Рішення № 43514941, 24.03.2015, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/8616/14-ц Головуючий у 1-й інстанції Черніцька І.М. Провадження № 22-ц/789/407/15 Доповідач - Бахметова В.Х.Категорія - 5

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2015 р. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Бахметової В.Х.

суддів - Гірський Б. О., Гурзель І. В.,

при секретарі - Майка Р.Ю.

з участю сторін -

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 05 лютого 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, відділу Держземагенства у Тернопільському районі, реєстраційної служби Тернопільського районного управління юстиції Тернопільської області, третя особа Підгороднянська сільська рада про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації, -

ВСТАНОВИЛА: В травні 2014 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися в суд із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що рішенням Підгородянської сільської ради чотирнадцятого скликання за №236 від 10.02.2006 року ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування господарських будівель в с.Підгороднє. На підставі вищевказаного рішення 25 жовтня 2013 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право власності на нерухоме майно. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 21 червня 2010 року, яке вступило у законну силу, визнано незаконним та скасовано рішення сесії Підгороднянської сільської ради за №236 від 10.02.2006 року. Рішенням Підгороднянської сільської ради за №17 від 26 грудня 2012 року їм надано дозвіл на складення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки. Рішенням державного реєстратора Головного управління Держаземагенства у Тернопільській області їм відмовлено у внесенні відомостей до державного земельного кадастру, оскільки має місце перетин їх земельних ділянок із земельною ділянкою, яка належить ОСОБА_1 Враховуючи те, що у зв'язку зі скасуванням рішення про передачу у власність земельної ділянки у відповідачки відсутні правові підстави набуття права власності на вказану земельну ділянку, та те, що вони, як законні користувачі позбавленні можливості зареєструвати право власності на належну їм земельну ділянку, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 просили суд визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на земельну ділянку в с.Підгороднє, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд пл. 0,14 га, кадастровий номер НОМЕР_1, видане реєстраційною службою Тернопільського районного управління юстиції від 25.10.2013 року на ім'я ОСОБА_1 та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 05 лютого 2015 року позов задоволено частково. Визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно-земельну ділянку в с.Підгороднє, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд пл. 0,14 га, кадастровий номер НОМЕР_1, видане реєстраційною службою Тернопільського районного управління юстиції від 25.10.2013 року на ім'я ОСОБА_1 Скасовано державну реєстрацію земельної ділянки в с.Підгороднє, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд пл. 0,14 га, кадастровий номер НОМЕР_1. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь позивачів в рівних частках сплачений ними судовий збір у розмірі 1278,20 грн. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам у справі, порушення норм матеріального та процесуального права.

Апелянт вказує на те, що ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 не є ні власниками земельних ділянок, ні землекористувачами, а тому згідно норм ст. 140, ч. 2 ст. 158 ЗК України не можуть бути позивачами у даній справі, оскільки їхні права не порушені.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 апеляційну скаргу підтримали, зіславшись на обставини викладені в ній.

Представник ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - ОСОБА_6, третя особа- представник Підгороднянської сільської ради не погоджуються з доводами апеляційної скарги, вважають, що рішення суду першої інстанції є законним, відповідає матеріалам справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги за матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка набула права власності на спірну земельну ділянку на підставі незаконного розпорядження органу місцевого самоврядування за №236 від 10.02.2006 року, яке було визнано протиправним та скасоване постановою Тернопільського міськрайоного суду від 21.06.2010 року, що в силу вимог ст. 152 ЗК України є підставою для визнання недійсним свідоцтва про право власності, виданого на ім'я ОСОБА_1, як такого, що видане на підставі незаконного рішення сільської ради та скасування державної реєстрації земельної ділянки.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки він відповідає вимогам закону та ґрунтується на матеріалах справи. Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом першої інстанції встановлено, що рішенням чотирнадцятої сесії Підгородянської сільської ради четвертого скликання від 10 лютого 2006 року №236 " Про надання у власність земельних ділянок для будівництва житлових та господарських будівель" вирішено надати у власність 34-рьом громадянам, у тому числі ОСОБА_1, згідно поданих заяв, земельні ділянки пл. 0,14 га кожному для будівництва житлових та господарських будівель за рахунок земель загального користування (пасовища), які розміщення в північно-східній частині села. 25 жовтня 2013 року ОСОБА_1 на підставі рішення Підгородянської сільської ради від 10 лютого 2006 року №236 отримала свідоцтво про право власності на земельну ділянку в с.Підгороднє, пл. 0,14 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер НОМЕР_1. Постановою Тернопільського міськрайонного суду від 21 червня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2014 року, визнано незаконними та скасовано рішення сесії Підгородянської сільської ради за №236, №235 від 10 лютого 2006 року та за №241 від 24.03.2006 року, як такі, що прийняті всупереч вимогам Конституції та Законом України. Рішенням Підгороднянської сільської ради за № 173 сімнадцятої сесії п'ятого скликання від 26.12.2012 року надано дозвіл громадянам, у тому числі позивачам, на складення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за рахунок земель запасу (пасовище) землі ненадані у власність або постійне користування. Рішеннями державного реєстратора Головного управління держаземагенства за № РВ-6100039112014 від 11.02.2014 року, № РВ-6100036762013 від 30.12.2013 року, № РВ-6100040372014 від 05.03.2014 року відмовлено відповідно ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 у внесенні відомостей до ДЗК, оскільки має місце перетин їх земельних ділянок із земельною ділянкою НОМЕР_1. З матеріалів справи вбачається, що позивачі фактично зверталися в суд із вимогою про припинення прав відповідачки на землю у зв'язку із скасуванням рішення органу виконавчої влади, на підставі якого було видано державний акт на право власності на земельну ділянку.

Згідно ч.ч. 1,2 ст.116 ЗК України визначено, що громадяни і юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Положеннями ст.152 ЗК України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно із вимогами ч. 3 ст.152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

У спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, свідоцтва про право власності, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.

Отже, зазначені норми встановлюють нерозривний зв'язок між виникненням права власності на земельну ділянку з обов'язковим одержанням її власником свідоцтва про право власності, який посвідчував його право власності.

Враховуючи вищевикладене та те, що ОСОБА_1 набула права власності на земельну ділянку на підставі розпорядження органу місцевого самоврядування за №236 від 10.02.2006 року, яке було скасоване постановою Тернопільського міськрайонного суду від 21.06.2010 року, що вступила в законну силу, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання недійсним свідоцтва про право власності виданого на її ім'я, як такого, що видане на підставі незаконного рішення сільської ради та відповідно скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції, вірно застосував норми матеріального права, висновки суду про встановлені обставини й правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні, тому рішення суду є законним та обґрунтованим.

Згідно ч. 3 ст.303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції при постановленні рішення здійснено розподіл судових витрат між сторонами та стягнуто з ОСОБА_1 в користь позивачів в рівних частках сплачений ними судовий збір у розмірі 1278,20 грн.

Колегія суддів вважає, що рішення суду у вказаній частині слід змінити та стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 по 426 грн. сплаченого судового збору кожному.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 309, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Тернопільського міськрайонного від 05 лютого 2015 року змінити в частині розподілу судових витрат. Стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 по 426 грн. сплаченого судового збору кожному. В решті рішення суду залишити без змін. Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області В.Х. Бахметова