Ухвала суду № 43514949, 03.03.2015, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 596/2608/13-цГоловуючий у 1-й інстанції Митражик Е.М. Провадження № 22-ц/789/336/15 Доповідач - Бахметова В.Х.Категорія - 57

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2015 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Бахметової В.Х.

суддів - Гірський Б. О., Ткач О. І.,

при секретарі - Парандюк Ю.Б.

з участю сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Гусятинського районного суду від 14 січня 2015 року у справі за поданням головного державного виконавця відділу ДВС Гусятинського районного управління юстиції про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1, - ВСТАНОВИЛА: В січня 2015 року головний державний виконавець відділу державної виконавчої служби Гусятинського управління юстиції (далі відділ ДВС Гусятинського РУЮ) у порядку ст. 377 -1 ЦПК України звернувся до суду з вищевказаним поданням, посилаючись на те, що в провадженні відділу ДВС Гусятинського РУЮ перебуває виконавчий лист Гусятинського районного суду від 12 червня 2014 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Державного вищого навчального закладу "Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка" кошти, витрачені на навчання в розмірі 81 698,15 грн. Так як ОСОБА_1 ухиляється від сплати вищевказаної суми, майно та інші доходи боржниці, на які можна було б звернути стягнення не виявлено, боржниця документована паспортом громадянина України для виїзду за кордон, головний державний виконавець відділу ДВС Гусятинського РУЮ просив тимчасово обмежити ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання нею зобов'язань за виконавчим документом. Ухвалою Гусятинського районного суду від 14 січня 2015 року задоволено подання головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Гусятинського управління юстиції. Встановлено тимчасове обмеження у праві виїзду закордон без вилучення паспортного документа боржнику гр. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1, виданий 21.07.2009 року, останнє відоме місце проживання с. Клювинці Гусятинського району Тернопільської області, до виконання нею своїх зобов'язань, встановлених виконавчим документом №596/2608/13-ц від 04.03.2014 року, виданим Гусятинським районним судом Тернопільської області. Ухвалою Гусятинського районного суду від 20 січня 2015 року виправлено описку у вищевказаній ухвалі суду та вказано серію та номер паспорта громадянки України для виїзду за кордон ОСОБА_1 НОМЕР_2, виданий 19.10.2010 року, замість НОМЕР_1, виданий 21.07.2009 року. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вказану ухвалу суду та постановити нову, якою відмовити у задоволенні подання, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та на порушення норм процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, які мають значення для справи. Апелянт зазначає, що задовольняючи подання державного виконавця суд першої інстанції не врахував того, що державний виконавець не надав жодного допустимого та належного доказу того, що ОСОБА_1 своїми діями, маючи реальні можливості, умисно ухиляється від виконання зобов'язання, покладеного на неї рішенням суду. В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримала, пославшись на обставини викладені в ній. Представник Відділу ДВС Гусятинського управління юстиції не погоджується з доводами апеляційної скарги вважає що ухвала суду першої інстанції є законною, відповідає матеріалам справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги за матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав. Задовольняючи подання державного виконавця, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи наявні докази ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду, що є підставою для тимчасового обмеження у праві виїзду закордон до виконання ним зобов'язання. Однак, з таким висновком суду першої інстанції не може погодитись колегія суддів, оскільки судом неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи. Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлені законом. Закон України "Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україні громадян України" регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері. Положеннями статті 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" від 21.01.1994, №3857-XII встановлено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта, або громадянинові України, який має паспорт може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у таких випадках: якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання до виконання зобов'язань або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України (пункт 2).

якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, до виконання зобов'язань (пункт 5);

якщо до нього подано цивільний позов до суду - до закінчення провадження у справі (пункт 8).

Згідно п.18 ч.3 ст.11 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року №606-XIV (у редакції Закону України від 04 11.2010 року № 2677-VI) державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Відповідно ч.1 ст. 377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби. Таким чином, аналіз перелічених норм законів дає підстави стверджувати, що необхідною умовою для застосування видів тимчасового обмеження у виїзді за кордон є встановлення факту умисного ухилення боржника - фізичної особи від виконання зобов'язань за рішенням суду. Судом першої інстанції встановлено, що з 07 липня 2014 року на виконанні у відділі ДВС Гусятинського РУЮ знаходиться виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №596/2608/13-ц, виданого 12 червня 2014 року Гусятинським районним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь Державного вищого навчального закладу "Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка" кошти, витрачені на навчання в розмірі 81 698,15 грн. Представник відділу ДВС Гусятинського управління юстиції в суді апеляційної інстанції пояснив, що боржниці ОСОБА_1 не вручено жодного документа, в тому числі і постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки вона перебуває за кордоном. З пояснень представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 в суді апеляційної інстанції вбачається, що ОСОБА_1 виїхала у 2013 році на стажування в Німеччину за програмою обміну. Виграла програму на безоплатне навчання в Лейпцигському університеті. Згідно з положенням статей 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається. З врахуванням вимог ст. 377-1 ЦПК України, п.5 ч.1 ст.6 Закону України "Про порядок виїзду і в'їзду в Україну громадян України", п.18 ч.3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" саме головний державний виконавець зобов'язаний довести навмисне або інше свідоме невиконання боржником ОСОБА_1 рішення суду. Таким чином, головний державний виконавець відділу ДВС Гусятинського РУЮ не надав суду докази, які б давали підстави вважати, що боржниця у виконавчому провадження, ОСОБА_1, навмисно або свідомо ухиляється від виконання своїх боргових зобов'язань. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування ухвали Гусятинського районного суду від 14 січня 2015 року та постановлення нової ухвали про відмову у задоволенні подання головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Гусятинського районного управління юстиції про тимчасове обмеження виїзду за межі України боржника ОСОБА_1. Також підлягає скасуванню ухвала цього ж суду від 20 січня 2015 року щодо виправлення допущеної описки в ухвалі суду від 14.01.2015 року. Керуючись ст. ст. 307, 312 ЦПК України, колегія суддів,- Ухвалила: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвали Гусятинського районного суду від 14 січня 2015 року та від 20 січня 2015 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні подання головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Гусятинського районного управління юстиції про тимчасове обмеження виїзду за межі України боржника ОСОБА_1. Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з того дня може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області В.Х. Бахметова