунки між сторонами припинені та позивач проживає у вищезазначеному житловому будинку та користується вищенаведеними земельними ділянками, на підставі ст.ст. 60, 70, 71 СК України, після уточнення позовних вимог просила:

1) визнати сумісно нажитим майном подружжя придбаний будинок за договором купівлі-продажу від 20.07.2007 року, який посвідчений приватним нотаріусом Маршаловою М.В., розташований в АДРЕСА_1 та має наступні характеристики: житловий будинок літ. «А» - очерет, житловою площею 28,9 кв.м., загальною площею 39,0 кв.м., при ньому є колодязь № 1; огорожа № 2 вартістю 15435 грн., придбану земельну ділянку за договором купівлі-продажу від 20.07.2007 року, який посвідчений приватним нотаріусом Маршаловою М.В., площею 0,25 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована в АДРЕСА_1, надану для обслуговування житлового будинку та господарських будівель вартістю 12775 грн., та придбану земельну ділянку за договором купівлі-продажу від 20.07.2007 року, який посвідчений приватним нотаріусом Маршаловою М.В., площею 0, 2599 га, кадастровий номер НОМЕР_2, що розташована в АДРЕСА_1, надану для ведення особистого селянського господарства вартістю 11956 грн.

2) розподілити спільне майно визнавши за ОСОБА_3:

- право власності на будинок АДРЕСА_1 та має наступні характеристики: житловий будинок літ. «А» - очерет, житловою площею 28,9 кв.м., загальною площею 39,0 кв.м., при ньому є колодязь № 1; огорожа № 2.

- земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована в АДРЕСА_1, надану для обслуговування житлового будинку та господарських будівель.

- земельну ділянку площею 0, 2599 га, кадастровий номер НОМЕР_2, що розташована в АДРЕСА_1, надану для ведення особистого селянського господарства.

- стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 половину вартості спільно нажитого майна у загальній сумі 20083 грн.

Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 30 січня 2015 року позов задоволено частково. Визнано сумісним майном подружжя житловий будинок АДРЕСА_1, земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої в АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0, 2599 га, кадастровий номер НОМЕР_2, розташованої в АДРЕСА_1. Визнано за ОСОБА_3 право власності на ? частину житлового будинку АДРЕСА_1. Визнано за ОСОБА_3 право власності на ? частину земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої в АДРЕСА_1. Визнано за ОСОБА_3 право власності на ? частину земельної ділянки площею 0, 2599 га, кадастровий номер НОМЕР_2, розташованої в АДРЕСА_1. В решті позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Письмові заперечення до суду апеляційної інстанції не надходили.

В судове засідання сторони не з'явилися, про час і місце розгляду справи належним чином повідомлені, їх неявка в силу ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи. З вимог апеляційної скарги вбачається, що апелянт оскаржує рішення суду першої інстанції в повному обсязі.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що спірний житловий будинок та земельні ділянки придбані сторонами в період шлюбу та належать їм на праві спільної сумісної власності в рівних частках, проте позивачем у відповідності до ч. 4 ст. 71 СК України не було внесено відповідну грошову суму на депозитний рахунок суд, а тому відмовив у задоволені позову в частині визнання за нею права власності на спірне майно та стягнення з неї грошової компенсації на користь відповідача.

З матеріалів справи вбачається і це встановлено судом, сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі з 21.03.2003 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб від 26.01.2010 року серії НОМЕР_3 (а.с.8)

За час перебування сторін у шлюбі ними було придбано житловий будинок АДРЕСА_1 та земельні ділянки площею 0,25 кадастровий номер НОМЕР_1, та площею 0,2599 кадастровий номер НОМЕР_2, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.5-7).

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку.

Згідно ч.1 ст.69, ч.1 ст.70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу; у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст. ст. 60, 69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України), відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Таким чином, встановивши, що спірний житловий будинок та земельні ділянки придбані сторонами в період шлюбу, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що вищезазначене нерухоме майно, в силу ст. 60 СК України, належить їм на праві спільної сумісної власності.

За ч.1 ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспрюваних прав свобод чи інтересів.

Проте суд першої інстанції помилково задовольнив позовні вимоги про визнання сумісно нажитим майном подружжя житловий будинок АДРЕСА_1 та земельні ділянки, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 спільним сумісним майном подружжя, оскільки стаття 60 СК України встановлює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності майна, набутого подружжям за час шлюбу, і це право ніким не оспорюється, а тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволені зазначеної позовної вимоги.

Відповідно до ст.183 ЦК України, подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Відповідно до ч.2 ст.71 СК України, неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. В ч.4 цієї ж статті вказано, що присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. А в ч.5 цієї ж статті вказано, що присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Згідно роз'яснень п. 25 Постанови Пленуму ВСУ № 11 від 21.12.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4,5 ст.71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. Також зазначено, що у разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Відтак, аналізуючи наведені норми закону та роз'яснення, необхідно враховувати, що присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. Даних про те, що ОСОБА_3 внесені на депозит суду гроші для компенсації, матеріали справи не містять.

Посилання апелянта на те, що відповідач погодився на отримання компенсації та визнання за позивачем права власності на спільно нажите майно, а тому висновок суду про невиконання позивачем ч.5 ст. 71 СК України є помилковим, до уваги колегією суддів не беруться, оскільки відповідно до положень частин 4,5 ст.71 СК України, з урахуванням роз'яснень п. 25 Постанови Пленуму ВСУ № 11 від 21.12.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", позивачем не було внесено на депозитний рахунок суду відповідних грошових коштів, а тому визнання права власності на спірне нерухоме майно з присудженням відповідачу грошової компенсації не можливе.

Крім того, з урахуванням того, що в силу ч.2 ст.71 СК України, неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними, позивачем не було доведено, що будинок та земельні ділянки є неподільними без втрати їх цільового призначення, та між сторонами наявна домовленість. Заява ОСОБА_4 про визнання позовних вимог (а.с.62) не може бути визнана як домовленість між сторонами щодо поділу майна без її перевірки в судовому засіданні від доведення чого сторони усунулися.

Суд першої інстанції в порушення норм сімейного законодавства не врахував, що при поділі майна подружжя право власності визнається в порядку поділу спільної сумісної власності подружжя, при вирішенні питання поділу майна не визначився з правовим статусом майна, яке належить чоловіку, та внаслідок неможливості реального поділу майна не вирішив питання залишення майна у спільної часткової власності подружжя.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми цивільного та сімейного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, а тому ухвалене судом рішення в частині визнання майна сумісним майном подружжя підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового про відмову в задоволенні зазначеної позовної вимоги, в частині визнання за ОСОБА_3 права власності на ? частину майна рішення підлягає зміні, доповнивши його вказівкою про визнання в порядку поділу спільної сумісної власності подружжя права власності на ? частину майна за ОСОБА_3, а також доповненням про визнання за ОСОБА_4 в порядку поділу спільної сумісної власності подружжя права власності на ? частини майна, набутого під час шлюбу та залишення майна у спільній частковій власності подружжя.

На підставі викладеного, керуючись ст. 303, ч.1 п.2,3 ст.307, ч.1 п.4 ст.309, ст.316 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 30.01.2015 року в частині визнання сумісним майном подружжя житловий будинок АДРЕСА_1, земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої в АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0, 2599 га, кадастровий номер НОМЕР_2, розташованої в АДРЕСА_1 скасувати та ухвалити в цій частині нове про відмову в задоволенні зазначеної позовної вимоги.

Це ж рішення в іншій частині змінити, доповнивши вказівкою про визнання в порядку поділу спільної сумісної власності подружжя, права власності на ? частину майна за ОСОБА_3.

Це ж рішення доповнити наступним:

Визнати за ОСОБА_4 в порядку поділу спільної сумісної власності подружжя право власності:

Залишити у спільній частковій власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 житловий будинок АДРЕСА_1; земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої в АДРЕСА_1; земельну ділянку площею 0, 2599 га, кадастровий номер НОМЕР_2, розташованої в АДРЕСА_1.

Це ж рішення суду в частині відмови в задоволенні решти позовних вимог залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з дня його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом 20 днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: